TextBook На початку червня до школи прибули три діячі російської емігрантської організації — Баришев, Павлов і Соколовський. Баришев серед них був головним. Решта звертались до нього «пане голова», хоч він був наймолодшим — на вигляд років сорок п’ять. Поки в школі лишались Гарц і Хауссон, всі вони були тихі і смирні. Вперше пан Баришев показав зуби під час обговорення у Гарца процедури передачі їм школи Коли зайшла мова про юридичне становище Суботіна, Баришев сказав:
— Ми пана Скворцова не знаємо, але якщо він беззаперечно виконуватиме мої розпорядження, все буде в ажурі і…
— Стоп! — безцеремонно перебив його Гарц, стукнувши долонею по столу. — Слухайте, містер Баришев, що скажемо ми вам. Слухайте і добре запам’ятовуйте. Містера Скворцова знайшли ми для вас, а не навпаки. Містер Скворцов — єдина наша довірена особа в школі. Єдина! Зрозуміло?
Баришев слухняно кивнув головою.
— Ким юридично вважатимете ви його, нас не цікавить, і це не має ніякого значення. Але, наприклад, зв’язок з нами тримайте тільки через містера Скворцова. Будь-яке більш-менш важливе рішення ви приймаєте лише, порадившись із Скворцовим. Усе! Питання до мене є?
— Ні-ні, все цілком ясно, — приглушеним голосом відповів Баришев.
Незважаючи на це, коли Гарц і Хауссон поїхали в Мюнхен, Суботіну було нелегко ладнати з цими російськими панами. Баришев, хоч і виконував наказ Гарца, але поводився з Суботіним чванливо.
Одного разу Суботін посварився з ним через якусь зовсім незначну дрібницю. Баришев поступився, але сказав:
— Я змушений погодитись з вашою точкою зору, хоч зробити це мені важкувато. Адже я завжди пам’ятаю, що вас зараз могло і не бути серед нас, якби ви не натворили ділець у Радянській Армії. А ми вже тут не перший рік, ми люди невипадкові…
Суботіну кожного понеділка доводилось їздити у Мюнхен доповідати Гарцу про справи в школі. Щоразу Гарц запитував, як поводиться Баришев.
— Нормально, — ухильно відповідав Суботін. Він вирішив не скаржитися на Баришева: боявся, що це може ускладнити становище. Зрештою, заради справи можна перенести неприємності і більші, ніж ті, яких завдає цей мерзенний тип.
Наприкінці червня Гарц викликав Суботіна в Мюнхен серед тижня. Під час розмови по телефону Суботін спробував було послатися на спішні справи, але Гарц роздратовано перебив його:
— Я краще знаю, що важливіше! Виїздіть негайно!
Суботін виїхав дачним поїздом. У вагоні було порожньо. На наступній зупинці у вагон увійшов сивовусий літній німець в акуратно залатаному піджаку. На ногах у нього були грубі солдатські ботинки. Він пройшов через весь вагон і сів напроти Суботіна.
— Не заперечуєте? — запитав він, уже коли всівся.
Суботін розсміявся.
— Весь вагон — ваш…
Придивляючись до Суботіна і погладжуючи вуса, старий похмуро сказав:
— Не так давно весь світ був нашим, а потім… — Він замовк і підморгнув Суботіну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Операція-відповідь » автора Ардаматський В.І. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „45“ на сторінці 1. Приємного читання.