Матеріали до історії Скитії-України ІV-V століть. Походження та дії гунів.

Римляни після поради вирішили відправити посольство до уннів. Бути посланими виявили бажання Плінта [чи Плінфа] та Діонісій, з яких перший був скіфом6, а другий — з фракійців. Обидва вони були на чолі військ і мали консульські відзнаки. Через те що Ісла, як припускалось, мав повернутись до Руя раніше від того посольства, що римляни хотіли відправити до нього, то Плінта послав разом з Іслою одного із своїх наближених Сенгілаха [434 р.], щоб умовити Руя вести переговори з ним, а не з іншими римлянами.

Коли ж Руй помер [434 р.], а царська влада над уннами перейшла до Аттила7 та Вледа8, то римський сенат вирішив відправити Плінту послом до них. Після затвердження цього рішення імператором Плінта висловив бажання, щоб разом з ним послом відправився також Епіген, який славився своєю розсудливістю і обіймав посаду квестора. Коли і Епіген був призначений посланником, вони обидва відправились до уннів і доїхали до Марга9, міста іллірійських мезійців. Воно знаходиться на березі Істра навпроти фортеці Констанцій, що розташована на іншому березі. Туди ж прибули і царські скіфи10.

Вони влаштували з'їзд поза містом, сидячи на конях, бо у варварів не було звичаю вести наради пішими11. Та й римські посли, турбуючись про свою гідність, з'явились до скіфів, дотримуючись того ж, щоб не довелося бесідувати одним на конях, а іншим пішими...12.

[Умови укладеного між ними договору були такими]:

римляни не лише на майбутнє не будуть приймати перебіжчиків із скіфської землі13, але видадуть і тих, що вже перебігли, так само як і римських військовополонених, що втекли у свою країну без викупу, якщо не буде дано по вісім золотих за кожного втікача тим, хто їх придбав під час війни;

римляни зобов'язуються не допомагати варварському народу, з яким унни ведуть війну;

ярмарки повинні бути рівноправними та безпечними для римлян та для

уннів14; договір мусить дотримуватись й залишатися в силі при тому, що римляни щорічно виплачують по сімсот ліврів золота царським скіфам (а раніше сума данини дорівнювала трьомстам п'ятидесяти ліврам)15.

На цих умовах був заключений мир; для його дотримання римляни та унни поклялись за звичаями своїх предків, після чого ті та другі повернулись у свої землі. Перебіжчики до римлян були видані варварам. Серед них були діти Мами та Атакама16, що походили з царського роду. Унни негайно розіп'яли їх у фракійську замку Карсі [Сагзіит] як кара за втечу17. Після укладення миру з римлянами Аттило та Влада взялися за підкорення інших народів, що жили у Скіфії, і вступили у війну із сорогсами18.

2-й уривок19 (441 р. після Р.Х.)

Скіфи облягали Наїсс20, іллірійське місто на річці Данубе21. Кажуть, що його засновником був Константин, який спорудив і однойменне собі місто біля Візантія. Варвари, бажаючи взяти собі це багатолюдне та укріплене місто, робили різноманітні спроби. Через те що горожани не насмілювались виступати для битви, то обложники, з метою влаштувати своїм полчищам легкий перехід через річку, побудували через неї місток з південного боку, з якого вона обтікає місто, і підвели до стіни машини, а саме перш за все колоди на колесах для зручности підвозу; люди, що стояли на них, стріляли в захисників, які знаходились на брустверах, причому ті, що стояли по обох краях, штовхали ногами колеса і підвозили машини куди треба, щоб можно було стріляти прицільно через пророблені в прикриттях вікна.

Для того, щоб стоячим на колодах воїнам можна було битися безпечно, ці пристрої прикривались щитами з прутів зі шкірами для захисту як від інших снарядів, так і від вогненосних, що кидали на них вороги. Після того, як була побудована таким чином велика кількість знарядь проти міста, так що захисники на брустверах вимушені були податися і відступити перед великою кількістю метальних пристроїв, стали підвозити й так звані барани. Це також дуже велика машина: це була колода, що вільно висіла на ланцюгах між схиленими один до одного брусами і мала гострий наконечник та накриття, влаштовані вищезгаданим способом, для безпеки робочих. Ці люди сильно натягували його канатами з заднього кінця в протилежний бік від предмета, якому наносився удар, а потім відпускали, так що від сили удару руйнувалась вся частина стіни, проти якої це було спрямовано.

Захисники, що стояли на стінах, у свою чергу кидали заздалегідь для цього заготовлені возові каміння, коли знаряддя підвозились до стіни, і деякі з них розбивали вщент разом з людьми, але проти множини машин їхніх сил не вистачало. Обложники підвозили і драбини, так що місто було взяте опісля того, як в деяких місцях стіна була розбита баранами, а в інших захисники на брустверах змушені були відступити перед великою кількістю машин, і варвари проникли в місто через розбиту ударом барана частину огорожі, а також по драбинах, що підвозились до ще вцілілої частини стіни22.

3-й уривок (442 р. після Р.Х.)

1. Під час ярмарки скіфи підступно напали на римлян і багатьох перебили. Римляни відправили до них послів, звинувачуючи їх у взятті фортеці й порушенні договорів. Скіфи відповіли, що у цій справі вони не були зачинщиками, а лише мстили за образи, бо єпископ міста Марга з'явився в їхню землю, обшукав царські гробниці, що там були і викрав скарби, які там знаходились23. І якщо римляни не видадуть його, а також і втікачів згідно договору — бо у римлян була ще велика кількість їх, — то вони почнуть війну. Коли ж римляни відхилили правдоподібність цього звинувачення, то варвари, наполягаючи на правдивости своїх слів, не захотіли передавати в суд непорозуміння, а надали перевагу війні.

Вони переправились через Істр і спустошили по річці багато міст та укріплень, в тому числі взяли і Вінімацій24, місто іллірійських мезійців. Ці дії варварів змусили декого з римлян говорити, що треба видати єпископа маргського, щоб через одну людину не накликати війну на всю римську державу.

Єпископ же, підозрюючи, що його можуть видати скіфам, таємно від міщан перейшов до ворогів і обіцяв здати їм це місто, якщо їхні царі виявлять йому свою прихильність. Вони відповіли, що осиплять його різноманітними благами, якщо він виконає свою обіцянку.

Після рукопотискань та клятв на вірність він повертається на римську землю з натовпом варварів і, посадивши їх у засідку навпроти берега, вночі піднімає їх умовним знаком й передає місто ворогам. Коли Марг був таким чином спустошений, могутність варварів зросла ще більше.

4-й уривок (442 р. після Р.Х.)

При імператорі Феодосії молодшому [Феодосій II, 408-450 рр.] уннський цар Аттило зібрав своє військо і послав до імператора листа з вимогою, щоб негайно були видані втікачі та вислана данина, що не виплачувалась під приводом війни, і щоб були відправлені до нього посли для переговорів про платежі на майбутнє. Якщо римляни будуть зволікати або готуватися до війни, то він навіть при бажанні не в змозі буде стримувати скіфське військо від нападу, додав Аттило.