Тепер забитих і поранених було в двадцять разів більше. Не стратив, одначе, апетиту і спав міцно.
Що то значить? Притуплення вразливості? Наслідок мого блукання по лісах і нетрях, ховання в кущах, як заєць?
Тепер би коневі хвоста не рубав і німця не пустив би. Міркуючи про те, про се, дійшов до висновку такого:
1. Тепер до школи вернутись не можу. Скінчу пізніше або підготовлюсь і складу екзамен екстерном. Як буду живий.
2. Хто знає, може, доля судила буть військовим? Начальство ласкаве, солдати прихильні, поважають, слухають. їх тоже люблю.
3. Коли люблю солдатів, треба їм помагать в міру сил і уміння.
Найкраща поміч — хоронить їх од небезпеки, будуючи міцні окопи, надійні схоронення (бліндажі), безпечніші рови зв'язку. Стараться про кращий в більшій кількості колючий дріт, щоб заслона була певнішою, надійною.
Прибуло 40 офіцерів і поповнення з запасових батальйонів. Команду зв'язку здав, саперну поповнив майстровим народом.
Позиція розбудована далеко міцніше і вигідніше попередньої. Загороду колючих дротів поширено до 5 рядів, на ті часи це дуже добре. Остатньо робляться надійні глибокі окопчики для секретів спереду загород. Мусять дуже старанно буть масковані.
Між позиціями потички патрулів.
Вночі, вертаючись од секретів, був несподівано ранений в ногу. Куля нарушила кістку і вийшла в литку збоку.
День 28.X. 1914 р.
Моя перша рана — не остатня…Госпіталь. Москва. Кулі російські і австрійські мали закруглені кінці і чинили в тілі рани вхідні і вихідні майже одинакові, невеликі. Німецькі — гострі, виривали при виході куски тіла. Рани гоїлись довго, були криваві, шарпані.
Часом німці і австрійці уживали куль "дум-дум" з вибуховим матеріалом всередині. Розривались вони, попадаючи в найменшу тоненьку гіллячку. Вночі часто можна побачить зелено-голубі огні і почуть характерний тріск цих дрібних вибухів.
Ранения "дум-дум" завше були тяжкі — 50 % несли смерть одразу, 50 % — ампутацію руки чи ноги.
Кулі японські або мексиканські, тонші і закруглені, були найменше шкідливими, легко лічились поранення ними.
Сліди входу і виходу мало кривавили, а подібні були до колотої рани швайкою.
В польовім госпіталі стверджено невелике надломлення кості і поважну рану в литці, де куля вийшла.
Тут виявилась властивість моєї крові — скоро стигла і робила ніби пробку, не допускаючи викровавлення. То дуже важна річ.
Після невеликої операції видобуто маленьку кісточку, перев'язано, і рано 29.Х. на санітарнім возі їхав я до Августова.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Спомини запорожця» автора Авраменко Никифор на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Військова служба“ на сторінці 23. Приємного читання.