Розділ «Українське козацтво: парадокси протистояння та співпраці з татарами й турками»

Окрім нападів на татар, Кимиковський разом з козаками воює також проти турків на морі:

«З козаками ходив він на Чорнеє море,

Караван не один там, бува, воду поре,

Під Білагрод ходили; з добром із чималим

Корабель там турецький, армату забрали»476.

Пашковський, ймовірно, непогано орієнтувався в козацьких справах. Судячи з усього, мав контакти з козаками та їхніми ватажками. Звідси доволі об’єктивне зображення козацтва та його діянь.

У Пашковського є дещо незвична книжка – «Розмова козака запорозького з перським гінцем про справи військові поган з християнами». Як зазначалося, цей твір побачив світ у 1617 р. У той час велися таємні переговори між козаками й перськими правителями, щоб об’єднати свої зусилля в боротьбі з турками. Однією з центральних фігур у цій дипломатичні грі був П’єтро делла Валле.

П’єтро делла Валле

Варто сказати кілька слів про цю людину. Народився він 1586 р. у знатній римській родині. Отримавши чудову освіту й маючи в Італії певне становище, делла Валле покидає свою батьківщину. У 1614 р. вирушає з Венеції в подорож, яка тривала 11 років. Спочатку делла Валле прибув до Константинополя, де вивчив турецьку й арабську мови. У 1615 р. подався до Персії, опинився при дворі шаха Аббаса Великого (1571—1629). Там він відстоював ідею «козацької республіки» в Трапезунді. Його підтримував і кримський принц-утікач Шагін Гірей, про якого вже велася мова.

Чи діяв делла Валле самостійно? Ймовірно, він був агентом італійського, зокрема венеціанського, купецтва, зацікавленого в переорієнтації торгових шляхів у Європі. У результаті Великих географічних відкриттів, а також посилення турецького контролю в басейні Середземномор’я Італія опинилася на маргінесі європейської торгівлі та почала втрачати своє значення.

Делла Валле пропонував Аббасу «прорубати» коридор до Чорного моря, захопити з допомогою козаків Трапезунд, створивши тут при їхній допомозі свою базу. У результаті цього відкрився б новий торговий шлях, що йшов із Персії, а також з Індії й Китаю Чорним морем, українськими землями, де були колонії італійських купців, й далі в Європу. Це був би набагато коротший шлях, ніж морський шлях навколо африканського узбережжя або Середземним морем.

Про спроби реалізації цього плану свідчать події, які розгорнулися в Кримському ханстві після Хотинської битви 1621 р. Як відомо, в 1620 р. турецький султан Осман ІІ (1604—1622) починає активні дії проти Речі Посполитої. Цього року армія останньої зазнала нищівної поразки під Цецорою від турецького війська. Наступного року султан Осман ІІ привів величезне військо під Хотин, сподіваючись остаточно «добити» Річ Посполиту. Тут мала відбутися вирішальна битва між військами цієї держави й Османської імперії. Якби турки виграли цю битву, вони мали б шанс серйозно перекроїти політичну карту Центральної й Східної Європи. Під їхньою владою чи залежних від них держав могла б опинитися значна частина території нинішньої України і, можливо, навіть Польщі та Австрії. Про «торговий коридор» від Індії та Персії до Європи через Трапезунд, Чорне море, Україну можна було б остаточно забути. Проте Хотинську битву виграла Річ Посполита. Причому головну роль у ній відіграли козацькі війська під проводом Петра Конашевича-Сагайдачного. Останній, до речі, незадовго перед цим активно воював проти турків на морі. Не виключено, що він був залучений до реалізації планів делла Валле й перського шаха.

Виграш Речі Посполитої в Хотинській битві відкривав чималі можливості для реалізації цих планів. У Кримському ханстві хан Джанібек Гірей починає проводити політику унезалежнення своєї держави від Туреччини. Туркам вдалося в 1623 р. позбавити його престолу й поставити ханом Мехмеда ІІІ Гірея. Проте останній не виправдав їхніх сподівань. Мехмед ІІІ повернув із Персії свого брата Шагін Гірея, зробивши його калгою в Кримському ханстві. Шагін Гірей разом зі своїм братом-ханом починають проводити політику, яка не подобалася туркам. У 1623 р. Персія розпочинає війну проти Османської імперії. Кримський хан теж вступає у війну з турками, залучивши до цього запорозьких козаків. Війна з турками й протурецьки налаштованими силами в Кримському ханстві тривала до 1629 р. До неї активно залучалися козаки. Мехмед ІІІ в кінцевому результаті програв, загинувши в 1629 році, а його брат Шагін Гірей знову емігрував до Персії477.

Отже, план, який виношував делла Валле, не був реалізований. Відомо, що цей дипломат вів переговори з козацькими послами. У 1625 р. делла Валле повернувся на батьківщину. Свої подорожі він описав у формі листів до приятеля, професора медицини Неапольського університету Маріо Скіпано. Уперше їх опублікували в Римі у 1650—1653 рр., а згодом переклали багатьма європейськими мовами.

У цих листах чимало уваги приділено запорізьким козакам. Адже саме вони мали зіграти одну із ключових ролей у створенні згаданого торгового коридору. Зокрема, делла Валле пише:

«Козаки… не є назвою одної нації, але вони творять згромадження народів, зібраних з різних сторін і сект, головне для них, щоб тільки були християнами. Вони без жінок, дітей і приватних домів, не визнаючи зверхності жадного князя, живуть далеко від міст в укріпленнях, які знаходяться в лісах, в горах або коло рік. Підлягають, майже як наші бандити, своїм вождям і утримуються з добичі, що їх здобувають собі шаблею. Різняться, однак, і від наших бандитів тим, що не грабують і не нищать країни своїх князів, якщо живуть з ними у мирній згоді. Навпаки, часто беруть участь у війнах на службі цих князів, виконуючи цю службу з вірністю. Вони постійно рейдують та піратствують на суші і на морі проти близьких ворогів, себто турків і інших магометанів. Але з цього приводу їх не переслідують князі їхніх країн, а навпаки, їх заохочують і навіть підтримують провізіями та грішми».

Делла Валле схильний трактувати козаків як «збиранину» з представників різних народів і як розбійників. Але розбійників «корисних», до того ж інтегрованими в суспільно-політичні структури. Не даремно він звертає увагу на співпрацю козаків та князів, які фактично представляли державні структури. Також зверталася увага на те, що козаки є християнами і воюють проти магометан.

Коли делла Валле говорить про християнство українських козаків, він розглядає це християнство як таке, що є близьким до християнства західного, «латинського». При цьому автор спеціально звертає увагу на російських козаків, відзначаючи їхню єретичність: вони, мовляв, наслідують «грецькі єресі» і погано ставляться до латинян. Тому делла Валле заявляє, що він «не мав на думці злучити російських козаків з персами». А ось щодо українських козаків, то тут ситуація інакша:

«Моя думка була, щоб поєднати персів з козаками Польщі, а головно з тими, що мають свій осідок на гирлі ріки Бористена над Чорним морем, де без вибудованого міста вони частинно живуть в шатрах, частинно в куренях, хоронені водами та мочаристим тереном, що вони, коли хочуть, можуть заводнити зо всіх сторін так, що ні із суші, ні з моря на них не можна напасти й не можна їх вигнати з їхньої фортеці».

Далі цей автор детально описує морські походи козаків, вказуючи, що вони нападають на такі турецькі міста, як Синоп, Кафа, Трапезунд. Козаки успішно воюють проти турків. «До чого стремлять у майбутньому козаки, захоплені і горді своїми осягненнями, залишаю уяві Вашої Милості, – пише делла Валле. – Я тільки скажу те, що сам від них чув, – вони надіються одного дня взяти Константинопіль; вони кажуть, що для них було зарезервовано звільнення цієї країни й існують пророцтва, які це ясно пророчать».