Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

за Г.Дестунісом)

Ардавурій, син Аспара, воював із сарацинами [арабами] під Дамаском. Коли полководець Максимін та письменник Пріск прибули туди, то застали його за мирними переговорами з послами сарацинськими.

21-Й уривок (453 р. після Р.Х., 17-й уривок

за Г.Дестунісом)

Влеммії та нуви, переможені римлянами109, відправили до Максиміна послів від обох народів і виявили бажання вести переговори про мир, який зобов'язалися зберігати до того часу, поки Максимін буде залишатися в землі Фіванській. Коли він не погодився на такий термін, то вони запевняли, що поки він буде живим, не піднімуть зброї. Але через те, що він не прийняв і цієї другої умови послів, то був заключений мир на сто років.

Цим мирним договором було обумовлено, що римські військовополонені, взяті в цей набіг та в інші, були відпущені без викупу; щоб захоплені отари були римлянам повернуті, а втрати відшкодовані; щоб для забезпечення миру римлянам були видані знатні заручники; щоб на основі давнього звичаю влемміям та нувам не заборонявся проїзд в храм Ізіди, причому керувати річковим судном, на якому перевозиться статуя богині, довірялось єгиптянам. Ці іноземці в призначений час перевозять статую Ізіди у свій край, і після допиту її відвозять назад на острів.

Максимін вважав за найкраще скріпити договір у Фільському храмі110, і послав туди своїх довірених. Туди ж прибули й посли влеміїв та нувів, які й заключили мир на цьому острові. Взаємні умови були написані, заручники видані (всі із володарів або їхніх синів, чого ніколи не було у цій війні, діти нувів та влемміїв не були ще заручниками у римлян). Але в цей самий час Максимін занедужав і помер. Коли ж варвари узнали про його смерть, то відбили заручників й спустошили країну111-112.

22-й уривок (456 р. після Р.Х., 18-й уривок

за Г.Дестунісом)

Авіт царював у Римі, коли Гезеріх пограбував це місто. Маркіан, імператор східних римлян, відправив посольство до цього правителя вандалів з вимогою, щоб той не робив нападів на Італію і повернув взятих в полон жінок царського роду, дружину Валентиніана та її дочок. Посли повернулись без успіху. Гезеріх не виконав вимог Маркіана і не хотів звільняти тих жінок.

Маркіан послав до нього інші листи з послом Блідою, який був епіскопом однієї з Гезеріхом єресі, бо і вандали християнського віросповідання. Прибувши в Лівію, Вліда переконався, що Гезеріх не має наміру виконувати вимогу Маркіана, почав говорити йому сміливо й запевняти, що не буде йому щастя, якщо він, підносячись теперішнім успіхом, не звільнить полонених царівен, й тим змусить імператора східних римлян підняти проти нього зброю. Але ні сумирність попередніх промов, ні погрози не могли схилити Гезеріха до поміркованих дій. І Вліда був відпущений без успіху113.

Гезеріх послав війська в Сицілію та найближчу до неї Італію і спустошував їх. Авіт, цезар західних римлян, також відправив до Гезеріха посольство, нагадав йому про заключений колись мирний договір й оголосив, що змушений буде готуватися до війни власними силами та за допомогою союзників, якщо Гезеріх не буде його виконувати. І в той же час відправив він патриція Рекимера з військом.

23-й уривок

(456р. після Р.Х., 19-й уривок за Г.Дестунісом; 25-й уривок за В.Латишевим)

Римляни прийшли в Колхіду й розпочали війну з лазами114. Потім римське військо повернуло геть115, і царедворці почали готуватися до нової війни, обговорюючи питання про те, чи йти війську колишнім шляхом, чи через Вірменію, що межує з Перською землею, попередньо через посольство схиливши на свій бік парфянського монарха, їм здавалось, що скрутно проїхати морем в неприступні місця, бо в Колхіді не було гаваней. Говаз116 зі свого боку також відправив посольство до парфян і до римського [візантійського] імператора. З огляду на війну, що виникла з уннами, прозваними кидарітами117, парфянський монарх відхилив прохання лазів.

24-й уривок

(456 р. після Р.Х., 20-й уривок за Г.Дестунісом; 26-й уривок за В.Латишевим)

Говаз відправив посольство до римлян. Вони відповіли цим послам, що відмовляться від війни, якщо або сам Говаз складе владу, або відніме її у сина, бо не можна їм обом владарювати над країною всупереч старовинному звичаю118. Залишитися царем в Колхіді одному з двох, тобто, Говазу або його сину і в такий спосіб припинити війну, порадив Євфімій, що мав звання магістра. За славний свій розум та красномовство імператор Маркіян доручив йому завідувати державними справами та бути керівником в більшости інших корисних справах. До участи в урядових турботах він запросив і письменника Пріска.

Із запропонованих йому на вибір рішень Говаз надав перевагу поступитися царством своєму синові, а сам склав ознаки своєї влади й відправив до імператора послів з проханням не гніватися і не братися за зброю, бо над колхами вже царює одна особа. Маркіан наказав йому приїхати у Візантію й дати звіт у своїх намірах. Говаз не відмовлявся виконати вимогу імператора, але просив, щоб Діонісій, який раніше був присланий у Колхіду внаслідок непорозумінь з ним, поручився, що з ним не зроблять нічого поганого. Діонісій був посланий у Колхіду, і всі розбіжности були усунуті.

25-й уривок (460 р. після Р.Х., 21-й уривок