Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

Перські посланники також вимагали, щоб римляни взяли участь у підтриманні фортеці Юроіпаах127, яка знаходиться біля Каспійських воріт, і або дали на це гроші, або послали гарнізон, щоб не лише перси були обтяжені витратами та охороною цієї місцевости. Якщо перси залишать її, доводили вони, то не лише на Персію, але й на Римські володіння пошириться спустошення навколишніми народами; тому римляни зобов'язані допомагати персам грошима у війні проти так званих уннів-кидаритів. Якщо перси отримають перемогу, то римляни також будуть мати вигоду, бо уннам [кидаритам] не буде дозволено переходити у Римські володіння128.

3. Римляни відповіли, що вони пошлють повіреного для переговорів з царем Парфянським по всім цим питанням; що у них не було ніяких втікачів; що вони не турбували магів за їхнє віросповідання. Що ж стосується до охорони фортеці Юроіпааха і до війни з уннами, яку перси затіяли для свого захисту, то було б несправедливо вимагати за це гроші від римлян. На прохання ж італійців до вандалів був посланий Таціан, зарахований до патриціїв. В Персію відправили Констанція, якому в третій раз надали посаду іпарха, а зверх консульського він отримав і звання патриція.

30-й уривок (464 та 465 р. після Р.Х., 26-й уривок

за Г.Дестунісом)

За імператора Леонта до вандалів був відправлений зарахований до патриціїв Таціан, для ведення переговорів на користь італійців, а до персів Констанцій, якому втретє надали посаду іпарха (префекта) і який окрім консульського отримав звання патриція. Незабаром Таціан повернувся від вандалів без успіху, бо Гезеріх не прийняв його подання. Констанцій довго залишався в римському місті Едессі [північно-західна части Месопотамії], яке близьке до Перської землі, бо парфянський монарх довго відкладав його прийняття.

31-й уривок (465 р. після Р.Х., 27-й уривок

за Г.Дестунісом)

Посол Констанцій довго перебував в Едессі, як вже було згадано. Нарешті парфянський монарх звелів йому приїхати до себе. Цей повелитель не був у місті, а знаходився на границі персів та уннів-кидаритів. З цими уннами він вів війну під приводом, що вони не платили йому данину, яку давні царі парфів та персів на них наклали129. Батько уннського царя відмовився від сплати данини, вступив у війну з персами й передав її сину разом з царством.

Перси, стомлені довготривалою війною, вирішили припинити свої суперечки з уннами обманом. Піроз, тодішній цар персів [за персидською вимовою — Фіруз], відправив посольство до ватажка уннів Кунхи, і оголосив, що він хоче бути з ними в мирі, заключити союз й видати за нього свою сестру. Кунха був тоді ще молодим і не мав дітей. Він прийняв зроблену йому пропозицію. Але видана була за нього не пірозова сестра, а інша жінка, яку, вбравши її по-царському, відправив до нього цар персидський. Якщо вона не відкриє цього обману, сказав він їй, то буде царицею й користуватиметься добробутом свого чоловіка, в протилежному випадку буде скарана смертю, бо володар кидаритів не захоче мати замість дружини високого роду дружину рабського стану.

Піроз заключив з Кунхою мир, але не довго користувався плодами своїх хитрощів. Послана до Кунхи жінка, побоюючись, щоб він не узнав від інших про її походження і не віддав її жорстокій смерти, розповіла йому про обман Піроза. Кунха похвалив її за відкриту йому істину й продовжував тримати її біля себе як дружину.

Бажаючи помстити Пірозу за обман, він прикинувся, що веде війну із сусідніми народами і що має потребу не в людях, здатних до битви, — бо у нього суть багаточисельні сили, — а в начальниках для керівництва ними. Піроз послав до нього триста чоловік найповажніших персів. Кидаритський правитель одних вбив, інших скалічив і відправив до Піроза з повідомленням, що це зроблено в покарання за вчинений обман. Таким чином, війна між ними знову спалахнула й велась жорстоко.

Констанцій був прийнятий Пірозом в Торзі: так називалось селище [на сьогоднішній день невідоме], де перси мали свій стан. Тут залишався він кілька днів. Піроз обійшовся з ним привітно, але не дав пристойної відповіді і відпустив.

32-й уривок

(465 або 466 р. після Р.Х., 28-й уривок за Г.Дестунісом; 34-й уривок за В.Латишевим)

Після пожежі міста при імператорі Леонті в Константинополь прибув Говаз разом з Діонісієм. Він носив перський одяг і був оточений охоронцями за мідійським звичаєм. Царські придворні, що приймали його, спочатку зробили йому догану за нововведення [у В.Латишева — "за повстання"], але потім обійшлися з ним ласкаво й відпустили: він підкупив їх улесливими словами та тим, що носив на собі християнські символи.

33-й уривок

(466 р. після Р.Х., 29-й уривок за ГДестунісом; 35-й уривок за В.Латишевим)

Скіри та готи [остготи] воювали між собою, потім розійшлись і готувались кликати на допомогу своїх союзників. З цією метою відправили вони ходаків у Східну Римську імперію. Аспар дотримувався думки, що не треба допомагати ні тим, ні другим, а імператор Леонт хотів надати допомогу скірам. Він дав вказівку іллірійському полководцю послати їм належну допомогу проти готів.

[У цьому фрагменті у перекладі В.Латишева помилково замість "скірів" стоять "скіфи"].

34-й уривок (30-й уривок за Г.Дестунісом; 36-й уривок за В.Латишевим)