Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ В СОЮЗІ З БОЛЬШЕВИКАМИ»

ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ

Велика частина старшин УГА була проти відступу НК на південь. Вони плянували рятувати УГА від катастрофи об'єднанням її з рештками військ УНР, що перебували тоді в районі Липовця — Животова. В опозиції до НК ці старшини створили т. зв. Колеґію старшин, що мала заступити УГА державно-політичний провід і конспіративно керувати її долею. Про неї пишуть два її члени — Ст. Шухевич і Дм. Паліїв.[17] Шухевич твердить, що до складу цієї Колеґії входили: Шухевич — голова, отамани Лисняк і Бубела, чотарі Паліїв і Микита — члени. Пізніше вступили до неї від галицьких корпусів: отаман Ю. Шепарович, сотник Молещій і чотар Гачкевич. За твердженням Палієва, членами Колеґії були: Шухевич — голова, й члени: Лисняк, Молещій, Турчин і Паліїв, а від корпусів прийнято Шепаровича і Василя Чайківського.

Ця Колеґія поставила собі завдання: 1) Дати УГА який-небудь політичний провід, 2) Знайти контакт з Диктатором Петрушевичем, 3) Сконтактуватися з нашими повстанчими загонами й військами ген. М. Омеляновича-Павленка, 4) Нав'язати контакт з большевиками — «на всякий випадок». Про працю тієї Колеґії Шухевич пише:

«Отверто скажу, що вона за моїх часів не проявила такої діяльности, яка була намічена і якої можна було по ній сподіватися… Навіть першої точки програми Колеґія не виконала».

Паліїв широко розписується про те, що таємна Колеґія старшин в імені УГА договорилася з командуванням військ УНР (ген. Омеляновичем-Павленком), щоб дня 25 грудня проголосити у Вінниці владу уряду УНР в районі, не зайнятому ворогами, опершись на об'єднані війська України. Одначе, за твердженням обох згаданих мемуаристів, Начальна Команда УГА 24 грудня виїхала з Вінниці на південь і об'єднання не було проголошене. І Шухевич, і Паліїв погоджуються в одному: Колеґія нав'язала контакт з підпільним аґентом КПбУ Андрієм Хвилею, що працював у Вінниці як голова подільського губпарткому цієї партії.

Думка про військову конвенцію УГА з большевиками, що виринула серед старшин при Начальній Команді в грудні 1919 р., не була новою. Вона кількакратно виринала серед військових і політичних діячів УНР на протязі літа й осени того ж року. Про це широко розповідає І. Мазепа в 2-ій частині своєї праці «Україна в огні й бурі революції».[18] Наводжу тут важливіші місця з твору Мазепи.

Перший раз наші державні мужі пробували нав'язати контакт з червоною Москвою в першій половині вересня 1919 р., коли наш уряд прийшов до переконання, що війна УНР з Денікіном неминуча. Мазепа пише про це так:

«Через кілька днів удалося спільно з Петрушевнчем вирішити ще одну дуже важну справу, що також торкалася нашого відношення до Денікіна. Маю на думці спробу нашого уряду нав'язати контакт з большевиками для спільної боротьби проти Денікіна.

Як я вже сказав, думка про нав'язання такого контакту вже раніше була в декого з членів нашого уряду. Але політика «порозуміння» з Денікіном, яа якій весь час настоював Петрушевич, не давала можливости для переведення будь-яких кроків у цьому напрямі. Тепер, крім деякої зміни в настроях Петрушевича, була ще одна обставина, яка позволила поставити цю справу на порядок денний. Саме в той час (половина вересня) в Кам'янець приїхав швайцарський комуніст Пляттен, особистий приятель Леніна. На нашу територію він попав випадково. Ще в липні 1919 р. він виїхав з Москви літаком до Совітської Угорщини з дорученням большевицького уряду. Але літак упав на румунській території й був сконфіскований румунською владою. Пляттена румуни затримали й відмовилися пустити його в дальшу подорож до Угорщини. На його бажання пустили його за Дністер, на територію, зайняту нашими військами. Так він дістався до Кам'янця, де зустрівся з українським сопіял-демократом П. Бензею, якого знав особисто ще з часів перебування Бензі на еміґрації в Швайцарії. Довідавшись від Бензі про загальну ситуацію на нашому фронті й про те, що ми не сьогодні-завтра оголошуємо війну Денікінові, він зараз же запропонував свої послуги бути посередником між нашим урядом і урядом Леніна для заключення військової конвенції проти Денікіна. Директорія і Петрушевич дали на це свою згоду. Через кілька днів Пляттен виїхав з пропозицією нашого уряду».

А трохи далі Мазепа пише:

«Тим часом через кілька днів (25 жовтня) з Москви вернувся Пляттен. Він приїхав з позитивною пропозицією. Хоч Денікін, яв уже сказано, почав відступати перед большевиками, але Київ був ще в його руках. Тому московський уряд був заінтересований в тому, щоб якнайскорше нав'язати контакт з нашим урядом для спільної боротьби проти Денікіна. Зміст доповіді, яку Пляттен зробив мені в той час, був такий:

1) Совітський уряд згоджується на військову конвенцію проти Денікіна як перший крок порозуміння з нами,

2) Совітська республіка готова очистити певні території для зайняття їх нашими військами з тим, що на тих територіях не буде переслідувано большевиків,

3) В разі нашої на те згоди треба вислати з обох сторін уповноважених: з нашої до 12 большевицької армії, з їхньої — до нашої армії, яка розташована найближче до совітського фронту,

4) Після того починаються політичні переговори.

Пляттен заявив, що резолюцію Центр. Комітету комуністичної партії він залишив у командувача 12 армії Муралова, від якого привіз дозвіл на приїзд наших делеґатів. Муралов, — казав він, — має наказ Троцького видати нам після того, як обміняємося делеґатами, 20 тисяч крісів з набоями (по тиеячі на один кріс), 12 нових гармат і потрібну кількість кулеметів та набоїв.

Про зміст доповіді Пляттена я негайно повідомив Директорію і Петрушевича. Запропоновані умови буди прийняті. В порозумінні з Петрушевичем, з яким відносини знов унормувалися, наш уряд негайно вислав військову делеґацію в складі Гдадкого, Красовського й Неїла.

Взагалі приїзд Пляттена з Москви сприятливо вплинув на Петрушевича. Ще в більшій мірі, як давніше, він почав схилятися до тієї думки, що іншого виходу немає, як те, щоб битися з Денікіном, зліквідувавши одночасно фронт проти бельшевиків. В такому дусі тісної співпраці з наддніпрянським урядом він висловився й на державній раді, що саме в день приїзду Плятгена відбулася в Кам'янці».

Тим часом большевики стали відтискати Денікіна на південь і не потребували нашої співпраці. Вони й не спішили реалізувати свої пропозиції, зроблені нашому урядові. За десять днів після виїзду нашого уряду з Кам'янця, 26 листопада 1919 р. відбулася нарада уряду з Петлюрою в Староконстантинові, де вирішено дальше відступати перед Денікіном на північ у напрямі Бердичева, з метою: якнайшвидше ввійти в безпосередній контакт з большевиками. Це, за словами Мазепи, мав бути останній крок для продовжування нашої боротьби реґулярним фронтом. Та любарські події (бунт Волоха, Божка й Данченка проти уряду й пограбування державної скарбниці — Н. Г.) перешкодили цьому задумові. В Новій Чорториї наступила ліквідація нашого фронту, Петлюра виїхав до Варшави й перед тим заявив Мазепі, що єдиним рятунком для нашої армії є її союз з большевиками. Але його (Петлюри) особа буде на перешкоді цьому. Тоді вислано другу делеґацію до большевиків, до Житомира на переговори; а незабаром третю в складі сотника Петрика й чот. Веремієнка — до Козятина.

Про тодішні думки серед нашого вояцтва Мазепа каже:

«Хоч большевики не звертали ніякої уваги на всі ці наші делеґації й продовжували наступати на Україну, але військові, особливо галичани, настоювали на тому, що, мовляв, треба ще раз послати своїх делеґатів для переговорів з большевицьким військом. Віра в можливість порозуміння з північним ворогом все ще не покидала наших військових, як і політичних діячів».

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ОСТАННІЙ АКТ ТРАГЕДІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ» автора Гірняк Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЧАСТИНА ПЕРША УКРАЇНСЬКА ГАЛИЦЬКА АРМІЯ В СОЮЗІ З БОЛЬШЕВИКАМИ“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи