Розділ «КОМЕНТАР»

47. Брюховецький І. М. (? — 1668) — гетьман Лівобережної України в 1663–1668 рр., який спочатку проводив конформістську політику щодо московського уряду, а в 1668 р. приєднався до народного повстання, викликаного наступом царизму на права і вольності українського народу, а також Андрусівським перемир'ям (див. прим. 53).

48. Многогрішний Д. Г. (? -?) — гетьман Лівобережної України в 1668–1672 рр.

49. Самойлович /. С. (?-1690) — гетьман Лівобережної (1672-1.687) і Правобережної (1674–1687) України.

50. Дорошенко П. Д. (1627–1698) — гетьман Правобережної України в 1665–1676 рр.

51. Грабянка Г. (? — 1734) — представник козацької старшини,'гадяцький полковник, автор широко відомого літопису. Див.: Грабянка Г. Летопись. К-, 1854.

52. Сумцов М. Ф. (1854–1921) — професор Харківського університету, чл. — кор. Російської, академік Української Академій наук, видатний український літературознавець, фольклорист, етнограф і громадський діяч.

53. За Андрусівським перемир'ям 1667 р. між Росією і Польщею в складі Росії залишалися Лівобережна Україна і Київ (на 2 роки), в складі Польщі — Правобережна Україна і Білорусія. Такий поділ України на дві частини зберігався до 90-х років XVIII ст. і викликав великі зворушення серед широких верств українського народу.

54. Сірко І. (? — 1680) — кошовий отаман Запорізької Січі, видатний ватажок українського козацтва в боротьбі з турецько-татарськими та польськими загарбниками. Див. докл.: Явор-ницкий Д. И. Иван Дмитриевич Сирко — славный кошевой атаман войска Запорожского низовых казаков //Донбас. 1989. № 1; 2 Шаповал I. Портрет легендарного отамана: До 300-річчя з дня смерті I. Д. Сірка //Дніпро. 1980. № 8.

55. Бахчисарайська умова — мирний договір 1681 р. між Росією та Туреччиною з Кримським ханством про 20-річне перемир'я, згідно з яким землі між Південним Бугом і Дніпром повинні були залишатися незаселеними, а територія Брацлавщини (сучасних Вінницької, частини Черкаської обл.), Поділля (сучасних Хмельницької, частини Тернопільської та Вінницької обл.) і Південної Київщини переходили під владу Туреччини.

56. Величко С. В. (? — прибл. 1728) — український літописець початку XVIII ст., автор 4-томного «Сказания о войне казацкой с поляками…», надрукованого вперше у Києві в 1848–1855 рр.

57. Слобідсько-українська мова — мається на увазі слобідсько-український діалект української мови, існування якого визнавалося деякими вченими XIX — поч. XX ст.

58. Зіньківський Іван (інакше — Іван Дзиковський) — острогозький полковник, що брав участь у повстанні під проводом С. Разіна.

59. В сучасній літературі зустрічаються і інші дати заснування міста Сум: 1652 р. (див.: Українська Радянська Енциклопедія. 1984. Т. 11. С. 59); 1655 р. (див.: Стецюк К. І. Народні рухи на Лівобережній та Слобідській Україні в 50-х — 70-х роках XVII ст. С. 299).

60. Севрюки — тут: порубіжники, охоронці кордонів або в значенні «жителі Чернігово-Сівер-щини».

61. Бортники — феодально залежні селяни, які збирали в лісах мед диких бджіл і сплачували данину медом. Відомі з часів Київської Русі.

62. Чинш — податок у грошовій формі.

63. В питанні про час заснування міста Харкова єдиної точки зору немає, оскільки різні учені по-різному підходили до того, яку ж подію слід вважати початковою: прибуття на це місце перших поселенців чи будівництво острога і фортеці (див.: Слюсарский А. Г. Социально-экономическое развитие Слобожанщины XVII–XVIII вв. X., 1964. С. 95–99). Як правило, в науковій літературі часом заснування Харкова вважається початок 50-х років XVII ст., точніше 1653–1655 рр. (Рибалка І. К. Історія Української РСР. Дорадянський період. С. 578) або 1653–1656 рр. (История Украинской ССР. К., 1983. Т. 3. С. 672).

64. Альбовський Є. О. — кадровий офіцер, письменник, краєзнавець другої половини XIX — початку XX ст., автор ряду праць з історії Слобожанщини.

65. Зміїв — одне з найдавніших поселень на території нинішньої Харківської області. Згадується в Іпатіївському літописі під XII ст. Датою заснування міста вважається 1656 р. (див.: Загоровский В. П. Изюмская черта. С. 68).

66. Салтівська археологічна культура VIII–X ст.