Так говорив Геббельс

Комуністичні осередки в різних країнах отримали наказ підготувати і здійснити більшовицьку революцію. Для них постачають гігантськи засоби, які не мають собі рівних, з тим щоб вони могли вести цю хитромудру пропаганду, для якої Москва розробила особливу модель. У пропаганди цієї тільки один предмет і лише одна мета. Вона прагне ввести інші народи в оману в тому, що стосується істинної сутності більшовизму, і намагається не допустити просочування фактів з радянської Росії, або спотворити їх так, щоб вони не сприймалися за цінну і надійну інформацію. Причина для даної політики та, що Радянський Союз не може допустити, щоб люди знали правду про стан справ у цій країні, і перш за все це відноситься до більш цивілізованих і освічених громадян країн Західної Європи. В теорії більшовицька отрута може виглядати дуже привабливо і спокусливо, проте на практиці більшовизм страшний і жахливий. Свій шлях він засипає горами трупів, залишаючи за собою ріки крові і сліз. Людське життя втрачає будь-яку цінність. Терор, звірства, вбивства є характерними рисами будь-якої більшовицької революції — в Росії, де вона виявилася успішною; в Угорщині, Баварії, Рурській області та Берліні, де вона зазнала невдачі і була пригнічена; або ж у сьогоднішній Іспанії, де вона бореться за владу.

Після того як більшовизм захоплює владу, його перестають турбувати протиріччя між теорією і практикою: відтепер позиції утримують карабіни та кулемети. Але в інших місцях, за межами своєї домашньої території, він використовує хитромудру пропагандистську машину, щоб вводити людей в оману в тому, що стосується своєї істинної сутності. Буржуазні кола Європи не мають ні найменшого уявлення про справжній стан справ. Вони намагаються уникнути прийняття рішення, постійно повторюючи одну й ту ж фразу, а саме — що ніхто не повинен втручатися у внутрішні справи іншої держави. Однак те, що зараз є дійсністю в Росії, те, за що і проти чого йде боротьба в Іспанії, і те, що невідворотно пробиває собі дорогу в інших європейських державах, — це турбота всього світу. Це вже не та проблема, яку можуть вирішити тільки світоглядні теоретики; ні, це питання, що вимагає найпильнішої уваги державних діячів всього світу. Їм обов'язково доведеться зайнятися цим питанням, якщо вони не хочуть бути відповідальними за подальший розвиток справ, яке через їх недбалість — призведе Європу до важкої кризи і, в кінцевому рахунку, до краху. Проблема більшовизму, загрозливого сьогодні Європі, впирається в питання: «Бути або не бути?» То тут, то там душі людей стають на ту чи іншу сторону. Необхідно зробити остаточний вибір — або на користь більшовизму, або проти нього — і прийняти всі, що випливають звідси, наслідки.

Потрібно з'ясувати ще одне питання. Питання про роль, яку єврейство грає по відношенню до більшовизму. Відкрито обговорювати його можна тільки в Німеччині, оскільки в будь-якій іншій країні (як це не так давно було і в самій Німеччині) небезпечно навіть просто згадувати слово «єврей». Не викликає жодних сумнівів те, що засновниками більшовизму є євреї і що саме вони його представляють. Старий керівний клас Росії був настільки ретельно знищений, що ніякої іншої керівної групи крім євреїв там просто не залишилося. Таким чином, будь-який конфлікт всередині більшовизму — це в тій чи іншій мірі внутрішньосімейний конфлікт між євреями. Недавні московські страти, тобто розстріли євреїв євреями, можна зрозуміти тільки з позицій жаги до влади і бажанням знищити всіх конкурентів.

Думка, ніби євреї завжди знаходяться в ідеальній гармонії один з одним — широко поширена омана. Насправді вони єдині лише тоді, коли становлять меншість, яка контролюється і якій загрожує велика національна більшість. Сьогоднішня Росія — це вже не той випадок. Після того як євреї захоплюють владу (а в Росії влада у них необмежена!), знову дають про себе знати старі єврейські суперництва, про які було тимчасово забуте через небезпеку, що загрожувала їх народу.

Ідея, що лежить в основі більшовизму, тобто ідея повного руйнування і знищення порядності та культури заради диявольською цілі знищення народів, могла народитися тільки в єврейському мозку, точно так само як і більшовицька практика, з її жахливою жорстокістю, можлива тільки в тому випадку, якщо нею керують євреї. У відповідності зі своїм характером ці євреї не афішують себе. Вони працюють підпільно, а в Західній Європі вони навіть намагаються заперечувати, що мають щось спільне з більшовизмом. Так вони вели себе завжди, і так вони будуть себе вести і далі.

Але ми все ж змогли їх розпізнати, і, що більш важливо, ми — єдиний народ у світі, який має мужність говорити всьому людству про цих кривавих злочинців. Ми не страхаймося наслідків і називаємо речі своїми іменами. Колись у Німеччині будь-кого, хто називав єврея євреєм, саджали у в'язницю. Тим не менш, ми мали сміливість робити це. Навіть зараз світова громадськість часто протестує, демонструючи величну стриманість або навіть награно зображуючи моральне засудження, коли євреїв називають євреями або коли більшовиків називають кривавими злочинцями. Але ми переконані, що в підсумку нам все ж вдасться відкрити очі для світової громадськості, і вони побачать справжнє обличчя єврейства і більшовизму, точно так само як нам вдалося переконати Німеччину щодо небезпечної, паразитичної сутності цього народу. І ми не втомимося підкреслювати цю страшну небезпеку і звертатися до всіх людей, які переживають жахливі кризи і перевороти, кажучи: «У всьому винні — євреї! У всьому винні — євреї!»

Це звинувачення буде подібне батогові перед обличчями євреїв, спотворених ненавистю. Спроба сховатися під демократичним маскуванням їм також не допоможе. Цей метод є занадто хитромудрим, щоб розумні люди змогли підпасти під його дію. Цей виверт працює тільки у випадку з інтелектуальними карликами. Вони вітають дане гасло тому, що воно дозволяє їм вести боротьбу, ухиляючись від прийняття рішень. У цієї так званої більшовицької демократії, яка, згідно деяким французьким і англійським газетам, нібито є прототипом і дзеркальним відображенням так званої націонал-соціалістичної диктатури, руки по лікоть в крові, терорі та вбивствах. Раз у кілька років більшовицькі деспоти урочисто проголошують це заїжджене гасло — всякий раз, коли вони відчувають необхідність зарекомендувати себе в Європі після чергового періоду нелюдського терору. Відразу ж після цього комуністичні бюро пропаганди починають поширювати чутки і роздавати порожні обіцянки про те, що буде прийнята нова конституція, що в Росії буде введене загальне виборче право і т. д. і т. п. Всі ці обіцянки — звичайна брехня, яка грає на короткій пам'яті і горезвісній розумовій інертності недалеких інтелектуальних карликів. Насправді більшовизм є самим похмурим царством крові і терору, яке коли-небудь бачив світ. Задумали його євреї, для того щоб владу вже не можна було вирвати з їх рук, і саме євреї панують у ньому. Ми, націонал-соціалісти, для того щоб обґрунтувати і консолідувати нашу національну владу, знову і знову, мало не кожен рік, зверталися до народу шляхом загальних виборів, на яких дотримуються закони таємного голосування. Більшовизм же ж говорить про народ й робітничо-селянську державу, але на обличчі його відображене слово «Насильство».

Кожен сам складає власну думку про більшовизм. У більшості випадків ця думка є продуктом його власної уяви. Потім на допомогу приходить пропаганда. Її робочі засоби створюють образ більшовизму згідно з менталітетом окремої людини, групи людей чи цілого народу. Все це несправжнє. Тут немає нічого, що ґрунтувалося б на справжньому стані справ. Легко так стається, що представників великої держави починає охоплювати ентузіазм з приводу нового московського метро, на яке в іншому великому місті не звернуть уваги. Коли більшовики вітають іноземця звуками його національного гімну, цей іноземець, без жодної розумної причини, відмовляється від своїх попередніх поглядів на більшовизм і заводить з ним дружбу. Червоні московські євреї знають, як поводитися з цими простаками. Можу собі уявити, як вони глумляться й насміхаються над таким ставленням буржуазного світу, створеного подібним шляхом!

Таким чином, вони затято нас ненавидять, тому що ми розпізнали їх і намагаємось зруйнувати до самої основи картину більшовизму, широко переважаючу в Європі. Їх ненависть до нас не знає кордонів. Це одна з найкращих і почесних нагород для характеру нашої політичної боротьби. Ми зриваємо з них маску і показуємо світові їхнє справжню обличчя.

Як вже було сказано, те уявлення, яке різні народи і нації створюють про більшовизм, є задуманим результатом більшовицької пропаганди. Чимала частина обманного мистецтва полягає, наприклад, у тому, щоб змусити людей повірити в те, що московський уряд не має нічого спільного з Комінтерном. Це ледве чи не сама нагла і безсоромна брехня, яку тільки можна собі уявити, оскільки між радянським урядом і Комінтерном є тільки відділ управління. Але вважати, ніби одне не залежить від іншого, це все одно, що стверджувати, ніби націонал-соціалістичний рух не має нічого спільного з націонал-соціалістичним урядом.

Більшовицька пропаганда діє на широкому рівні. Її мета — зруйнувати весь світ. Однак у зарубіжних країнах її тлумачать помилково. Ті наївні люди, які її приймають, як правило, найнаївніші з найнаївніших. Але вони існують і надають певний вплив.

Більшовизм на практиці — це щось інше. Ось він у всій своїй красі, і заперечувати те, що він робить, просто не можна. Шлях його жахливого маршу залитий кров'ю. Його мета — увергнути весь світ у безодню хаосу. Це не що інше, як рішуча спроба іудаїзму підпорядкувати всі народи світу своєму впливу. Таким чином, боротьба проти цієї небезпеки є, в прямому сенсі цього слова, всесвітньої боротьбою. Почалася вона в Німеччині й велася на німецькій землі. Адольф Гітлер — історичний вождь цієї кампанії. Ми ж — його представники і, отже, апостоли великої історичної місії. Між двома крайнощами ніколи не може бути компромісу. Більшовизм має бути знищений, якщо Європа хоче повернути собі нормальний стан здоров'я.

Але євреї прекрасно знають, що саме повинно статися. В одному зі своїх останніх намагань вони спробували мобілізувати проти Німеччини всі сили світового співтовариства. Вони хочуть зміцнити свою владу шляхом гарячкової гонки озброєнь. В обличчі націонал-соціалістичної Німеччини вони бачать постійну загрозу своєму існуванню. У Росії іудаїзм побудував собі будинок, якому, як вони думали, ніколи не буде загрожувати небезпека. Новий буржуазний клас радянської Росії на дев'яносто вісім відсотків складається саме з євреїв — шахраїв, аферистів, облудників, інтриганів і змовників, вітряних і легковажних людей. Ці євреї, що займають нині високі посади, можуть здійснювати свої темні справи у великому масштабі, над 160 мільйонами людей. Вони безжальні тирани, у яких немає ніяких принципів совісті і моралі. Вони нависли над людьми немов якась вселенська кара, мета якої — сіяти катастрофу.

Я вже підкреслював той факт, що більшовицька пропаганда досить хитромудра, щоб підганяти своє вчення під своїх слухачів. В залежності від ситуації, вона може бути радикальною або помірною. Коли терорист Дімітров виступає перед Комінтерном, його ставлення вельми відрізняється від того, яке демонструє Літвінов, виступаючи в Лізі Націй. В залежності від обставин, більшовицька пропаганда може бути релігійною або антирелігійної. У більшовиків геть відсутня яка-небудь совість, і для мети, якій вони служать, всі засоби знайдуть собі застосування. На світовому рівні ця пропаганда має в своєму розпорядженні складний механізм, що складається з комуністичних осередків різних країн. Досить тільки натиснути кнопку — і цей механізм буде введений в дію. У різних країнах він діє таємно чи відкрито. Горе тому народу, який дає йому працювати! В один день цей народ буде ослаблений цією бунтівною діяльністю і буде зруйнований — і тільки через те, що цей феномен не сприймали всерйоз.

Ми, націонал-соціалісти, перебуваємо в тому щасливому положенні, коли нам не потрібно обирати слова, говорячи про більшовизм. Ми не говоримо мовою таємних кабінетів. Ми говоримо мовою народу й тому сподіваємося, що народи інших країн нас зрозуміють. Ми маємо привілей називати речі своїми іменами і відчуваємо себе зобов'язаними діяти саме так. Бо світові потрібно відкрити очі. Ми не можемо і не повинні мовчати перед обличчям небезпеки, що загрожує всій Європі. Народи та їхні уряди повинні самі приймати рішення, але в той же час право і обов'язок кожного, кого природа наділила даром проникливості та силою самовираження, — висловлювати свої думки та переконання, вказувати на прийдешні катастрофи і висловлювати потреби часу. Несерйозне ставлення до більшовизму рівнозначно загибелі.

Таким чином, ми користуємося нагодою і на цьому партійному з'їзді піднімаємо тривогу проти цієї світової небезпеки. Я скористався цією можливістю для того, щоб показати, що являє собою більшовизм на практиці, щоб викрити його вчення; так ми зможемо зрозуміти історію наших часів, яку треба вивчити і ніколи не забувати.

Отже, ми підійшли до суті справи.

Західноєвропейський робітник схильний вважати Радянський Союз пролетарською державою, тобто своєю державою. Він думає, що в Росії робітничий клас зміг знищити капіталістичних експлуататорів і встановити диктатуру пролетаріату, що тепер вільні робочі будують там свою державу, «батьківщину трудящих».

Проте творцями марксистського вчення були євреї, такі як Давид Рікардо або Маркс-Мордехай, і саме євреї, такі як Лассаль, Вольфсон, Адлер, Лібкнехт, Люксембург, Леві та ін. організовували всі рухи трудящих. Сидячи в безпеці в редакторських кріслах, євреї закликали робітників на барикади. Саме євреї, такі як Поль Зінгер, Шифф, Кон та інші, фінансували марксистський більшовизм.

Радянський уряд майже цілком складався й досі складається з євреїв. В керівних органах немає жодного робітника. Майже всі більшовицькі лідери, розстріляні нещодавно в Москві, були євреями. Жодного робочого серед них не було. Тріумвірат, який отримав перемогу в цьому внутрішньоєврейському конфлікті і встановив диктатуру над усім Радянським Союзом, складається з: