Розділ «Українське козацтво: парадокси протистояння та співпраці з татарами й турками»

Під горами Пивськими разом з нашим князем

Він супроти бусурман бився, як звитяжець…

Не лякав сміливого хижий бусурманин —

Ні злий турок у чалмі, ні лихий татарин.

Шаблею чалму знімав разом з головою

І не раз проти татар він ставав до бою.

Це його на Хортиці добував цар кримський.

За той штурм татарин злий добре поплатився.

З втратами великими хижі відступили,

Яничарів і татар безліч загубили.

Знав про нього і турчин, знав і цар московський,

Потім зрадили його на землі волоській»440.

Як бачимо, в поемі «Epicedion…» акцент робиться на боротьбі Дмитра Вишневецького з татарами й турками. Звертається увага на те, що він разом із князем Михайлом бився проти бусурман, обороняв від них замок на острові Хортиця. І буквально однією фразою говориться про службу московському цареві і те, що князя зрадили на Волощині, точніше в Молдавії. Про козаків у поемі згадок немає. Відповідно, князь не позиціонується як козак. Постає, радше, як типовий воїн-герой прикордоння, що обороняє свою землю. Немає в поемі згадок і про його трагічну смерть. Очевидно, цей факт не сприймався як знакова подія в житті князя. Принаймні на це не акцентували увагу в родині Вишневецьких. Для останніх Дмитро був одним із героїчних представників цього князівського роду, які заслуговують на увагу й повагу.

І все ж саме факт трагічної смерті Дмитра Вишневецького став найбільш благодатним матеріалом для міфологізації. Це можна зрозуміти. Такі речі викликають чи не найсильніші емоції і довго зберігаються в пам’яті. До того ж мученицька смерть князя від рук ворогів християнської віри, мусульман, певним чином «сакралізувала» цю подію. Свідомо чи несвідомо у цьому випадку напрошувалися деякі паралелі зі страстями та смертю Ісуса Христа – як Ісус зазнає перед смертю страждань і помирає, будучи повішеним на хресті, так і Дмитро Вишневецький, пройшовши через важкі страждання, загинув, будучи підвішеним на гак; Ісус на третій день після кончини воскресає, а князь три дні висить на гаку, проклинаючи ворогів християнства.

Можливо, трагічна смерть Дмитра Вишневецького інспірувала появу народної «Пісні про Байду». Уже говорилося, що в документах князь під таким іменем не фігурує. Виникали навіть сумніви, чи саме він є прототипом героя цієї пісні. Велися також дискусії, що означає це ім’я – Байда. Пропонувалися різні варіанти. Але, певно, однією із найбільш вірогідних версій є така: Байда – це чоловік, що «б’є байди», байдикує, власне, нічим особливо не переймається. Саме таким і постає герой згаданої пісні. Тут мимоволі напрошується паралель із відомою «Думою про козака Голоту». Герой останньої теж особливо нічим не переймається, поки його не зачепив татарин.

«Пісня про Байду» існувала в різних версіях. Наведемо одну з найпоширеніших:

«В Царгороді на риночку

Ой п’є Байда горілочку;

Ой п’є Байда – та не день не два,

Не одну нічку та й не годиночку.