TextBook 4 У літопису Граб’янки і праці О. Рігельмана названо розгромлені полки: сандомирського каштеляна, Виговського, Волинця, Киселя, Тарновського і Карховського.
5 У сп. Судієнка і в вид. Бодянського: «жеби не обтяжатись».
6 Там же: «пустошил».
7 Там же: «оттоля».
8 У вид. Бодянського: правильніше «на Волыни».
9 У сп. Судієнка: «Владимер», у сп.Козельського: «Володимир».
10 У вид. Бодянського: «по Брестя...»
11 У сп. Козельського: «лядским».
Не тил 1 жидов губили и шляхту, але и посполитим людем, в тих краях живучим, тая ж біда была, многіе в неволю татарскую пойшли, а найбарзій ремесники молодіе, которіе себі голови голили пополску, чуприну, пускаючи наверх голови. Але предся русь християне 2 в тих повітах в городах позоставали, и ежели якого поляка межи собою закрили, то тот жив. Костелі зась римскіе пустошили, склепи с трупами откоповали 3, мертвих тіла з гробов викидали и обдирали и в том одіню 4 ходили. Где тое спустошеня того літа тривало аж, почавши от петрова поста, до филипова посту, там под Замостям зоставал Хмелницкій, бо Господь Бог за гріхи навиділ 5 землю такою тяжкою войною и отнял оной господара, тоест короля щасливого Владислава, которій на початку тоей нещасной войни померл, выехавши з Вилня у Меречу. И так 6 не могли панове сенаторове тому 7 запобігти згодою, але що порвалися войною, на собі понесли. Аж видячи так великій упадок своей шляхти панов значних и войска и подданних утрати, в тот час почали старатися о королю собі и обобрали на королевство полское Яна Казіміра, рожоного брата зейшлого короля Владислава. Где зоставши королем, обослал гетмана Хмелницкого писмом, напоминаючи, жеби юже панство 8 не пустошил, що гетман Хмелницкій на писмо королевское вернулся на зиму на Україну до Чигирина 11* и там жону собі понял куму Чаплинскую 12*, маючую мужа живого, а орди в Крим пошли з добичу.
Того ж року по росказанню гетмана Хмелницкого полк Ніжинскій ходил доставати Кодака, и идучи ку Дніпру 9, чинили великіе кривди людем. Где люде, розуміючи оных за войско литовское, и якобы то оны идут на оборону Кодака, а не доставати, и несподіване напавши, нікоторіе сотні погромили в Рашевці за Комишним. Але зась скупившись тот полк у Максимовці над Дніпром, тое войско розбили, же мало которій з їх увойшол, и переправивши Дніпр, потягнули под Кодак, которій держачи в осаді през 10 килка неділь, оным докучили, аж мусіли ся здати. И так усіх жолніров с Кодаку спровадили вцілости до Чигирина, и там чигиринці оних пожаковали 11, а коменданта узяли за сторожу 12, которого напотом Хмелницкій в Полщу отпустил. \55\ \56\
1 У вид. Бодянського і в сп. Козельського: «тилко».
2 У праці О. Рігельмана: «россияне».
3 У сп. Козельського: «откуповали».
4 У сп. Судієнка: «одіянії», у вид. Бодянського: «одіянію».
5 У сп. Козельського: «навідил».
6 У вид. Бодянського і сп. Судієнка: «там».
7 У вид. Бодянського: «по тому».
8 Там же: «жебы панства».
9 Там же: «по Дніпру».
10 Там же: «который держачи в осаду, перез».
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ» автора Самовидець на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ВОЙНА САМАЯ РОКУ 1648*“ на сторінці 4. Приємного читання.