Розділ «IV. ФАБІАНСЬКИЙ СОЦІАЛІЗМ»

Насамперед дуже цiкавий факт: соцiалiсти та комунiсти кричать, що вони запеклi вороги капiталiстiв. I дивна рiч: тi «запеклi вороги» одержували вiд капiталiстiв величезнi грошi на їхню соцiалiстичну дiяльнiсть. Наприклад, американський мiльйонер Джозеф Фiлс дав В. Ленiновi великi грошi на скликання в Лондонi 1908 р. з’їзду бiльшовицької партiї. Нью-Йоркський банкiр Якiв Шiф дав 1917 р. Л. Троцькому 20 мiльйонiв доларiв на революцiйну дiяльнiсть. Англiйськi банкiри М. Ротшiльд та Ю. Вернер давали великi грошi на утримання в Лондонi соцiалiстичної Господарської школи. Нiмецький банкiр Ернст Кассель дав 1920 р. тiй школi 472.000 фунтiв стерлiнгiв. Коли його близький приятель запитав чому вiн дав, то вiн вiдповiв: «Я хочу щоб та школа виховувала майбутнiх керiвникiв соцiалiстичної держави». Московський мiльйонер Сава Морозов утримував своїм коштом на островi Кiпрi аж до 1917 року школу соцiалiстичних агiтаторiв. Капiталiстичнi Фордiвська, Рокфеллерівська, Карнеґiвська та iншi фундацiї дають мiльйони доларiв на дiяльнiсть соцiалiстичної «Ради закордонних стосункiв» у США. Цю Раду заснували Нью-Йоркськi банкiри М. Варбурґ та Бернард Барух. Мiльйонер Дж. Кеннедi, ставши президентом США, призначив на найвищi посади у своєму урядi кiлькасот соцiалiстiв. Iдеолог фабiанського соцiалiзму Джон Кейнiс був дуже близьким приятелем мiльйонера Дж. Морґана.

Невблаганне життя, конкретний життєвий досвiд знищив соцiалiстичний мiф про «науковiсть» соцiалiстичних теорiй. Полiтика соцiалiстичних урядiв Англiї, Австралiї, Iндiї та iнших країн розчарувала не лише загал суспiльства, але також i багатьох соцiалiстiв. Певнi основнi, незмiннi властивостi людської вдачi очевидно дiяли i суперечили вимрiяним планам соцiалiстичних урядiв. Соцiалiсти побачили, що вони мусять або вжити примусу та терору, або викинути на смiтник свiй мiф про «науковiсть» соцiалiзму. Соцiалiсти вибрали шлях: вдалися до цiлковито вiдкритої найжорстокiшої деспотiї. У своїх довiрених балачках мiж собою соцiалiстичнi провiдники визнають, що пропаганда К. Маркса, В. Ленiна, Дж. Кейнiса, С. Веба не має нiчого спiльного з науковiстю, що соцiалiстичнi теорiї не є науковими, вони лише виражають мрiю про захоплення державної влади.

Основою основ усiх соцiалiстичних теорiй є вигадка, що тi теорiї є нiбито доведенi науковими дослiдами, що соцiалiстична полiтика науково обґрунтована. А один із найвизначнiших соцiалiстичних iдеологiв і провiдникiв, англiйський професор Дж. Страчi по 40 роках вивчення i життєвого досвiду визнав, що вся соцiалiстична «наука» не є жодною наукою. Iншi провiднi соцiалiсти погодилися з ним, як, наприклад, Стюарт Чейс, Джордж Сол та iншi. Визначний соцiалiстичний iдеолог професор Дж. Шумпетер пише: «Антропологи та соцiологи довели, принаймнi менi, що ще не жила у свiтi така людина, яка має властивостi, про які читаємо в соцiалiстичних пiдручниках економiчних наук. Вони довели, що не iснувало нiколи i нiде жодної громади, яка жила би за засадами економiчного детермiнiзму, цiєї найголовнiшої засади К. Маркса та Ф. Енгельса. Те, що досi немає поважної, наукової працi про теорiю соцiалiстичної економiки, не є недбальством соцiалiстiв. Навпаки, соцiалiсти НЕ хочуть такої працi, вона ж вiдкрила би справжню мету соцiалiзму. Така праця довела б, що без деспотiї, утискiв, жорстокостi, терору, без величезної канцелярщини, бюрократизму, без всеохоплюючого, тотального зосередження, централiзму неможливо здiйснити соцiалiстичного економiчного планування i керування не лише промисловiстю та сiльським господарством, а й усього культурного життя людей.

Твердий соцiалiст Дж. Шумпетер вивчав соцiалiзм 45 рокiв. Наприкiнцi свого життя вiн писав, що соцiалiстична iдеологiя заснована не на науцi, а на уявi, тобто на звичайнiй фантазiї.

Соцiалiзм веде просто до комунiзму. А як той комунiзм виглядає в життi — показав свiтовi СРСР, у якому запанували господарчий безлад, духовний цвинтар, безлiч фiзичних i душевних мук, море слiз, гори мерцiв, i не лише тому, що соцiалiзм удався рабства, але й тому, що сама соцiалiстична iдея заснована на НЕЗДIЙСНЕННIЙ утопiї, яка полягає в тому, що нiби економiку країни можна розбудувати без особистої iнiцiативи, без особистого зацiкавлення, без вiльної охоти працювати, що новий лад можна побудувати, накидуючи його людям живосилом i терором, проти людської волi.

Проте, чим можна пояснити той факт, що незважаючи на аж надто наочне банкротство ВСIХ, без жодного винятку, соцiалiстичних iдей, все ж є ще мiльйони високоосвiчених людей, якi й далi вiрять у можливiсть здiйснити на практицi соцiалiстичнi iдеї. Пiдкреслимо — соцiалiстичнi, бо ж соцiалiзм, будучи НЕдемократичним, присвоїв собi багато суто демократичних iдей.

Вiдповiдь знаходимо у тому психологiчному фактi, що взагалi бiльшiсть людей сприймають новi iдеї не стiльки розумом, скiльки ПОЧУТТЯМ. Людина охоче вiрить туму, чого вона бажає. Соцiалiзм заховав свою жорстоку, диктаторську природу за параваном бажаних людинi демократичних iдей, як, наприклад, всеохоплююча незалежна воля, щастя i добробут усiх людей тощо. Людина прагне цього, тому охоче пiдхоплює такi демократичнi, а НЕ соцiалiстичнi, як гадає, iдеї, схованi пiд личиною соцiалiзму. Дуже багато молодi стали соцiалiстами лише тому, що мали той соцiалiзм за дуже поступовий, прогресивний рух, не знаючи, що соцiалiзм є, навпаки, рухом назадницьким, реакцiйним. Назадницьким, бо у своїй глибшiй сутi соцiалiзм є нiщо iнше, як поворот до отарного, гуртового життя людини кам’яної доби зперед 10.000 рокiв тому, коли люди не знали ще особистої власностi. А особистi, iндивiдуальнi права людини не можуть iснувати без права особистої власностi, що його хоче знищити соцiалiзм.

Взагалi багато людей бездумно повторюють пропагандистськi кличi, не розумiючи їхнього змiсту. Наприклад, найсильнiшим рушiєм людського економiчного поступу є спонука ЗИСКУ, заробiтку. А своєю перекрученою пропагандою соцiалiсти надали поняттю «зиск» якогось неморального, пiдлого, ганебного змiсту.

Серед соцiалiстичних провiдникiв є чимало таких, якi бачать крутiйство i забрiханiсть соцiалiзму. Але такi провiдники переважно горлопани, демагоги, що радо вживають всiлякої брехнi, аби захопити полiтичну владу. Вони прагнуть насамперед ВЛАДИ, вважаючи, що мета виправдує всi засоби.

Найсправедливiшим суддею будь-якої нової iдеї є випробування її самим життям. А за теперiшнього панування горлопанiв суддею нових iдей є куплена за грошi полiтична пропаганда. Тим-то тепер фактично нацiональною полiтикою, навiть i великих держав, керує банкiрська мафiя. Тим-то в боротьбi за свiтогляд людини соцiалiсти осягнули за останнi 50 рокiв дуже великих перемог. Наприклад, однією з найголовнiших вимог соцiалiзму є ОБМЕЖЕННЯ ОСОБИСТОЇ ВОЛI. Тепер є дуже багато не соцiалiстiв, навiть противникiв соцiалiзму, якi вважають це обмеження потрiбним, навiть конечним.

Соцiалiзм нiколи не був i не є робiтничим рухом. Соцiалiстичнi партiї складалися майже з самих iнтелiгентiв та пiвiнтелiгентiв, недоучок. Робiтництво не захоплювалося соцiалiстичним свiтоглядом, хiба коли його обдурювано демократичними назвами, бо робiтники хочуть самi користуватися багатством країни, а не передавати тi користi комусь iншому, наприклад, державi, бо ж фактично передається не державi, але державним урядовцям, якi силою фактiв стають роботодавцями, панiвною верствою, що й бачимо в СРСР.

Здогад, мовляв, комунiзм, соцiалiзм поширюються там, де є багато злидарiв, де панує бiда, не вiдповiдає правдi. Штат Нью-Йорк є найбагатшим у США. Найбагатший у тому розумiннi, що на кожного мешканця припадає пересiчно найбiльше прибуткiв i видаткiв. Але з усього членства комунiстичної партiї США половина припадає на мешканцiв Нью-Йоркського штату. До комунiстичної партiї США належать дуже багатi люди, як, наприклад, кiнозiрки, що заробляють мiльйони доларiв. Комунiстична партiя мiста Нью-Йорка складається на 70 % із заможної iнтелiгенцiї. I комунiзм запанував спершу не в країнах, де було багато мiських робiтникiв, а в країнах, де їх була мала горстка — в Московщинi.

В. Ленiн не належав до пролетарiату, а був дворянином. К. Маркс був сином багатого адвоката. Ф. Енгельс — багатим капiталiстом. Серед членiв соцiалiстичних партiй чи їх прихильникiв бачимо високих аристократiв, мiльйонерiв.

Соцiалiстами були i московськi бiльшовики, i нiмецькi нацисти, й iталiйськi фашисти. I соцiалiсти, i нацисти, i фашисти — всi вони хочуть насамперед зосередження всiєї державної влади в руках диктатора, який керуватиме всiм життям кожного громадянина. Отже, є великою помилкою думати, що соцiалiсти хочуть демократичного ладу. Це пiдтверджують i самi соцiалiсти. Наприклад, англiйський провiдний соцiалiст Бернард Шоу писав: «Обов’язкова загальна праця з карою смертi тим, якi не хочуть працювати — це є основний закон соцiалiзму. Соцiалiстична держава не дозволить нiкому страйкувати. Якщо б робiтничi союзи спробували страйкувати в соцiалiстичнiй державi, то соцiалiстичний уряд задушив би за 24 години той страйк способами далеко жорстокiшими, нiж капiталiстичний уряд. Соцiалiзм не дозволить нiкому бути убогим. Соцiалiзм буде живосилом годувати, одягати, вчити — байдуже, чи таке подобається кому чи нi. Коли ж виявиться, що хтось не вартий тої опiки i клопоту, то такого уб’ють у безбольний спосiб».

Соцiалiстичний iдеолог Стюарт Чейз писав, що цiлковито оправданим є запроваджувати соцiалiзм кулею в потилицю. I справдi, Комiсiя по розслiдуванню таборiв смертi в СРСР установила, що за час 1922–1958 рокiв Московщина вигубила 60 мiльйонiв «контрреволюцiонерiв». I В. Ленiн казав, що перемога соцiалiзму у свiтi вимагала вигубити половину людства, то таки треба цю половину знищити.

Американський гуморист пише: «Соцiалiзм може бути лише у двох мiсцях: у раю, де його не потрiбно, i в пеклi, де він вже є».

Фабіанці в Англії

Маленький гурток визначних англiйських iнтелiгентiв заснував у 1884 роцi в Лондонi так зване «Фабiанське товариство». Назвали його фабiанським, взявши iм’я римського полководця Квiстаса Фабiуса Максимуса як символ цього товариства. Тактика Фабiуса — уникати фронтових боїв, а перемагати ворогiв способами, що тепер називаються «холодною вiйною». Так i «Фабiанське товариство» навмисно не заклало своєї полiтичної партiї, а, навпаки, посилало своїх членiв-соцiалiстiв до iнших партiй, а вони захоплювали з часом в тих партiях провiд. Так вони захопили провiд у лiберальнiй партії, а коли заснувалася робiтнича партiя, то вони опанували її цiлковито, а лiберальна партiя змалiла до малої горстки.

Першим головою Фабiанського товариства був професор Томас Давiдсон, але скоро провiд перебрали Бернард Шоу та Сiднi Веб. Серед засновникiв був i пiзнiший голова уряду Великобританiї Рамзей Макдональд. С. Веб оженився на мiльйонерцi Беатрис Потер, яка давала великi грошi на дiяльнiсть товариства i сама стала провiдним членом. С. Веб з жiнкою поїхали 1931 року до СРСР побачити на власнi очi соцiалiстичний «рай». Москвини приймали їх з королiвськими почестями. Повернувшись до Англiї, С. Веб з жiнкою написали велику працю «Савєтський комунiзм — нова культура». У нiй вони прославляли той соцiалiстичний «рай» в СРСР. Пiзнiше колишнiй високий урядовець Мiнiстерства закордонних справ СРСР Iґор Боґолєпов, утiкши до США, свiдчив 1.05.1952 р. перед Сенатською слiдчою комiсiєю США, що ту працю написали московськi знавцi, а мiнiстерство СРСР дало її С. Вебовi.