Розділ «Тема VII. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА»

Соціальне розшарування козацтва. Більш сприятливі для соціального розшарування умови існували у козаків. Козацтво, до того ж, ніколи не було верствою одноманітною в соціальному відношенні. Економічна нерівність в середовищі козацтва виникла одночасно з його появою, бо від феодально-кріпосницького гніту в запорізький край тікали різні за своїм економічним станом елементи.

На нових місцях соціальна нерівність не тільки зберігалася, але й зростала. Наявність наймитів у багатого козацтва в І пол. XVI ст. не викликає сумніву. Так, у грамоті Жигмонта І від 14 серпня 1544р. говориться, що черкаський староста стягує незаконні збори з козаків і їх наймитів.

Процес розшарування відбувся і за порогами — на Запоріжжі. Австрійський посол, поляк за походженянм, Еріх Лясота писав у 1594 p., що "в числі (козаків) багато людей бідних". Такі "сіромахи", — зазначав він, — наймалися на роботу до "заможних козаків".

Реєстрові козаки. 1572 року Жигмонт II Август наказав сформувати невелике козацьке військо числом 300 чоловік. Ці козаки вписувались у спеціальний реєстр (список) і називалися реєстровими. В реєстр набирали здебільшого заможних селян і дрібних українських шляхтичів. На чолі реєстровців поставлено, за королівським наказом, старшого (пізніше його стали називати гетьманом).

О. Апанович пише, що офіційно термін "козацький гетьман" або "гетьман Запорізького Війська" почали застосовувати саме з часів виникнення реєстрового козацтва. Під час великих походів і повстань влада реєстрового гетьмана поширювалася на все козацтво.

Реєстр мав певні привілеї. Козаки звільнялися від усіх повинностей, здобували право володіти землею і підпорядковувались своїй старшині, яка мала, в свою чергу, право судити і управляти козаками. За ці пільги реєстровці повинні були відбувати службу за власний кошт. Щоб заохотити козаків, уряд посилав їм іноді невеликі суми грошей і сукна. 1578 р. за короля Стефана Баторія реєстр було збільшено до 500 чоловік.

Після організації реєстрового війська польський уряд вважав за козака тільки того, хто був вписаний в реєстр. За всіма іншими козаками він не визнавав не тільки козацьких прав, але й самої назви "козак". Реєстр відбував службу в Південному Подніпров'ї, здебільшого за порогами. Тут він мав виставляти від себе залогу. З цього часу реєстрове військо почали називати в офіційних актах "Військом Запорізьким". Називаючи так реєстровців, польський уряд хотів підкреслити, що ніяких інших козаків — передусім тих, що належали до Запорізької Січі, — він не визнає. Пізніше, щоб уникнути плутанини в термінології, стали називати вільне козацтво за порогами — "Військом Запорізьким Низовим".

ПЕРЕРОСТАННЯ КОЗАЦТВА В ОКРЕМИЙ СТАН УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЙОГО РОЛЬ У РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ НАРОДУ УКРАЇНИ

Значення Запорізької Січі в завершенні формування і виході українського козацтва на політичну арену. Згідно зі свідоцтвами тогочасних джерел відомо, що в кінці XVI і в І пол. XVII ст. безмежна влада польських панів над хлопами привела останніх до повної безвиході. Ієзуїт Пйотр Скарга, фанатичний ворог православ'я і українців, свідчив, що на всій землі не знайдеться держави, де б так обходились з землеробами, як у Польщі: "Володілець чи королівський староста не тільки віднімають у бідного хлопа все, що він заробляє, але і вбивають і його самого, коли захочуть і як захочуть, і ніхто не скаже їм за це поганого слова".

Тому-то демократизм та рівність всіх членів Запорізької Січі так приваблювали народні маси України. В існуванні Січі дістав реальне втілення суспільний ідеал мільйонних мас пригнобленого суспільства. "...Имя запорожцев, — писав проф. В.Антонович, — в глазах угнетенных Козаков и простолюдинов южнорусского края было символом свободы" (Архив Юго-Западной Руси, Ч. Ill, т. I, с. XVII). 3 часом авторитет і значення Січі настільки зросли, що назва Запоріжжя, замість свого першого вузького значення, приймає тепер ширше значення, охоплює собою все незадоволене Польщею українство, піднімається як прапор, навколо якого гуртуються народні сили.

Той же В. Антонович вважає, що основу причин козацьких рухів і селянських повстань треба шукати "в нарушении сословных козацких прав и в нарушении польским правительством и шляхтою общинного их устройства, с целью завести польский порядок, основанный на шляхетстве".

Крім того, існували й інші, не менш важливі обставини, що зумовлювали загострення соціального напруження в Україні:

— релігійний фактор — Берестецька унія 1596 p.;

— спроби урядових кіл утримати козацтво від боротьби проти Туреччини;

— внутрішні чвари в польській державі (Архив ЮЗР, с. XXXVII);

— боротьба за українські землі, на яких мешкали козаки.

Отже, суспільний устрій України у XVII ст. сформувався під культурним впливом Речі Посполитої. Шляхта і хлопи — складові цього ладу. Духовенство і міщанство позбавлені суттєвого значення і ваги. Земля України була захоплена Польщею. Вдруге вона була загарбана в душах і симпатіях панів українських. Відкидаючи разом з одягом, побутовою обстановкою і мовою зовнішність українця, пани одночасно легко прощались зі своїм традиційним світоглядом православної людини.

Це на поверхні. А в глибині відбувався соціально-економічний процес об'єднання в одну групу землевласників проти землеробів. На руїнах вільного селянського хутора виникав панський фільварк з панщиною, продукти якого йшли на ринок і перетворювались в гроші, — такою була схема нових господарських стосунків. За блискучими результатами господарського розвитку України не видно було, якою ціною для народу це досягалось. І тільки революція 1648 р. це висвітлила.

В цій революції люта ненависть українського народу була спрямована на українських і польських панів, які скористались своєю освітою, щоб надати витонченої форми такій жахливій думці, що паплюжить всі заповіти християнської моралі: "Rustica gens optima flens, pessima ridens" ("сільский люд ліпший, коли плаче, гірший, коли сміється"). Зрозуміло, що нічим хорошим відповісти посполиті на це не могли, як тільки таким афоризмом: "Шляхтич та орендар тільки печені добрі".

За традицією вважається, що першим запорозьким отаманом був князь Дмитро Вишневецький (Байда). Він побудував на острові Мала Хортиця фортецю. В недоступних для польських властей і татарських чамбулів місцях за дніпровими порогами виникає і формується замкнута організація із озброєних чоловіків — Запорізька Січ. Вона мала своєрідний суспільно-політичний та адміністративний устрій. За відсутності української державності і при постійній воєнній загрозі виникла козацька держава, яку М. Костомаров назвав "християнською козацькою республікою". Демократизм був її невід'ємною рисою.