Розділ «Частина друга Документи»

Ані в польському середовищі, ні в українському ніхто не веде політичної роботи, яка розрядила б ненависть. Узагалі нема жодної політично-виховної праці, тільки різноманітні реакційні елементи розвивають всебічну контрреволюційну агітацію.

Останнім часом посилилися напади поляків на українців. Переслідувані втікають із села і просять про негайне переселення в Україну. Це явище особливо спостерігається у Перемишльському, Любачівському і Ярославському повітах. Протягом 5–6 місяців з цих трьох повітів до евакуації зголосилось тільки 12 872 господарства, а в березні були заяви від 27 465 господарств. Інакша ситуація у Леському повіті. Тут нема натиску з боку поляків, не збільшується кількість заяв (українці не хочуть виїжджати). (…)

Переселенням в Україну чинять опір спільно ОУНівці і АКівці. Перші говорять, що справа кордонів ще не є остаточно вирішена, хочуть утримати терени, заселені українцями, і виганяють звідти поляків. Озиваються старі мрії — боротьба за «Самостійну Україну». Другі — аківці — хочуть зберегти для поміщиків робочу силу як базу для капіталістичної експлуатації. І перші, і другі застосовують масовий терор до переселюваних українців, вбивають і грабують.

Маємо дані, що повітовий і гмінний апарат міліції був засмічений реакційно-кримінальними елементами, які під час частих виїздів на село під приводом боротьби з бандами займаються грабежами — і то виключно евакуйованого з Польщі українського населення.

25 березня ц. р. міліція у Грубешівському повіті поїхала ловити банду, яка пограбувала село Крилів. Однак вона заїхала до Чернічина і Відловиць, пограбувала кілька господарств і вбила 8 українців.

7 березня ц. р. в селі Луків (Леський повіт) міліціонер Марчинський тяжко побив українця Антона Лемшу. (…)

13 березня два польських міліціонери із села Кровиця Голодовська (Любачівський повіт) пограбували українців, які переселялись: Івана Мацевка, Михайла Мацевка, Івана Каркута. Пограбоване майно відібрали і повернули власникам.

Польські власті, яким повідомили про ці злочини, жодних заходів не вживали.

З. Кримінальна діяльність АК

Триває і постійно розширюється. Тільки у березні 1945 року згідно з неповними даними (повного обліку ми не вели, тож подібних випадків, безсумнівно, більше) АКівці здійснили такі злочини:

Спалено українських господарств — 959

Пограбовано українських господарств — 500

Вбито і поранено українців — 925

Захоплено коней — 500

Захоплено корів — 520

Здійснено замахів на наших працівників — 5

Уночі на 24 лютого ц.р. в селах Жуків і Свидники (Грубешівського повіту) банда приблизно з 30 осіб пограбувала 40 українських господарств, забравши 29 коней, 32 корови, 27 свиней, 20 возів, домашнє майно і харчі. Також побили людей.

28 лютого ц.р. з Богучиць (Грубешівського повіту) колона переселенців переміщувалась у напрямку станції Замость. На дорозі Богучиці—Горишів на колону напала бандитська група, яка забрала 5 коней, 3 корів і багато різних речей.

У перші дні березня в селах Бабиці і Батичі (Перемишльський повіт) вбили пробощів Івана Сороковича і Анатоля Сембратовського, замордували їхні родини, пограбували майно.

Уночі на 4 березня в селі Уйковичі (Перемишльський повіт) банда вбила 11 українців. Забрала майно і худобу.