Розділ «3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах»

Кращими попередниками ярої вики на зелену масу є озимі й просапні культури, під які вносили органічні добрива. На родючих ґрунтах її можна розміщувати і після ярих зернових культур.

Яру вику на зелену масу, як правило, висівають у паровому полі як парозаймаючу культуру в сумішці з вівсом, а також після збирання озимих культур на зелену масу.

Озиму вику на насіння висівають у паровому полі, а також після ранніх зернових, просапних і кормових культур. Насінні посіви її не рекомендується розміщувати поряд з іншими бобовими культурами, бо бульбочкові довгоносики, що зимують на них, весною перелітають на сходи вики і пошкоджують їх, а личинки поїдають бульбочки.

Попередниками озимої вики в сумішці з житом на зелену масу можуть бути удобрений пар, рання картопля та інші ранні культури, під які вносили органічні добрива.

Квасоля вибаглива до родючості ґрунту і високі врожаї формує при розміщенні на добре оструктурених суглинкових чорноземах. Малопридатні для неї сірі лісові ґрунти. Високі врожаї квасолі одержують лише на чистих від бур'янів полях. Кращими попередниками для неї є озимі колосові (пшениця, ячмінь), дещо гіршими - ярий ячмінь і овес, а також кукурудза на силос і зерно. Не слід розміщувати квасолю після соняшнику і повторно висівати її на одному полі, що призводить до посилення ураження хворобами і значного зниження врожаю. Встановлено, що сіяти цю культуру на тому самому полі, а також після гороху, сої, бобів і сочевиці можна не раніше, як через п'ять-шість років.

Квасоля збагачує ґрунт на азот і залишає після себе чисте від бур'янів поле, яке можна використовувати під озиму пшеницю, ячмінь.

Степ. Кращими попередниками для гороху і чини є озимі зернові, кукурудза, картопля, а також ярі зернові культури після озимих. Добрий попередник гороху в Північному Степу - цукрові буряки.

Треба мати на увазі, що в посушливі роки після цукрових буряків більше знижується врожай гороху, проте значно менше, ніж зерна кукурудзи після цього попередника. Це свідчить про доцільність розміщення після буряків насамперед гороху.

Дослідження Розівської дослідної станції показують, що і в південно-східній частині Степу можна іноді розміщувати горох і після соняшнику.

Горох і чину, які потребують багато води і невисоких температур повітря, особливо під час цвітіння, треба розміщувати переважно в північних і західних районах Степу.

У господарствах північної частини Степу, які мають у структурі посівної площі типової десятипільної сівозміни 70% і більше зернових культур та спеціалізуються на виробництві свинини, частку зернобобових можна збільшувати й до 30%, урожай вирощуваних культур у сівозміні при цьому не зменшується. На півдні зони, у зв'язку з більшою посушливістю клімату, насичення сівозмін зернобобовими має бути значно меншим.

3.2.5. Льон у сівозмінах

Льон-довгунець - провідна технічна культура на Поліссі.

У польових сівозмінах господарств він в недалекому минулому займав 10% площі, а в структурі прибутків від рослинництва - 20-30%. В Україні його вирощують переважно в польових сівозмінах, але нерідко і в заплавах річок, де він дає добрі врожаї, та на осолоділих, осушених землях. Розміщують льон після різних попередників. У господарствах Житомирської області поширені посіви льону після багаторічних трав (понад 20%), у господарствах Львівської, Рівненської, Чернігівської та інших областей - після озимих та картоплі, іноді й після кукурудзи, люпину тощо.

Кожен із згаданих попередників у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах має свої переваги й недоліки. Льон зі слаборозвинутою кореневою системою та інтенсивним ростом потребує достатньої кількості поживних речовин.

За умов виробництва багаторічні трави нерідко ще низьковрожайні й місцями випадають внаслідок вилягання покривних культур. Поля під картоплю угноюють нерівномірно, посіви її часто забур'янені. Все це негативно впливає на врожай висіяного після трав і картоплі льону. Його посіви не вирівняні, забур'янені, що погіршує і якість трести та одержуваного з неї волокна, зменшує рентабельність виробництва культури. Тому розміщення льону в сівозмінах необхідно уточнювати в конкретних умовах господарства.

Слід враховувати й те, що розміщення озимих після багаторічних трав у районах центрального Полісся позбавляє господарства можливості одержувати врожай другого укосу, а отже, й насіння. При однорічному використанні бобово-злакові травосумішки не мають переваги перед чистим посівом конюшини.

У сівозмінах льон потрібно повертати на попереднє місце вирощування не раніше як через шість-сім років.

Коноплі порівняно з льоном на Поліссі займають незначні площі, і вирощують їх у спеціальних сівозмінах.

3.2.6. Соняшник у сівозмінах