Розділ «3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах»

Особливо ефективний пар в очищенні полів від багаторічних бур'янів. Якщо зайнятий пар у боротьбі проти бур'янів насіннєвого розмноження за ефективністю мало поступається чорному пару, то занадто засмічене багаторічними бур'янами поле треба "пропустити" через чорний пар, а на засміченому гірчаком степовим звичайним цей захід обов'язковий.

Завдяки інтенсифікації землеробства багаторічні кореневищні бур'яни все рідше трапляються на полях Степу, але коренепаросткові - звичайне явище. Найпоширеніші з них осоти та березка польова. Вони мають здатність швидко розмножуватись. Величезну загрозу являє гірчак степовий звичайний, який дуже поширений у південній посушливій частині Степу. В більш зволожених районах поширені осот жовтий польовий і рожевий, берізка польова та молочай лозяний.

Аналіз даних засміченості посівів озимої пшениці, одержаних на дослідних станціях Інституту зернового господарства УААН, показує, що найменше бур'янів при розміщенні її по чорному пару. Добре розвинуті рослини озимої пшениці в полях по чорному пару набагато сильніше пригнічують бур'яни, ніж зріджені посіви після не-парових попередників.

На пріоритетне місце в зерновому виробництві в Степу слід поставити якість зерна, бо зернові культури в структурі посівів тут займають найбільшу площу і одночасно є основним джерелом рослинного білка.

Як показують дані наукових установ цієї зони, зерно озимої пшениці, одержане по чорному пару, містить більше білка, ніж після непарових попередників. Перевага чорного пару над непаровими попередниками спостерігається і щодо вмісту клейковини, склоподібності зерна, сили борошна, об'єму хліба.

Своєчасно і правильно оброблений, удобрений чорний пар як попередник інтенсивних сортів озимої пшениці, які забезпечують урожай високоякісного зерна, є ефективним елементом зональної системи землеробства і гарантом сталого виробництва зерна.

Чисті пари в Степу як один із факторів, що гарантує сталі врожаї зерна озимої пшениці в посушливих умовах, мають займати до 5% у північних, 10 - у центральних і 15-20% у південних районах від загальної площі ріллі (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).

3.2.2. Озимі зернові у сівозмінах

Полісся. У цій зоні високі й сталі врожаї озимі жито та пшениця забезпечують при розміщенні їх після зайнятих парів, багаторічних трав та льону, причому в складі культур зайнятого пару, особливо на легких піщаних та супіщаних ґрунтах, перевага віддавалась люпину, вирощуваному на зелене добриво й насіння.

Озима пшениця у південному, центральному і західному Поліссі на сірих лісових та дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах забезпечує найбільш стабільні врожаї після люпину на силос, конюшини на один і два укоси, вико-вівсяних сумішок і кукурудзи на зелений корм, льону-довгунця, картоплі ранньої та середньої стиглості. Після кукурудзи, зібраної в молочно-восковій стиглості, і стерньових попередників озиму пшеницю можна висівати тільки вологої осені; за посушливої осені замість неї потрібно сіяти озиме жито, яке в цих умовах дає вищі врожаї зерна. На легких піщаних ґрунтах північного Полісся озиме жито в усі роки після всіх попередників за врожайністю перевищує озиму пшеницю на 5-7 ц/га. Розміщувати озиме жито потрібно в центральному і південному Поліссі після стерньових попередників, кукурудзи на силос, середньостиглих сортів картоплі і люпину на зерно. У північному Поліссі після люпину на зерно замість озимого жита треба висівати овес або садити картоплю (Є. М. Лебідь, П. І. Бойко, 2000).

При врожаї зеленої маси люпину 200-300 ц/га сидеральний пар залишається на Поліссі одним з кращих попередників озимих і його доцільно мати для поліпшення родючості легких поліських ґрунтів, особливо віддалених масивів, на які органічні добрива возити часто не зовсім вигідно.

Люпин на зелений корм та силос є практично рівноцінними попередниками озимих культур. Цінність люпину на зерно як попередника озимих залежить від того, заорюється його солома чи ні. У більшості випадків дослідники приходять до висновку, що солому можна використовувати як добриво, але заорювати її треба заздалегідь до сівби, щоб вона частково мінералізувалася, краще під зернобобові та просапні культури і неглибоко, особливо на важких ґрунтах (10-12 см), збільшуючи при цьому норми внесення азотних добрив.

Одним з поширених попередників озимих на родючіших зв'язних ґрунтах Полісся є багаторічні трави - конюшина та її сумішки із злаковими. Багаторічні спостереження показали, що водозабезпеченість озимих як під час сівби, так і протягом вегетації після багаторічних трав у цьому регіоні країни не гірша, ніж після інших попередників, а режим живлення рослин, особливо забезпеченість їх азотом, навіть кращі, що нерідко має вирішальне значення не тільки для врожаю, а й для його якості.

Добрим попередником озимих на Поліссі є також льон-довгунець, де його сіють після багаторічних трав, особливо в Житомирській області, застосовують мінеральні добрива, ретельний догляд за посівами, що впливає на врожай наступних культур.

Крім того, льон-довгунець порівняно рано достигає, що дає змогу своєчасно підготувати поле під озимі й посіяти їх у кращі строки. Але як попередник озимих культур льон останнім часом втрачає своє значення. Завдяки механізації виробничих процесів тепер солому його для вилежування залишають на місці вирощування і збирають, коли упущені кращі строки для сівби пшениці, а нерідко й жита.

Значні площі озимих культур на Поліссі розміщують після кукурудзи на силос молочно-воскової стиглості, причому цей попередник озимих культур набуває все більшої вагомості. Після кукурудзи на силос у поліських районах сіють 15-20% озимих.

Проте кукурудза на силос - не з кращих попередників для озимого жита, а тим більше для пшениці, яка вибагливіша до строків сівби. У лісостепових і степових районах це пояснюється головним чином недостатнім після кукурудзи запасом води в ґрунті, що негативно впливає на схожість озимих, а в районах достатнього зволоження - погіршенням режиму живлення.

Недостатнє азотне живлення та пізні строки сівби після кукурудзи на силос негативно впливають на ріст і розвиток рослин, які слабко кущаться, входять у зиму недорозвинутими і в результаті погано перезимовують, а часто й гинуть, особливо озима пшениця. Тому врожай озимої пшениці після кукурудзи на силос, як правило, нижчий, ніж після багаторічних трав та бобових попередників. Погана і якість зерна в результаті ослабленого азотного живлення.

Отже, на Поліссі поле під озиму пшеницю від кукурудзи доцільно звільняти, коли вона досягає молочно-воскової, а в північних районах - навіть молочної стиглості. При запізненні із збиранням кукурудзи на силос після неї потрібно насамперед сіяти озиме жито.

Ефективним після кукурудзи на силос, особливо пізніх строків збирання, на чистих від бур'янів полях і в посушливих умовах є поверхневий обробіток ґрунту під озимі.