Розділ «3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах»

В усіх ґрунтово-кліматичних підзонах Степу кукурудза реагує на попередники, проте більший вплив їх спостерігається в посушливі роки.

У Степу, де господарства мають м'ясний і молочний напрям розвитку, виникає необхідність збільшити частку кукурудзи в сівозмінах. Ось чому тут доводиться сіяти кукурудзу після кукурудзи протягом двох-трьох і більше років. Крім того, близьке розміщення кукурудзи від тваринницьких ферм, яке сприяє зменшенню затрат на виробництво кормів, також змушує господарства вирощувати її на одному місці декілька років.

Думка деяких спеціалістів, що в сівозмінах урожаї кукурудзи більші, ніж у беззмінних посівах, правильна тільки в тих випадках, якщо кукурудзу сіють після кращих попередників. Під беззмінними посівами кукурудзи при систематичному внесенні добрив родючість ґрунту не погіршується.

Дані наукових установ показують, що зниження врожаю кукурудзи в беззмінних посівах відбувається в основному через збільшення ураженості рослин хворобами та шкідниками, а також через збільшення забур'яненості посівів. Ось чому для кращого загортання післяжнивних решток, зменшення ураженості рослин кукурудзи хворобами і зниження забур'яненості поля орати під беззмінні посіви доцільно на глибину понад 20-22 см плугами з передплужниками.

При беззмінному вирощуванні кукурудзи для знищення бур'янів можна використовувати підвищені норми гербіцидів триазинової групи, які в сівозміні практично застосовувати неможливо. Дослідженнями з'ясовано, що на чорноземних ґрунтах кукурудзу в беззмінних посівах доцільно вирощувати 6-10, а на каштанових - 3-5 років.

Оскільки вирощування кукурудзи на зерно протягом трьох-чотирьох років підряд на одному полі практично не знижує її продуктивності, цілком допустиме насичення 10-пільних сівозмін кукурудзою в Північному Степу до 40-50%, у південному - до 30, а в спеціалізованих сівозмінах з короткою ротацією - до 75-80% (Є. М. Лебідь, 1988).

Урожай силосної маси кукурудзи в Степу майже однаковий після озимої пшениці, ячменю, кукурудзи на зерно і цукрових буряків. Якщо кукурудзу на силос сіють після соняшнику, спостерігається тенденція до зниження її урожайності.

Узагальнюючи дані наукових установ та передового досвіду господарств Степу, можна зробити висновок, що в північних районах кукурудзу на зерно насамперед треба сіяти після озимої пшениці по парах, після багаторічних трав та зернобобових культур і після кукурудзи. Допустимі посіви її після ячменю та цукрових буряків.

У центральній частині Степу кукурудзу на зерно доцільно висівати після озимини, якій передували чорні та зайняті пари, зернобобові, багаторічні трави одного року використання на один укіс, кукурудза на силос, і після кукурудзи у фазі повної стиглості зерна.

У районах крайнього півдня кукурудзу краще розміщувати після кукурудзи.

Для одержання силосу кукурудзу в усіх підзонах, крім вищезгаданих попередників, можна сіяти і після соняшнику, кормових буряків, суданської трави та інших культур.

У господарствах, що спеціалізуються на відгодівлі свиней, 10-пільні сівозміни можна насичувати кукурудзою до 30%, але в господарствах, що спеціалізуються на виробництві молока і яловичини, колосових зернових треба мати менше, а частку кукурудзи можна доводити до 50%.

3.2.8. Цукрові буряки в сівозмінах

Цукрові буряки поряд із соняшником є основною технічною культурою в Україні та єдиною сировиною для виробництва цукру.

Цукрові буряки є основною технічною культурою Лісостепу і потребують добрих попередників, після яких створюється сприятливий водний і поживний режими ґрунту, а поле має добрий фітосанітарний стан (відсутність бур'янів, збудників хвороб, шкідників). В усіх бурякосійних районах країни цю культуру розміщують після озимої пшениці. На продуктивність цукрових буряків дуже впливають попередники.

Лісостеп. У районах достатнього зволоження врожай цукрових буряків після озимої пшениці в ланці з багаторічними травами, однорічними злаково-бобовими сумішками, горохом та кукурудзою на зелений корм і силос практично однаковий.

Цукрові буряки тут треба розміщувати після озимої пшениці, яка йде після багаторічних трав на один укіс (у більш зволожених і західних районах також і на два укоси), друге поле - після озимої пшениці по зайнятих парах (однорічні культури на зелений корм, кукурудза на ранній силос, ранньостигла картопля) та гороху.

Райони достатнього зволоження найсприятливіші для насичення сівозміни цукровими буряками. На чорноземних нееродованих ґрунтах при достатньому внесенні органічних і мінеральних добрив та постійному контролі за фітосанітарним станом ґрунту, а також при оптимальних чергуванні культур і частці їх у сівозміні в правобережних районах допустиме насичення типової польової зернопросапної десятипільної сівозміни цукровими буряками до 30%. Дещо більша ефективність насичення сівозміни цукровими буряками від 20 до 30% за рахунок кукурудзи на зерно забезпечується тут при наявності багаторічних трав.

Коли необхідно насичувати сівозміни (десятипільні) цукровими буряками понад 20%, третє поле їх треба розміщувати після озимої пшениці в ланці з горохом перед зайнятим паром за рахунок культур збірного поля ярих.

У північних та центральних районах нестійкого зволоження найбільші й сталі врожаї цукрових буряків можна збирати після озимої пшениці по чорному і зайнятих парах та гороху.