Розділ «Історія буднів»

Звичайними штучками з-поміж безлічі інших, котрими я з'єднував собі симпатії «вакаційного війська», був дозвіл вести кухню у власному заряді (дорога до серця веде через шлунок!) і дозвіл співати, коли тільки можна, пісень.

Дуже часто траплялося й таке, що мої зверхники наділювали мене після відбутих маневрів обов'язками оцінника поманеврових шкід. Тоді приходилося вривати собі тиждень-два з належної відпустки на безнастанні роз'їзди по околицях та від'їдатися від дідичів і панів, що раді б утроє заробити на шкодах, заподіяних військовістю.

Побіч розмірно високих дієт, що я їх брав як належність за всю працю, був ще й той хосен, що деколи траплялася нагода вгодити нашим селянам, яких таксатори звичайно болюче кривдили.

Подрібніше описувати звичайну буденщину, що виповнювала ці роки, немає потреби. Життя старшини в моїх умовинах відоме. Воно нічим не різниться від життя тисячів людей, що займаються найрізнороднішими соціяльними функціями з їх турботами, радощами, розчисленнями на десятки років вперед. Життя плило своїм ідеально наладнаним руслом так рівно, так розміряно, що думка про якусь зміну, заколот у цій незахитаній системі коли б і вскочила була знечев'я в голову, то видалась би зовсім недоречною.

Треба ж було тоді неабиякого фантаста, щоби з недалекого прийдешнього виворожив примарні картини знищення, пожеж, сотні тисячів смертей в умовинах, які були ярким контрастом до довголітнього мирного життя. Треба було мати неабияку уяву, щоби змалювати собі у ній події, що їх доля готовила нашій нації.

«Поцтивим рутенцям», самозадоволеним державним урядовцям, що тільки чекали на підвижку службового ступня, ситим рентієрам, молоді, котра щойно готувалась до такого життя, яким жили їхні батьки й діди, спокійним селянам за чепигами, ремісникам за станком, мільйонам істнувань з їхніми дрібними турботами, дрібними приємностями, спокійними плянуваннями, ощадностями в банках, скритках чи скринях, у найжахливіших несупокійних снах не ввижалося те, що ось мало нагрянути з невідхильною конечністю, яка з дня на день підмулювала тиху австрійську ідиллю.