Розділ «Вступ»

Сенатор Г. Джексон кричав у сенатi: «О, Боже! Чи ми, американцi, падали колись так низько, щоб вибирати помiж двома катами? Та ж Й. Сталiн був союзником А. Гiтлера! А тепер ми самi постачаємо Сталiновi зброю, яку вiн вжиє колись проти нас».

Гурт патрiотiв зi США оприлюднив 5.08.1941 р. таку вiдозву до суспiльства Пiвнiчної Америки: «Американський народ мусить твердо вимагати вiд парламенту та сенату припинити теперiшнє втягання США у вiйну. Так звана «позичка-винайом» переходить встановленi законом межi. Вже наш флот чинно виступив у вiйнi; вже наше вiйсько обсадило вiйськовi бази поза Америкою. Вже СРСР одержав вiд нашого президента обiцянку допомоги вiйськовим спорядженням, хоч Парламент та Сенат не давали йому уповноваження на це. Вже є iншi, виразно воєннi, кроки нашого уряду. Ця вiйна не є свiтовим зударом деспотiї з волею. Отже, з огляду на те, що ця вiйна є вiйною лише за панування деспотiв, наш народ не бажає брати в нiй участь. Мало хто з чесних людей вiрить, що Нiмеччина та Iталiя є тепер, чи можуть бути колись загрозою незалежностi будь-якої частини американського континенту, якщо ми належно дбатимемо про охороннi заходи. Воля в Америцi не залежить вiд наслiдкiв боротьби iнших держав за панування». Цю вiдозву пiдписали: колишнiй президент США Г. Гувер, пiдпрезидент Чарлз Дейвiс, колишній мiнiстр Гефорд Мек-Найдер, губернатор штату Iлiнойс Френк Ловден, колишнiй посол Генрi Флетчер, колишнiй посол Йошуа Кларк, ректор унiверситету Роберт Готчiнс, редактор «Вашинґтон Пост» Фелiкс Морлi, визначнi письменники Iрвiн Коб, Кларенс Вуланд, визначнi дiячi Олф Лендон, Джозеф Скатерґуд та iншi найвизначнiшi особи США.

Голова Великобританського уряду У. Черчiлль писав: «Це була би безмежна катастрофа, якби московське дикунство знищило культуру i державну незалежнiсть старих європейських народiв».[3]

Славний журналiст США К. Вiґанд писав 13.02.1944 р.: «Наступна Третя свiтова вiйна вже розпочалася; вже показує своє жахливе обличчя, хоч попередня (Друга) вiйна ще не скiнчилася. Ця Третя вiйна — це вiйна мiж Сходом i Заходом, що її Московщина вже започаткувала. I дивна iронiя долi! — США та Великобританiя торують дорогу Московщинi. Кiнець теперiшньої стрiлянини та бомбування не буде кiнцем вiйни. Крiзь пороховий дим теперiшньої вiйни вже видко зариси Третьої свiтової вiйни, що розгориться надобре за яких кілька десят рокiв. Спочатку вона буде переважно iдеологiчна та господарча (економiчна)». Це писав вiн за три мiсяцi перед Ялтинською нарадою (конференцiєю).

Отже, бачимо, що в США були поважнi люди, якi попереджували про московську небезпеку. I не дивлячись на це, хтось чи щось зробило повоєнне, мiжнародне життя таким, яким ми бачимо його тепер.

Хто зробив? Що зробило?

Корiння всiх теперiшнiх нещасть Захiдного свiту лежать у тому, що 1914 року Європа не мала анi одного державного мужа настiльки далекозорого, щоби побачити, що той 1914 рiк започаткував нову добу в iсторiї людства — добу НАЦIОНАЛIЗМУ, добу творення нових нацiй i вiдродження приспалих старих. Жодний європейський державний муж не добачив, що на Сходi Європи повстали сили, якi визначатимуть долю Європи i всього свiту на наступнi сторiччя. Європейськi iсторики, соцiологи, полiтики не зрозумiли, що азiйський, хижацький, московський народ викинув 1917 року на смiтник iсторiї свою морально зiгнилу, духовно знесилену провiдну верству — дворянство, а покликав до влади нову, молоду, повну наснаги провiдну верству — пiвiнтелiгенцiю; покликав новiтнiх пуґачових-разiних з унiверситетськими дипломами i сповнених жадоби вести свiй народ на новi, ще бiльшi загарбання Європи та свiту. Ослiпленi московськими iсториками, європейськi полiтики не добачили на Сходi Європи свого єдинопевного союзника-рятiвника — України. I хоч дорого заплатили 1935–45 рр. європейцi за слiпоту своїх вождiв, проте i досi не зрозумiли анi своєї помилки 1917–1920 рр., анi причин московських перемог. Не зрозумiли, бо 1917 рiк прискорив також i духовне гниття європейської провiдної верстви та занепад колишнього її творчого духу. По 1917 роцi європейцi не видали анi одного державного мужа масштабу Наполеона, Бiсмарка, Кромвеля. Щогiрше! — По 1917 роцi до державної влади прийшла духовна i розумова дрiбнота. А їй не сила (хоч би й хотiла) збагнути велич подiй i сил, що започаткували 1917 року нову добу в iсторiї людства.

Невiгласи думають, що йде боротьба американських капiталiстичних пiд личиною демократичних iдей з московськими соцiалiстичними комунiстичними iдеями. А справдi ж — навпаки. Iде боротьба американських соцiалiстичних iдей з московськими нацiоналiстичними пiд личиною комунiстичних. Яскравим прикладом того є Китай. Та ж iсторичним фактом є те, що комунiстичний уряд в Китаї допомогли запровадити США, а не Московщина. Без допомоги США не було б й досi комунiстичного уряду в Китаї.[4]

Полiтика Московщини є НЕ соцiалiстична, а чисто московська, нацiоналiстична.[5]

Це полiтика США є соцiалiстична. США в полiтицi (понадто в домашнiй) вже викинули на смiтник чимало капiталiстичних iдей, вже запровадили чимало соцiалiстичних iдей та засад. Московщина — навпаки. Вона вже викинула деякi соцiалiстичнi iдеї, а запровадила капiталiстичнi.

Радiокоментатор США Дiн Менiон сказав: «США вiд 1917 року досi не мали жодної перемоги над комунiстичною Московщиною анi на полi бою, анi за дипломатичним столом. Щогiрше! — На воєнних заводах США працює понад 2.000 московських шпигунiв. Найвищий Суд США вiд 1953 року до 1962 року ухвалив 20 разiв на користь комунiстiв. Цей Суд уневажнив закон, який вимагав обов’язкову реєстрацiю кожного комунiста в Америцi. США дали комунiстичнiй Югославiї допомоги на два мiльярди доларiв; продали запiвдурно їй вiйськовi ракетнi лiтаки; вишколили в себе кiлька сот югославських вiйськових летунiв. Уряд США заборонив своїм генералам провадити антикомунiстичний вишкiл воякiв. США вже готовi вiддати Московщинi Берлiн, пiдписавши з нею якусь угоду, хоч дуже добре знають, що Московщина з кiлькасот угод не дотрималася ще жодної, i напевно порушить угоду про Берлiн (крок назад, щоби потiм зробити два вперед), а США не вишлють свого вiйська боронити Берлiн».

Демократичний лад у США, хоч помалу, проте стало вироджується на соцiалiстичну, зосереджену (централiзовану) диктатуру. Наприклад, Парламент (Конгрес) вже ухвалив надати президентовi диктаторськi права на випадок якогось великого нещастя, наглої вiйни, великих заворушень тощо. За таких обставин президент має право проголосити винятковий, воєнний стан, i перебрати ВСЮ владу в свої руки. Чи той винятковий стан прийшов чи нi — визначає сам президент. Отже, вiд нього одного залежить: чи запровадити диктатуру, чи нi. А президент є водночас i Головнокомандувачем вiйська США. Так Парламент стає бiльш-менш «гумовою печаткою» в руках президента. А поготiв i тому, що мiнiстрiв призначає сам президент, i вони пiдлягають лише йому. Проголосивши винятковий стан, уряд США перебирає пiд свою безпосередню владу ВСЕ життя США. Вiн перебирає всi шляхи i засоби перевозу, радiостанцiї, всi промисловi пiдприємства, все рiльництво з рiльниками i машинерiєю, всi склади та крамницi харчiв, всi запаси пального, мобiлiзує всiх громадян до обов’язкової працi там, де хоче уряд. Так уряд плануватиме i керуватиме ВСIМ життям, не лише громадським, але й особистим. Отже, буде той лад, який iснує вже 50 рокiв у СРСР.

Президент США Томас Джеферсон казав ще 165 рокiв тому: «Ми, американцi, створили майже досконалу республiку. Але чи нашi нащадки втримають її? Чи дуже збагатiвши, не забудуть про вартiсть волi? Високий бо добробут без високої моралi та любовi до волi — це найкоротший шлях до руїни».

Йому вiдповiв 1952 року американський патрiот ген. Д. Макартур, кажучи: «Нашi полiтичнi провiдники ведуть США простiсенько до комунiстичної держави, i то так твердо, нiби полiтикою США керують самi кремлiвськi диктатори».

Ген. Д. Макартур ясно бачив, що в США стало посилюється рух до диктаторської держави з її нищенням всiляких вольностей i прав громадянина та громади. А цi ж права та вольностi були i є основою полiтичного, господарського, суспiльного поступу та величi США.

Президент США Авраам Лiнкольн казав сто рокiв тому: «Якщо США колись впадуть зруйнованi, то зруйнують їх не зовнiшнi сили, але внутрiшнi». Це саме повторили 40 рокiв тому президент Герберт Гувер та iсторик США Н. Ботлер. I справдi, теперiшнi президенти США: Ф. Рузвельт, Г. Трумен, Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннедi гостро ганили так званих «правих», тобто людською мовою — патрiотiв США, а всi попереднi президенти — навпаки — хвалили патрiотiв США. Риба вiд голови починає гнити. Отже, пророцтва Т. Джеферсона, А. Лiнкольна, Г. Гувера, Н. Ботлера вже починають здiйснюватися.

Патрiотичний журнал США «Хрест i Прапор» писав: «Якщо не буде глибокої змiни в американському народi, якщо не буде справжнього хрестоносного походу проти всiх злих сил руїни, безбожництва, безморальностi особистої i громадської, то ми будемо свiдками занепаду й упадку США. Культурне здичавiння всього суспiльства США знизу й догори, розвал родини. Помилки, хитання, заляк, страх закордонної полiтики, нерозважна заборгованiсть — таке зруйнувало не одну державу в iсторiї. В усьому життi нашому бачимо брак iдейностi, брак засад правди та справедливостi. Вiдкрита пропаганда розпусти, дикунського нищення заради нищення. Ми, американцi, багато балакаємо про наше провiдництво у свiтi, але, як показує життя, ми не спроможнi дати те провiдництво. Ми думаємо, що ми зможемо купити за нашi долари пошану iнших народiв до США. А тi народи одною рукою беруть нашi долари, а другою дають нам ляпаса».

Нахил до морального упадку i соцiалiстичної диктатури бачимо не лише в США, але й у всiх цивiлiзованих i напiвцивiлiзованих державах. По 2-iй свiтовiй вiйнi бачимо в кожнiй країнi т. зв. «вiльного» свiту великi обмеження волi та прав людини i суспiльства. Запроваджуючи цi обмеження заради потреб вiйни, уряди обiцяли скасувати їх по вiйнi. Не скасували. Збiльшене заради вiйни число державних урядовцiв не лише не зменшили, але навпаки — збiльшили i в мирний час. А всiм їм треба платити. Отже, податки ростуть щороку. Заборгованiсть держави росте щороку так, що й наступнi поколiння нiколи не виплатять i будуть рабами свiтових банкiрiв. Так соцiалiзована держава (у «вiльному» нiби свiтi) помалу, проте стало обертається у Франкенштейна (потвору, що сама себе пожирає).

Патрiот США проф. С. Емрi пише: «Замiсть миру та добробуту без боргiв, ми, американцi, заборженi по вуха i маємо безперестанку вiйни. Банкiрська мамона захопила уряд i панує над нашим народом. Вона остаточно зубожiє i поневолить наш народ. Її полiтична машина вся в напрузi, а її головною метою є провадити безконечнi вiйни, щоб витягати грошi з народу i не випустити державної влади зi своїх рук. Обидвi нашi партiї є її слухняними слугами, а нашi мiнiстерства обернулися в її канцелярiї, що стягають з народу грошi задля неї».

Малий гурт банкiрiв і промисловцiв США та Європи уклав на початку XX ст. далекосяжний план захопити у свої руки багатства i владу всього свiту. Найголовнiшим способом до того спланував замiнити демократичнi конституцiї США та iнших держав на соцiалiстичнi диктаторськi закони свiтового уряду, який був би в їхнiх руках. Далеко ранiше (1776 року) нiмецький професор, жид А. Вайсгаупт уклав план захоплення свiтової влади, iнфiльтруючи своїми агентами уряди, пiдриваючи уряди зсередини, руйнуючи мораль i побожнiсть людей, запроваджуючи всiлякими способами безлад в культурне, господарче, громадське, полiтичне життя великих держав. Цей план повнiстю прийняв до дiй той гурт банкiрiв. Маючи великi гроші, ця мафiя захопила у свої руки способи i засоби, що ВИХОВУЮТЬ СВIТОГЛЯД людини, тобто школи, видавництва, часописи, журнали, радiо. Вона дарувала великi мiльйони доларiв на вибори президентiв, сенаторiв, членiв Парламенту.[6]