Розділ «ТЕМА 10. МЕНЕДЖМЕНТ ІНВЕСТИЦІЙ»

Вкладаючи вільні гроші у цінні папери, інвестори звичайно переслідують такі цілі: поточний доход, зростання капіталу, безпека вкладень і ліквідність. Жодний з видів цінних паперів не сполучає в собі одразу всі цілі, котрі ставляться інвестором. Так, самі безпечні цінні папери володіють низькою дохідністю і, чим більш ризикові інвестиції, тим вище доходність цінних паперів.

Таким чином, основна мета управління фінансовими інвестиціями полягає у забезпеченні оптимального співвідношення між дохідністю, ризиком і ліквідністю цінних паперів відповідно до обраного типу інвестиційного портфеля.

10.4. Особливості управління реальними інвестиціями

Реальні інвестиції можуть здійснюватися у формі вкладень у нове будівництво, купівлю цілісних майнових комплексів, нове обладнання, розширення обсягів діяльності та її перепрофілювання тощо. При цьому основне завдання інвестиційного менеджменту полягає у пошуку окремих інвестиційних проектів, оцінюванні їх ефективності й виборі найбільш ефективних з них для реалізації.

Оскільки реальне інвестування у сучасних умовах господарювання виступає основним напрямком інвестиційної діяльності, при управлінні інвестиційною діяльністю підприємства слід враховувати особливості реальних інвестицій:

- реальне інвестування є головною формою реалізації стратегії економічного розвитку підприємства.

- реальне інвестування знаходиться в тісному взаємозв'язку з операційною діяльністю підприємства.

- реальні інвестиції забезпечують, як правило, більш високий рівень рентабельності в порівнянні з фінансовими інвестиціями.

- реалізовані реальні інвестиції забезпечують підприємству стійкий чистий грошовий потік, який формується за рахунок амортизаційних відрахувань від основних засобів та нематеріальних активів навіть у ті періоди, коли експлуатація інвестиційних проектів не приносить підприємству прибутку.

- реальні інвестиції піддаються високому рівню ризику морального старіння як на стадії реалізації реальних інвестиційних проектів, так й на стадії їх експлуатації.

- реальні інвестиції мають високий ступінь протиінфляційного захисту.

- реальні інвестиції у порівнянні із фінансовими є значно менш ліквідними.

У процесі аналізу інвестиційних проектів необхідно особливу увагу звертати на тривалість життєвого циклу проекту та його окремих стадій. Під життєвим циклом проекту розуміють проміжок часу від моменту появи проекту до моменту його ліквідації (а не запуску в експлуатацію, оскільки від життєвого циклу продукції значною мірою залежить окупність і економічна ефективність інвестицій).

У проектному циклі можна виділити три основні стадії:

- передінвестиційна або попередня стадія — фаза підготовки проекту та забезпечення його фінансування;

- інвестиційна стадія — фаза проектування і будівництва;

- експлуатаційна (виробнича) стадія — фаза експлуатації інвестиційного об'єкта. (У випадку диверсифікованого виробництва початком експлуатаційної стадії вважається дата початку виробництва і збуту хоча б одного виду продукції або послуг. Одночасно можуть продовжуватися роботи відповідно до інвестиційного плану, пов'язані з підготовкою виробництва і збуту інших видів продукції.)

Обґрунтування доцільності реальних інвестицій здійснюється на попередній або передінвестиційній стадії. Помилки на цій стадії дорого коштують інвесторам. У ході передінвестиційного дослідження фінансовий менеджер повинен:

- оцінити загальні можливості реалізації проекту (на підставі попиту на продукцію на зовнішніх і внутрішніх ринках, наявної сировини для виробництва, характеру технологічних процесів, потреби у висококваліфікованих кадрах, строків реалізації проекту, рівня виробничих витрат та ін.);

- проаналізувати різноманітні економічні альтернативи (ринки сировини і готової продукції, виробничі потужності і технологічні рішення, виробничу програму, стратегії маркетингу, матеріальні затрати тощо);