Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

Приблизно в цей час до імператора Леонта прибуло посольство від синів Аттила з пропозицією про усунення попередніх незгод та про заключення миру. Вони хотіли по давньому звичаю з'їжджатися з римлянами на березі Істра, в одному й тому ж місці, продавати там свої товари й взаємно отримувати від них ті, в яких мали потребу, їхнє посольство, що прибуло з такими пропозиціями, повернулося без успіху. Імператор не хотів, щоб унни, які причинили так багато шкоди його землі, користувалися римськими торговими статутами130.

Отримавши відмову, сини Аттила не могли дійти згоди між собою. Один з них, Денгізих131, після безуспішного повернення послів, хотів йти війною на римлян, але інший, Ірнах, відмовився від цього наміру, бо йор увагу відвертали домашні війни132.

35-й уривок

(31-й уривок за Г.Дестунісом; 37-й уривок за В.Латишевим)

Сарагури об'єдналися з акацирами та іншими народами і виступили були у похід проти персів133. Спочатку вони наблизились до Каспійських воріт [поблизу Дербента], але вони виявились зайнятими перським гарнізоном. Тоді пішли вони іншою дорогою, по якій прийшли до іверів134, стали спустошувати їхню країну і робити набіги на вірменські поселення.

Перси, які вже давно воювали з кидаритами, були застрашені цим набігом і відправили до римлян посольство з проханням, щоб вони дали їм або гроші, або людей для охорони фортеці Юроіпааха (Уроїсаха). Посли повторили те ж саме, що і раніше говорили багаторазово: вони, перси, борються з варварськими народами і не дають можливости їм проходити далі, від чого і римська земля залишається неушкодженою. Римляни відповіли послам, що кожен зобов'язаний по необхідности захищати свою землю і піклуватися про утримання війська. Посли знову повернулися без успіху.

З6-й уривок (32-й уривок за Г.Дестунісом; 38-й уривок за В.Латишевим)

Денгізих вирішив розпочати війну з римлянами і зібрав військо на березі Істра. Коли про це узнав син Орнігіскла [Анагаст], якому було доручено охороняти річку зі сторони Фракії [з півдня], то послав від себе людей спитати у Денгізиха: з якої причини він готується до війни? Денгізих, зневажаючи Анагаста, відпустив посланих без відповіді, а до імператора відправив послів оголосити, що він піде на римлян війною, якщо той не дасть йому та керованому ним війську землі та грошей135. Коли посли прийшли в палац і переказали цю вимогу, то цар відповів, що він залюбки все зробить для уннів, якщо вони прийшли з покорою, бо він любить тих, що приходять від ворогів для заключення союзу.

37-й уривок (467 р. після Р.Х., 33-й уривок за Г.Дестунісом; 39-й уривок за В.Латишевим)

Анагаст, Василіск, Острій та інші римські полководці затиснули готів в одній низині і оточили їх. Скіфи ж внаслідок нестачі в харчах голодали і послали до римлян повірених, які повідомили, що вони здадуться римлянам, якщо ті дадуть їм землі для поселення. Римські воєводи відповіли їм. щоб вони звернулися з посольством до царя. Але варвари сказали, що вони хочуть заключити мир з ними самими і не можуть довго відкладати його, бо голодують.

Порадившись між собою, начальники римського війська обіцяли надавати їм харчі, поки ті будуть чекати на дозвіл імператора, якщо скіфи розділять своє військо на стільки загонів, скільки їх є в римському війську. В такий спосіб римським полководцям, мовляв, зручніше буде турбуватися про кожний загін окремо, ніж про всіх їх разом, а з честолюбства вони будуть змагатися у постачанні припасів. Скіфи охоче прийняли зроблену через гінців пропозицію римлян й розділились на стільки загонів, скільки було римських.

Після цього Хелхал, родом з уннів, заступник та головнокомандувач над Аспаровими легіонами, прийшов до готського загону, який дістався цим легіонам і був багаточисельніший за інші. Він запросив до себе найблагородніших готів і сказав, що дасть готам землю, але не для них самих, а для уннів, що між ними знаходяться. Вони ж, не займаючись землеробством, будуть, як вовки, приходити до готів і розкрадати у них харчові продукти, так що готи, знаходячись на положені рабів, будуть працювати для утримання уннів, хоча готське плем'я завжди було в непримиренній ворожнечі з уннами і ще їхні предки клялись уникати союзу з уннами. Таким чином, готи не лише втрачають свою власність, але виявляють також презирство до клятв предків; сам же він, хоч і пишається своїм уннським походженням, одначе з любови до справедливости повідомив їм це й дав пораду, що треба робити.

Готи, схвильовані цими словами, вважали, що Хелхал говорить це з прихильности до них, згуртувались і знищили всіх уннів, що були у них. Це стало сигналом до жорстокої бійки між обома народами.

Коли Аспар та інші начальники узнали про це, вони вишикували свої війська в бойовий порядок і стали убивати всіх варварів, хто б не трапився. Скіфи, що зрозуміли підступний обман, стали відкликати один одного, зібралися і рушили проти римлян. Військо Аспара встигло знищити загін, проти якого він стояв [тобто, готів]. Але для інших начальників битва виявилася не безпечною, бо варвари бились так мужньо, що уцілілі з них прорвалися через лави римлян і уникли оточення136.

38-й уривок (467 р. після Р.Х., 34-й уривок

за Г.Дестунісом)

Імператор Леонт послав до Гезеріха Філарха, щоб оголосити про утвердження на престолі Антемія і з погрозами, якщо той не припинить нападів на Італію та домагатиметься корони [італійської]. Філарх повернувся з повідомленням, що Гезеріх не зважає ні на які застереження імператора та готується до війни під приводом, що мирний договір порушений Східними римлянами.

39-й уривок  (468 р. після Р.Х., 35-й уривок за Г.Дестунісом; 41-й уривок за В.Латишевим)

Римляни та лази були у сварці з племенем сванів. Цей народ [свани] готувався до війни. Коли перси мали намір також воювати з ним [лазьким господарем] за фортеці, які відібрали у них свани137, то він відправив посольство до імператора з проханням, щоб йому був висланий загін від війська, яке охороняло терени Римської Вірменії. Через те, що воно було поблизу, він міг отримати від того війська швидку допомогу, не наражаючись на небезпеку в очікуванні прибуття допомоги здалеку, окрім того, він не мав би великих розходів на їхнє утримання, якщо війна затягнеться, як це вже було раніше. Адже коли до нього був присланий допоміжний загін війська на чолі з Іраклієм [Гераклієм]138, а перси та івери, що погрожували йому війною, спрямували своє військо проти інших народів, він змушений був цей загін відправити назад, бо були великі складнощі з його утриманням. Коли ж на нього напали парфяни, він знову змушений був кликати на допомогу римлян.

Римляни обіцяли йому прислати допоміжний загін та керівника. В цей же час прибуло й перське посольство з вісткою, що унни-кидарити ними розбиті, а їхнє місто Валаам взяте приступом. Повідомляючи про перемогу, вони по-варварському хвасталися, бажаючи показати, яка велика їхня сила. Після цього повідомлення вони були відпущені імператором негайно, бо він був стурбований подіями у Сицилії.