Червона армія і рейхсвер: Військово-технічна співпраця у 1922-1933 рр.

За оцінкою начальника Розвідуправління Берзіна, який мав чудові аналітичні здібності (звіт Ворошилову про війсь­кове співробітництво від 24 грудня 1928 р.), до початку 1928 р. ставлення німців до співробітництва було очікува­ним і досить прозоро відображало всі ті коливання між Сходом і Заходом, які спостерігалися в німецькій зовніш­ній політиці. Берзін вважав, що військове співробітництво з Радянським Союзом було «козирем» для німецької дипло­матії у переговорах із Францією й Англією. Але після англо- французького зближення, яке розпочалося у 1928 р., що ознаменувало крах сподівань німецьких керівників на сприятливе вирішення репараційного питання, а також питання про виведення франко-бельгійських військ з рейн­ської зони, нове керівництво рейхсверу здійснило декілька кроків для активізації співробітництва з РСЧА, направило в СРСР «для вивчення можливостей співробітництва Міт- тельберга й Бломберга і передало через радянського війсь­кового аташе в Берліні Корка нові пропозиції» врегулюван­ня й розширення співробітництва обох армій.

Окрім вирішення організаційних питань, що стосува­лися навчання у школах (заміна в них німецьких офіцерів запасу на офіцерів активної служби, а також устаткуван­ня радіостанції «для ув'язки роботи танкової школи в Ка­зані і Липецької школи»), яким радянська сторона нада­вала великого політичного значення, було запропонова­но: «поступове зближення морських штабів обох держав» (візити представників флотів), направити розвідувальну діяльність обох сторін проти Польщі, обмін розвідданих і зустрічі керівників розвідок обох армій, спільна робота конструкторів у галузі кулеметної справи, продовження практики взаємних відряджень офіцерів1.

Міттельберг вважав, що інтенсивний економічний товарообмін Німеччини з СРСР буде сприяти їх політично­му зближенню, і Німеччина в союзі з Радянською держа­вою отримає так багато, що зможе визволитися від вер- сальських кайданів без особливого опору держав Антанти[210].

З 19 серпня по 17 вересня 1928 р. у СРСР знаходилася делегація на чолі з начальником штабу рейхсверу Блом- бергом. До її складу входили генерал Е. фон де Бусш- се-Іппенбург, командири полків полковники Кохенхау- зен, Кестрінг, майор Бешніт (розвідка), капітани Хельмут (розвідка), Хартман (контррозвідка) і Галенкамп (ад'ю­тант Бломберга). Метою візиту був огляд військових шкіл у Казані, Липецьку, а також «Томки», встановлення особистих контактів із керівниками РСЧА і вивчення Червоної армії. Під час огляду «Томки» було вироблено спільний протокол про подальше розширення діючої там установки й проведення дослідних робіт із газами. Відмітивши у своєму звіті добрий стан шкіл і їх практичне значення для підготовки кадрів, Бломберг підкреслив, що основну користь від роботи шкіл отримала німецька сто­рона. Потім делегація Бломберга була присутньою на повітряних маневрах під Гомелем і на маневрах УВО під Києвом. В Москві й Ленінграді Бломберг зустрівся прак­тично з усіма керівниками РСЧА (наркомвійськмором Ворошиловим, начальником Штабу РСЧА Шапошніковим, начальником УВПС Барановим, начальником ВІХІМУ Фішманом, новим командувачем ЛВО Тухачевським, заст. командувача УВО Блюхером). Він високо оцінив усіх лідерів РСЧА2. Особливий інтерес становлять записи Бломберга про РСЧА. Загальне враження — «досить сприятливе», Чер­вона армія стала «фактором, із яким слід рахуватися. Дружба з Червоною армією зможе принести тільки виго­ду». Бломберг відмітив, що Червона Армія «надає найбільш великого значення співробітництву з рейхсве­ром». Навчання червоних командирів у Німеччині він розглядав як «справедливий еквівалент» за можливість утримання в СРСР школи рейхсверу. Бломберг зазначив, що і рейхсверу є чому навчатися у РСЧА (озброєння військ, саперна справа, хімзброя, ВПС та ін.)1.

Бломберг перебував на посту начальника генштабу рейхсверу близько двох років. У липні 1929 р. його було призначено командувачем військового округу у Східній Пруссії. Крестинський, переконуючи Ворошилова в листі від 21 липня 1929 р. у необхідності продовження співробітництва РСЧА з рейхсвером і підкреслюючи незмінність ставлення німецьких політиків і військових до СРСР, про Бломберга писав: «Пішов Бломберг — наш друг. На його місце призначено Гаммерштейна. Він зна­ходився під впливом людей, до нас дружелюбних. Є усі підстави вважати, що він стане такою самою дружньою людиною, як і Бломберг»[211].

18 лютого 1929 р. військовий міністр Гренер і міністр закордонних справ Штреземан домовилися про направ­лення у 1929 р. 52 осіб на навчання у Липецьк, 11 у Ка­зань, необхідного персоналу на «Томку», 14 осіб на ма­неври, одного досвідченого штабного офіцера на півроку і 5 офіцерів для вивчення російської мови. Інакше кажу­чи, у 1929 р. у СРСР для навчання і проведення випро­бувань від рейхсверу виїжджає майже 90 осіб. І це без постійно діючого в школах рейхсверу і у «Центрі Москва» персоналу, а також представників німецьких військово-промислових фірм.

На засіданні німецького кабінету 20 лютого 1930 р. військовий міністр Генер інформував, що у 1929 р. кожна зі сторін направила на маневри по 12 офіцерів. У «Центрі Москва» тоді працювало 5 німецьких службовців, в авіаційній школі — один керівник, сім викладачів, 85 осіб постійного персоналу, у т.ч. радянські представники. На час навчання (15 травня — 15 жовтня) щорічно приїжджали ще 52 особи: в танкову школу водій, один викладач, 20 постійних службовців. З 1 травня по 1 листо­пада тут щорічно навчалися 10 офіцерів; на «Томці» пра­цювали 33 спеціаліста, переважно хіміки (1 керівник, 1 лікар, 31 службовець)1.

У серпні — вересні 1929 р. (майже б тижнів) Гаммер­штейн на чолі невеликої делегації (група Гаммерштей- на — Кюленталя) на запрошення радянського уряду пере­бував у СРСР. Він оглядав рейхсверівські «об'єкти» у Ли­пецьку, Казані, Тоцькому, а також декілька радянських військових об'єктів, у т. ч. Центральний військовий хі­мічний полігон (ЦВХП) у Шіханах (поблизу м. Вольська), майже два тижні провів на осінніх маневрах УВО під Києвом. Під час перебування в Казані Гаммерштейна супроводжував начальник Артилерійського управління РСЧА Г. Кулик, у Тоцькому («Томка») і в Шіханах — на­чальник ВІХІМУ РСЧА Я. Фішман2. У Москві 5 вересня 1929 р. відбулися тривалі перегово­ри Ворошилова з Гаммерштейном і Кюленталем (началь­ник розвідвідділу штабу рейхсверу). Хаммерштейн гово­рив про невтручання у внутрішню політику обох держав, а також висловився проти підтримки Москвою діяль­ності КПН III Інтернаціоналу, на що Ворошилов заявив: «Нам не треба вплутувати III Інтернаціонал або партії до наших чисто ділових відносин». Він підняв практично усі важливі питання — про діяльність шкіл, включаючи по­новлення їхнього обладнання сучасними моделями тан­ків, літаків, і використання результатів дослідних робіт, які проводили німці в Казані й Липецьку для радянського танко- і літакобудування, і про організацію технічної до­помоги «по артилерійській лінії», включаючи запрошен­ня німецьких спеціалістів на радянські оборонні заводи і організацію за їх допомогою КБ. Він просив надати усі креслення артилерійських систем і танків, а також нада­ти «можливість ознайомитися з усією роботою стосовно танкових питань, як вона проводиться в Німеччині» з умовою «відповідної компенсації».

Ворошилов запропонував «інакше організувати поси­лання радянських червоних командирів на навчання в Німеччину. Якщо раніше зацікавленість була військовою підготовкою взагалі, то тепер мова йшла про те, щоб ство­рити декілька спеціалізованих груп (загальновійськову, артилерійську, військового сполучення та ін.) по 2 — 3 особи із забезпеченням доступу «в усі частини й устано­ви рейхсверу за відповідними спеціальностями»1.

Гаммерштейн обіцяв це прохання виконати, і вже у 1930 р. у Німеччину був направлений цілий учбовий «десант», що складався з декількох груп військових спе­ціалістів: загальновійськової групи, групи ВПС, війсь­ково-технічної групи, групи Управління військово-кін­них заводів і ще декількох груп спеціалістів.

Для тих хто відряджався у рейхсвер ще у серпні 1928 р., було складено детальну пам'ятку з 10 пунктів. У ній гово­рилося про те, що головну увагу треба приділити з'ясу­ванню: 1. Питань організації й методів проведення нав­чань, маневрів. 2. Нових технічних засобів боротьби. 3. Важливих тактичних і оперативних поглядів, які від­різняються від статутних положень Червоної армії. Відрядженим офіцерам рекомендувалося складати осо­бисті замітки і вести щоденники. Після закінчення поїздки кожна група повинна була подати письмовий звіт із висвітленням у ньому найбільш важливих питань за­нять із додаванням до них документальних матеріалів1.

У цей час за рішенням РВР СРСР було створено Ко­місію з використання досвіду груп, які були у відря­дженні в Німеччині, що очолювалась головою РВР і заст. наркомвійськмора Тухачевським. У серпні 1932 р. комі­сія прийняла рішення видати звіти груп Путни, Аппоги, Єфімова, зокрема ті частини, що розкривали військові питання стенограми доповідей керівників груп, але ці відомості не повинні були розголошуватися й розпов­сюджуватися між полками, ознайомлювали з ними тіль­ки офіцерський склад частин.

Рішенням від 19 серпня 1931 р. Штабу РСЧА було на­казано організувати обробку й видачу звітів усіх груп, які їздили в Німеччину у 1931 р. до січня 1932 р., а це, як мінімум, 30 — 40 звітів. IV (розвідувальне) управління Штабу РСЧА доповідало про те, що загальна кількість осіб, що побували ,в Німеччині, «по лінії військового відомства за 1925— 1931 рр. склала 156 осіб». Близько 50 % із них направлялися для вивчення загальновійськових питань і питань штабної служби, решта — для вивчення спеціальних питань (військова техніка, промисловість, армія, постачання, військово-санітарна справа, арти­лерія, повітряний і морський флот та ін.)2.

На основі цих матеріалів було видано дві великі праці про маневри німецької армії у 1927 р. і про навчання льот­чиків у німецькій армії у 1928 р., працю, присвячену опе­ративній підготовці німецької армії; видано 5 брошур (у 1928—1929 рр.) про тактичну, оперативну роботу рейхсверу. Крім того, в інформаційній збірці «Розвідуп- равління» у 1926—1931 рр. було вміщено 300 статей і заміток, які стосувались Німеччини.

Враховуючи це, зовсім не здається дивним той факт, що, як інформував 15 червня 1931 р. Реввійськраду СРСР новий начальник Штабу РСЧА А. Єгоров, план роботи Військової академії на 1930/31 рік за усіма ознаками було побудовано з урахуванням досвіду Німецької військової академії.

У свою чергу, деякою мірою збільшився і потік відря­джених у Червону армію німецьких офіцерів.

Влітку 1931 р. Кестрінга було запрошено керівницт­вом РСЧА взяти участь в інспекційній поїздці по части­нах Червоної армії. Він проїхав понад 7000 км (Бердичів, Курськ, Оренбург, Свердловськ). Повернувшись Кест- рінг написав своєму колишньому шефу генералу Секту, що сліди німецького впливу в Червоній армії видно скрізь: «Наші погляди і методи проходять червоною нит­кою через їх погляди й методи»[212].

У листопаді 1931 р. у СРСР з офіційним візитом прибув новий начальник штабу рейхсверу генерал Адам (він замінив у 1930 р. генерал-полковника Гаммерштейна. Хаммерштейн став головнокомандуючим рейхсверу і працював на цьому посту майже чотири роки до кінця січня 1934 р.). Адама супроводжував підполковник Е. фон Манштейн і капітан Хофмайстер. Адам відвідав Військо­ву академію у Москві, військову школу ім. Каменева у Харкові, декілька військових підрозділів РСЧА (кава­лерійський і танковий полки), харківську повітряну бри­гаду, моторизований розвідувальний загін у Києві, до якого він виявив підвищену цікавість[213]. Ворошилов висловив незадоволення діяльністю об'єк­тів рейхсверу в Радянській державі. Стосовно авіаційної школи у Липецьку він писав так: «Липецька школа поки що технічно погано оснащена». Стосовно танкової шко­ли: «Щось вона погано працює. Якби я не знав німецької армії, то я прямо міг би сказати, що тут шкідництво». Сто­совно «Томки»: «Тут справи кращі, ніж у Казані». Але «школа не дає необхідного й можливого ефекту». Воро- шилов запропонував «як глід» використовувати всі три школи і відмітив факт військового співробітництва Німеччини з іншими державами (Іспанія, Туреччина, Швеція, США, Голландія та ін.). Радянський нарком пря­мо заявив Адаму: «У нас Ви можете набагато краще роз­ташуватись, ніж деінде. Тут і наш, і Ваш прямий розраху­нок. Давайте спільно підберемо надійних людей — гар­них конструкторів і спеціалістів. А то зараз і Ви не повністю, і ми нічого не отримуємо»1.

Адам пообіцяв, що «як і раніше» командири РСЧА бу­дуть допущені на останній курс Німецької військової ака­демії, декілька командирів пройдуть курс навчання війсь­кової залізничної справи й курс економічної мобілізації («Вони зможуть усе переглянути й навчитися»). Передба­чалося, що до СРСР потім приїдуть німецькі експерти. Причому німці відмічали, що навчання радянських спеціалістів має значення для німецької сторони лише в тому випадку, якщо інструктори-німці зможуть «на прак­тичних прикладах на радянських підприємствах дати ра­дянським спеціалістам поради»2.

У вересні 1932 року, одразу після вступу Ф. фон Папена на пост рейхсканцлера, у Німеччині побувала радянська військова делегація на чолі з Тухачевським. Члени деле­гації були присутні на осінніх маневрах рейхсверу; їм бу­ло показано полігони й випробування нової військової техніки. Тухачевський зустрівся з вищим військовим керівництвом Німеччини (Шлейхером, Гаммерштейном і Адамом), був прийнятий президентом Німеччини фельд­маршалом П. фон Гінденбургом. Тухачевського супро­воджували старші командири (Фельдман, Седякін, Гор­бачов та ін.)[214].