Розділ «Частина друга Документи»

Голова Ради Народних Комісарів УРСР Тов. Хрущов Нікіта Сергеевич

Про грабунки і переслідування українського населення польським населенням у Польщі.

Українське населення, репатрійоване з Польщі до Тернопільської області на підставі Любельського договору, а особливо населення, яке прибувало у жовтні, приїжджало переважно зовсім без майна, без документів, а часто без одягу і взуття.

25 і 26 вересня 1945 року прибуло до нашої області п'ять транспортів, у яких було приблизно 400 родин з околиць Санока. Більш як половина з них не має документів про передачу майна і посівів, менше ніж третина має корів, а менше ніж чверть — коней. Прибульці розказують, що місцева польська влада забрала в них увесь урожай, худобу і коней, а потім, погрожуючи зброєю, змусила йти пішки до найближчої залізничної станції.

Переселенці інформують:

«Коли у наших селах перебувала Червона Армія, поляки так не знущались, а після її відходу солдати обшукують господарства, забирають, що хочуть, а нас виганяють голими і босими», — розповів Михайло Федорович Зджеба з Перемишльського повіту, нині мешканець села Дорохів (район Струсова).

«По дорозі на станцію я зустрів польського міліціонера, який спочатку відібрав у мене останнього коня, потім почав відбирати корову, яку вели дружина і 9-річний син. Хлопець хотів відігнати корову, тоді міліціонер застрелив його з гвинтівки, і ось я приїхав з тим, у чому стою», — розповів Вовелюк, колишній мешканець Перемишльського повіту, а нині села Дорохів (район Струсова).

Розказали переселенці з околиць Санока — М. Ф. Хомичек, М. А. Штельма, І. М. Модзик, М. М. Модзик, А. В. Богуш, які нині проживають у Збаразькому районі:

«До нас пришили польські солдати, зігнали всіх мешканців на збори і наказали протягом двох годин вибратись із села. Стояли і стежили, щоб ми не брали ні худоби, ні коней, з хат можна було брати тільки білизну. Усе село йшло на залізничну станцію пішки, понад 50 кілометрів».

Переселенці приїхали без документів, без евакуаційних карт і без будь-яких речей. Кажуть, що на польській території їхали навіть на дахах товарних вагонів.

26 вересня 1945 року на станцію Дедернівка Тернопільської області прибув транспорт українського населення. У присутності чергового 2-ї Львівської дільниці Державної залізниці інженера-майора товариша Размадзе і представника уряду УРСР у справах евакуації тов. Чарука прибульці заявили:

«0 2 годині ночі наше село Дудинці біля Санока оточило з усіх боків Військо Польське. Випустивши ракети, військо почало стріляти з автоматів. Загорілися будинки. Забрали худобу, усе, що було в будинках, харчі, збіжжя. Вбили 23 особи. Наказали, щоб усі українці протягом двох годин покинули село, прямували на станцію з метою виїзду в Україну». Було складено протокол (копія у додатку).

Таких і подібних переслідувань з боку польського населення у Польщі і грабунків переселеного до нашої області українського населення було дуже багато. У додатку пересилаю копію звіту уповноваженого уряду УРСР у справах евакуації польських громадян з території УРСР Чортківського району — тов. Чарука і копію протоколу про переслідування українського населення села Дудинці у гміні Санок.

Секретар Тернопільського обкому КП(б)У (—) Компанієць

Погоджено: (—) підпис нерозбірливий

[Під текстом резолюція машинописом: тов. Мануїльському Д. 3. тов. Старченко В. Ф. тов. Варшавському Б. Й. (-) Н.Хрущов і дописано від руки:

Передано 22.Х. (—) підпис нерозбірливий.]

Архів колишнього ЦК КП(б)У. — Ф. 1. - On. 23. - Cnp. 1469. — Арк. 285у 286. Переклад з російської.

РАПОРТ ДЛЯ СТАЛІНА

Голова Ради Народних Комісарів Союзу РСР Товариш Сталін Й. В.