Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

11-Й уривок  (449 р. після Р.Хр., 9-й уривок

за Г.Дестунісом)

Вігіла був викритий у злочині проти Аттила. Скіфський цезар відняв у нього сто ліврів посланого євнухом Хрисафієм золота, і відправив Ореста та Іслу негайно в Константинополь. Оресту було наказано повісити собі на шию калитку, в яку Вігіла поклав золото для передачі Едікону, і в такому вигляді

з'явитися перед імператором, показати калитку йому та євнуху і запитати їх: чи впізнають вони її?

Іслі наказано було сказати цезарю усно, що Феодосій народжений від благородного батька; що і він сам, Аттило, гарного походження, і, будучи спадкоємцем батька свого Мундіуха, зберіг благородство в усій своїй чистоті. Феодосій же, напроти, втратив благородство, потрапив до Аттила в рабство тим, що зобов'язався платити йому данину. Отже, він негарно чинить, що, подібно до поганого раба, таємно і підступно кує лихо на того, хто кращий за нього, кого доля зробила його повелителем. Ісла повинен був повідомити, що Аттило не перестане звинувачувати Феодосія в цих проступках проти нього, доки євнух Хрисафій не буде висланий до нього для покарання. З такими вимогами Орест та Ісла прибули в Константинополь.

Трапилось так, що в цей самий час вимагав Хрисафія і Зінон. Максимін переказав Феодосію слова Аттила, що цезарю треба дотримувати даної обіцянки й видати за Констанція відому жінку, яка не могла ж бути одруженою з іншим без його згоди. На думку Аттила, такого треба було або покарати за зухвалий вчинок, або треба думати, що цезар у такому стані, що не може керувати і своїми рабами, проти яких він, Аттило, готовий надати цезарю допомогу, якщо той побажає. Феодосій же в досаді описав у скарбницю майно цієї жінки.

12-й уривок (449 р. після Р.Хр., 10-й уривок

за Г.Дестунісом)

Хрисафія в один і той же час вимагали покарати Аттило та Зінон. Він був у відчаї. Через те, що всі сприяли йому та прохали за нього, то вирішено було відправити до Аттила Анатолія та Нома. Анатолій був начальником імператорської гвардії, він то і затвердив попередню мирну угоду з Аттилом. Ном мав гідність магістра і разом з Анатолієм був зарахований до патриціїв, звання, що перевищувало всі інші. Ном був відправлений разом з Анатолієм не лише внаслідок свого високого звання, але також і тому, що він був прихильний до Хрисафія. При цьому сподівались, що він переможе Аттила своєю щедрістю: він зазвичай не жалів грошей, коли хотів мати успіх у своїх домаганнях.

Отже, Анатолій та Ном були відправлені до Аттила для угамування його гніву та щоб переконати його зберігати мир на встановлених умовах, їм було доручено сказати також, що за Констанція буде віддана інша жінка, знатністю та достатком не нижча за дочку Саторніла, бо остання не бажала цього шлюбу й одружилася з іншим згідно із законом, адже у римлян не дозволено віддавати жінку заміж проти її волі. Євнух послав від себе багато золота варвару, щоб умилостивити його й тим відвести його гнів

.

13-й уривок

(449 р. після Р.Х.. 11-й уривок за ГДестунісом, 14-й —за В.Латишевим)

Анатолій та Ном із супутниками переправились через Істр94, доїхали до річки Дренгона [очевидно, та ж сама річка, яка раніше названа Дріконом — А.К.] і вступили у Скіфію. Аттило, із поваги до них, зустріз їх у цій місцевости, щоб не зморювати їх довгою дорогою95.

Спочатку Аттило говорив погордливо, але потім спокусився великою кількістю подарунків, а внаслідок шанобливих промов став лагіднішим. Він поклявся берегти мир на попередніх умовах, вийти з обмеженої Істром римської области і більше не турбувати цезаря через втікачів, якщо тільки римляни не будуть знову приймати до себе інших втікачів. Він відпустив і Вігілу після того, як отримав п'ятдесят ліврів золота, які привіз йому син, що прибув у Скіфію разом із послами. Аттила відпустив без викупу також велику кількість полонених, із поваги до Анатолія та Нома96. Потім він обдарував їх кіньми та звірячими хутрами, якими прикрашаються царські скіфи97, відпустив їх і разом з ними послав Констанція, щоб цезар виконав дану йому обіцянку.

Після повернення посли доповіли цезарю про переговори з Аттилом. З Констанцієм була заручена колишня дружина Арматія, сина римського полководця Плінти, що досягнув консульського звання. Згаданий Арматій був відправлений в Лівію проти авсоріанів98 і отримав над ними перемогу, але потім занедужав і помер. Його дружину, знамениту родом та багатством, цезар переконав одружитися з Констанцієм. Таким чином була припинена ворожнеча з Аттилом. Але Феодосій боявся, щоб Зінон не став домагатися верховної влади.

14-й уривок99  (9-й уривок за В.Латишевим)

Посланий до нього [тобто, до Аттила] Феодосієм молодшим в якости посла Пріск, між іншим, повідомляє наступне. Переправившись через величезні річки, а саме Тісію, Тібісію та Дрікку100, ми прибули на місце, де колись Відікула101, найхоробріший з готів, став жертвою підступности сарматів. Звідти ми невдовзі досягли селища, в якому перебував цар Аттило.

Селище, говорю я, схоже на вельми обширне місто, в якому ми виявили дерев'яні стіни, побудовані з добре струганих дощок, скріплення між якими були так по-мистецьки загладжені, що навіть при уважному розгляді навряд чи можна було б помітити з'єднання дощок [очевидно, це була дерев'яна огорожа, а не стіни — А.К.]. Там було видно простори! бенкетні зали та дуже красиво розташовані портики. Площу оточувала огорожа на величезному протязі, так що сам простір указував на царський двір. Таке було місцеперебування царя Аттила, що володів усією варварською країною. Цьому місцеперебуванню він надавав перевагу перед взятими містами.

15-й уривок (Йордан, 183) (10-й уривок за В.Латишевим; Г.Дестуніс)