Розділ «Частина друга Документи»

Стосується реалізації договору між урядом Української РСР і Польським Комітетом національного визволення про евакуацію українського населення з Польщі і польських громадян з УРСР. [с. 6–7] Головний Представник уряду УРСР з нашого боку інформує, що польські націоналістичні організації на західних теренах УРСР агітують польських громадян проти евакуації, про що свідчать такі факти:

У Самборі більшість оголошень (про евакуацію), повішених на стовпах і будинках, була зірвана у ту саму ніч і приклеєна догори ногами. У Золочеві на всіх оголошеннях приклеїли інформацію, написану польською і польськими літерами, такого змісту: «Оголошення про добровільну евакуацію польського і єврейського населення є недійсними».

Польська нелегальна націоналістична газета у Львові «Слово Польське» в № 63 від 22 жовтня 1944 року писала так: «На нараді у Москві Миколайчик не погодився на лінію Керзона. Польський Комітет національного визволення складається з самих жидів, а Осубка-Моравський — це ворог польського народу. Всім цим Комітетом керує Булганін разом з НКВД».

Головний Представник уряду УРСР з нашого боку також інформує, що польські націоналісти агітують польське населення західних областей УРСР проти евакуації, поширюючи фальшиві антирадянські плітки:

«Більшовики Вам брешуть, вони посадять Вас у вагони і вивезуть у Сибір.

Після перемоги над Німеччиною відразу почнеться війна між Радянським Союзом, Англією і Америкою, і кордони Польщі мусять бути пересунуті до Дніпра.

Львів — це одвічне польське місто і польським залишиться.

Польська Держава не може існувати без Дрогобича, і Лондон ніколи не погодиться на залишення Дрогобицького воєводства більшовикам.

Люблінський Репатріаційний договір не має правової сили, бо його не підписав Сталін. (…) [с. 8] У Польщі трапляються випадки примушування і навіть вбивств стосовно людей, які хочуть переселитись до УРСР. Так, у селі Красне (Влодавський повіт, Польща) 30 жовтня 1944 року банда АК приблизно із 75 осіб напала на селян, які зібрались у будинку Пахути на розмову про переселення з представником гмінного уповноваженого уряду УРСР у справах евакуації. Серед 11 зібраних у будинку осіб 1 особа була поранена, а 8 убито, у тому числі гмінний референт Головного уповноваженого уряду УРСР тов. Тарасов. (…)

Голова Ради Народних Комісарів УРСР (—) М. Хрущов

Київ, 21.XI. 1944 р.

Архів колишнього ЦК КП(б)У. — Ф. 1. - On. 23. — Спр. 790. — Арк. 223–236.

НАВІЩО СЕБЕ ВИНИЩУЄМО?

Копія

Проти польського народу не ведемо боротьби, але суворо караємо більшовицьких найманців без огляду на національність.

Шановний Пане Коменданте!

Надсилаємо Панові цю пошту з метою пояснення Панові нашої лінії, яка напевно зацікавить Пана. Цим посланням закликаємо Пана змінити своє ставлення до українського населення, а вістря боротьби спрямувати проти нашого спільного ворога.

З попередньої Панської політики на території Панських впливів видно, що повністю хочете знищити український народ (ліквідуючи його на місці або виселяючи). Таку політику вели німці стосовно інших національностей. До чого довела їх така політика? Ви підняли крик проти німців як «катів світу», а спитайте себе, чим відрізняється Панська поведінка від них? Ми різниці не відчуваємо.

Скажіть, для чого ми взаємно себе винищуємо? В ім'я чого проливається кров? Хто цим користується? Цим користується наш спільний ворог, який тільки сміється збоку. Якщо Пан хоче надалі діяти так, як до цього часу, то нехай проливається кров. Досі ми мовчали. Тепер заявляємо, що, як євреїв, не дамо себе винищити.

Ми Українську Державу в Польщі будувати не думаємо, і це нехай Пана не турбує. Наші попередні акції проти окремих постерунків треба розглядати як попереджувальну відплату, застосовану там, де перейдено вже межу можливості. Ми б'ємо і будемо бити всіх тих, хто нищить український народ.