Розділ «12»

— Так. Можна?

— Ви член профспілки будівельників?

— Я студентка інженерно-будівельного інституту…

Посельська справді вже кілька днів як була за всіма правилами зарахована в інститут.

— Можете записатися.

— Я б хотіла тренуватися в групі Альми Гуц.

Рудоволоса дама окинула Посельську пронизливим поглядом.

— Усе зрозуміло.

— Що вам зрозуміло? — роздратовано спитала Наташа.

— Ви ще й ніг не вмочили в басейні, а вже все знаєте… Ви записані. Йдіть у роздягальню, а потім у басейн номер два. Ось цей талончик віддасте Альмі. Щасливого плавання! — рудоволоса дама зайшлась беззвучним сміхом.

Посельська здивовано знизала плечима і пішла в роздягальню.

Якби Наташа Посельська справді надумала зайнятися водним спортом, вона нізащо не наважилася б надіти такий купальний костюм. Не одну годину витратила вона, обходячи комісійні магазини, перш ніж натрапила на цей витвір спотвореного смаку. Іншим разом Наташа відчула б незручність і сором, попавши в гурт напівроздягнених юнаків і дівчат. Але зараз доводилося б>ти сміливою і навіть розв’язною.

Вона проштовхнулася крізь натовп спортсменів, привертаючи своїм яскравим костюмом загальну увагу.

— Кого шукаєш, пташко? — гукнув їй високий на зріст, вродливий юнак.

— Не тебе! — Відповіла Посельська.

Навколо схвально засміялися.

Біля стартової тумбочки Альма Гуц пояснювала щось дівчатам, які оточили її. Посельська одразу догадалася, що це саме вона. Тридцятирічна Альма Гуц, надміру розповніла як для спортсменки жінка, була б навіть гарною, коли б не тонкі губи, що надавали її обличчю зміїного виразу.

За вказівкою тренера, дівчата стрибнули в басейн. Альма, сівши на стартову тумбочку, спостерігала, як вони плавають.

— Скажіть, будь ласка, ви Альма Гуц? — Посельська стояла за її спиною.

— Так, саме так і є, — не оглянувшись, відповіла жінка.