Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

за Г.Дестунісом)

Майоран, цезар західних римлян [царював після Авіта з 460 р.]. заключна союз з готами, що знаходились в Галатії119 і приєднав до своїх володінь оточуючі народи частково зброєю, а частково переконаннями. Він хотів переправитись в Лівію з багаточисельним військом: у нього було зібрано до трьохсот кораблів. Правитель вандалів відправив до нього посольство, щоб за допомогою переговорів покласти кінець незгоді. Але перше, ніж переконати в цьому Майорана, Гезеріх спустошив всю маврську землю, куди той хотів переправитись із Іберії, та зіпсував у тій місцевости всі води.

26-й уривок

(461 р. (?) після Р.Х., 22-й уривок за Г.Дестунісом; 28-й уривок за ВЛатишевим)

Скіф Валамер порушив мирний договір і спустошив багато римських міст та земель. Римляни відправили до нього послів, які попрікали його за ворожі дії. Виправдовуючись, він сказав, що його народ удався до війни внаслідок нестачі харчів. Римляни погодились виплачувати йому щорічно триста ліврів золота з умовою, що він не робитиме більше набігів на римські землі120.

27-Й уривок (461,462 рр. після Р.Х., 23-й уривок за Г.Дестунісом)

Гезеріх не дотримав укладеного з Майораном договору. Він послав багаточисельне військо, що складалося із вандалів та маврів, для розорення Італії та Сицилії.

Маркеллін ще раніше залишив цей острів, бо Рекімер намагався відірвати від нього військо й переманути до себе. Він підкупив скіфів, що були у Маркелліна — а їх у нього було багато, — щоб змусити їх залишити Маркелліна й перейти до нього. Маркеллін, заляканий підступами Рекімера і не будучи у змозі змагатися з ним багатством, пішов із Сицилії.

До Гезеріха відправлені були посольства, одно від Рекімера з умовлянням, щоб він не порушував мирного договору, інше від імператора Східних римлян з вимогою, щоб він не турбував Італію та Сицилію і звільнив царицю та царівен. Хоча в різні часи до нього було послано багато посольств з вимогами звільнити цих жінок, але він не відпустив їх доти, поки не заручив старшу із дочок Валентиніана, Євдокію, із сином своїм Оноріхом.

Після цього Гезеріх відпустив і Євдоксію, дочку Феодосії, разом з Плакидією, другою її дочкою, з якою одружився Оліврій. При всьому цьому Гезеріх не припиняв розоряти Італію та Сицилію, навіть ще більше від попереднього спустошував їх. Після смерти Майорана він хотів поставити цезарем Західних римлян Оліврія, з яким був у родстві121.

28-й уривок (463 р. після Р.Х., 24-й уривок

за Г.Дестунісом)

Західні римляни боялися, щоб могутність Маркелліна не зросла і щоб він не повернув проти них зброї, бо в той час їхні справи були за'плутані: з одного боку турбувала їх сила вандалів, з іншого — Егідій. Він був із числа західних галатів, служив у війську Майорана, користувався при ньому великою силою, тому був роздратований його вбивством. Суперечки його з готами, що займали Галатію, відволікали його від війни з італійцями. Засперечавшись з готами за приграничну область, він вів проти них жорстоку війну, і виявив в ній великі подвиги, достойні справжнього мужа.

3 цієї причини західні римляни відправили посольство до східних і просили примирити їх з Маркелліном та з вандалами. Відправлений до Маркелліна Філарх переконав його не повертати зброї супроти римлян. Але той, хто був посланий до вандалів, повернувся без успіху.

Гезеріх погрожував, що не покладе зброї доти, поки йому не буде видано майно Валентиніана та Аеція, бо навіть від східних римлян він отримав для Євдокії, дружини його сина Оноріха, частину валентиніанового майна. Використовуючи це як привід, Гезеріх щороку, на початку весни, робив на кораблях походи в Італію та Сицилію. До міст, де стояла військова сила італійців, він приступав не охоче, але займаючи терени, на яких не було війська, він спустошував країну, а людей брав у неволю. Італійці не мали достатньої сили, щоб бути скрізь, де тільки вандали висаджувались. Багато ворогів долало їх; при тому у них не було кораблів. Вони просили їх у східних римлян, але нічого від них не отримали, бо між ними та Гезеріхом був заключений мирний договір. Ця обставина та розділення імперії ще більше розладнали справи римлян на заході.

Біля того часу до східних римлян відправлені були посольства від сарагурів, урогів та оногурів122, племен, що виселилися з рідної землі внаслідок нашестя савірів123, яких вигнали авари124. Останні у свою чергу були вигнані народами, що жили на берегах океану125.

Отже, сарагури, вигнані з батьківщини, у пошуках землі прийшли до уннів-акацирів. Вони мали з ними багато битв, врешті-решт перемогли їх, підкорили і відправили до римлян ходаків, пропонуючи їм свою дружбу. Імператор та його наближені зустріли їх прихильно, дали подарунки й відправили назад.

29-й уривок (464 р. після Р.Х., 25-й уривок

за Г.Дестунісом)

В той час як вигнані народи були в неладах із східними римлянами, від італійців в Константинополь прибуло посольство й заявило, що вони не зможуть більше існувати, якщо римляни не примирять їх з вандалами. Від персидського монарха також прибули посли, які скаржились, що люди з їхньої держави тікають до римлян; що магів, які здавна живуть у римських володіннях, римляни хочуть відвернути від батьківських звичаїв і законів та від їхнього богопочитання, вони турбують їх і не дозволяють, щоб по їхньому закону горів у них так званий невгасимий вогонь126.