Розділ «5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ»

Ви є тут

Землеробство

М. М. Заславський найчіткіше сформулював питання про природні фактори як умови виникнення й розвитку ерозії ґрунтів та про господарську діяльність людей як єдину причину сучасної ерозії. При цьому впровадження систем ґрунтозахисного землеробства включає можливість проявлення шкідливих руйнівних процесів.

Сільськогосподарською наукою розроблено комплекс заходів щодо захисту й відновлення родючості еродованих ґрунтів, які необхідно диференційовано застосовувати в різних ґрунтово-кліматичних зонах України.


5.3. Районування території україни за небезпекою проявлення ерозійних процесів


На території України виділяють три великі ґрунтово-кліматичні зони: Полісся, Лісостеп і Степ, які характеризуються специфічними комплексами кліматичних, геоморфологічних і ґрунтових факторів, сприятливих для вирощування певного набору культур. За цими показниками в кожній зоні виділяють підзони, провінції й під-провінції. Відповідно до ґрунтово-кліматичних умов і видів вирощуваних культур диференціюють системи землеробства. За частотою та інтенсивністю вітроерозійних процесів територія країни поділяється на два великих пояси.

Перший пояс із потенційно можливим розвитком вітрової ерозії охоплює Українське Полісся, й західні райони країни. Південна його межа проходить по лінії Чернівці - Житомир - Київ - Суми.

Для Українського Полісся характерні позитивний баланс вологи і тепла, а також високий рівень підґрунтових вод. Коефіцієнт зволоженості - 1,9-2,8. Схилові землі становлять 61,2% загальної площі сільськогосподарських угідь. Переважаючі уклони до 5°. Загальна ураженість території водною ерозією - 9,6%, або 1 млн. га, вітровою - 0,5 млн. га. На більшій частині території (60%) сформувалися дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Розораність становить 83%. Близько 20% площі зайнято лучними дерновими ґрунтами, 1,5-3% - сірими і світло-сірими лісовими, поширеними на лесових островах.

Особливості клімату (відлиги взимку, часта зміна температур у ранньо-весняний період) і нетривкість структури малогумусних легких за гранулометричним складом ґрунтів зумовлюють їх сильну податливість ерозійним процесам. Тут дуже рідко (епізодично) проявляються пилові бурі. Проте останніми роками посилилося локальне (місцеве) проявлення вітрової ерозії на ділянках осушених торфовиків і на ґрунтах легкого гранулометричного складу. Насамперед зазнають ерозії ґрунти, зорані восени полицевими плугами, відразу після сходу снігу в періоди заморозків або сухої весни при швидкості вітру, що перевищує 3,5 м/с на поверхні ґрунту (8-12 м/с на висоті флюгера).

Інтенсивність відчуження ґрунтового матеріалу досягає 1-2 т/год з 1 га, що значно перевищує допустимий рівень 1-2 т/рік.

Водна ерозія на Поліссі зумовлена в основному стоком талих вод і зливами. При існуючих системах обробітку ґрунту і структурі посівних площ до весни залишаються відкритими (без рослинності) 60-70% орних земель, що спричиює небезпеку водної ерозії і тільки повільний процес танення снігу стримує її інтенсивний розвиток. Енергія злив на Поліссі невисока - 450-600 Дж/м2. Проте несприятливі властивості ґрунтів (легкий гранулометричний склад, низький вміст гумусу, підвищена щільність - 1,3-1,6 г/см3, слабка оструктуреність тощо) сприяють їх високій податливості зливовій ерозії.

Решту території країни (другий пояс) охоплює поле активного проявлення вітрової ерозії. Його поділяють на три провінції: Лісостепову, Українську степову та Чорноморсько-Приазовську.

Лісостепова провінція характерна слабкою вітроерозійною активністю. Південна її межа проходить по лінії Кишинів-Кременчук-Полтава-Харків. Зораність території становить 60-80%. Ґрунтовий покрив представлений чорноземними ґрунтами суглинкого гранулометричного складу, що формуються в основному на лесах і лесо-подібних суглинках. Плямами трапляються сірі лісові й дерново-підзолисті ґрунти легкого гранулометричного складу. Переважаюча тут місцева або локальна вітрова ерозія розвивається при швидкостях вітру понад 10 м/с. Найбільша кількість активних ерозійно небезпечних вітрів припадає на північно-східні і південно-східні напрямки. Вітрова ерозія спостерігається в ранньовесняний період і має локальний характер.

Схилові землі становлять 76%, із них еродовано в різному ступені близько 30%. Переважає водна ерозія ґрунтів, зумовлена як стоком талих вод, так і зливовим характером опадів. Енергія злив досягає 1500 Дж/м2. В цілому в Лісостепу водно-ерозійними процесами охоплено понад 4 млн. га, дефляцією - близько 1 млн. га земель.

У Степу схилові землі (понад 1°) становлять 47,4% сільсько-господарських угідь. Площа еродованих земель - понад 38%, або понад 11 млн. га, в т.ч. 5 млн. га уражено вітровою ерозією.

Українська степова провінція виразного розвитку вітрової ерозії охоплює степову частину Харківської, Луганської, північну частину Донецької, Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, північну і південо-західну частини Одеської областей. За рік кількість днів з пиловими бурями в провінції становить 5-25. Тут, крім вітрової, поширена водна ерозія ґрунтів. Часто вони поєднуються і зумовлюють одна одну, формуючи ерозійно нестійку поверхню ґрунтів.

Чорноморсько-Приазовська провінція сильно розвинутої вітрової ерозії ґрунтів охоплює територію Причорноморської низовини, рівнинну частину Кримського півострова і південно-західну частину Приазовської височини. Кількість днів з пиловими бурями досягає 20-35.

Вітроерозійні процеси в Степу проявляються майже щорічно в зимово-весняний період, особливо в безсніжні зими в районах Донецького кряжа і Причорноморської низовини.

Водна ерозія в Степу зумовлена в основному зливовим характером опадів у літній період. Енергія злив становить 250-1500 Дж/м2.


5.4. Оптимальні параметри властивостей ґрунту, що формують його ерозійно стійку поверхню


При інтенсифікації землеробства для надійного захисту ґрунтів від ерозії особливе значення має встановлення відповідності властивостей ґрунту вимогам не тільки вирощуваних культур, а й здатності протистояти ерозійній дії води і вітру. У зв'язку з цим велике практичне значення мають такі важливі показники, як генезис ґрунтового покриву і допустимі межі втрати його від ерозії, кількість гумусу, поживних речовин МРК, води, технологічні показники ґрунту (твердість, щілинність, об'ємна маса), водний режим (вологість, водопроникність, запаси вологи перед сівбою і за фазами розвитку рослин), якість обробітку ґрунту (обертання скиби, розпушення, кришіння, переущільнення), засміченість посівів (наземна) і ґрунту (потенційна), економічні показники (продуктивність праці, витрати палива, енерго- і ресурсозбереження, урожайність, собівартість).

Кращі для більшості вирощуваних культур легкі за гранулометричним складом суглинкові й супіщані ґрунти, багаті на органічну речовину, малопридатні - піщані та слабоокультурені ущільнені. Останні відзначаються більш високою об'ємною масою, низькою шпаруватістю, що гальмує проникнення води й погіршує аерацію. На таких ґрунтах вода із капілярної переходить у плівчасту, яка менше засвоюється кореневою системою. Зростає стік води опадів, ускладнюється обробіток, знижується або залишається на рівні урожай вирощуваних культур.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Землеробство» автора Невідомо на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • 1. НАУКОВІ ОСНОВИ ЗЕМЛЕРОБСТВА

  • 2. БУР'ЯНИ ТА ЗАХОДИ ЗАХИСТУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР ВІД НИХ

  • 2.6. Інтегрована система захисту від бур'янів. Класифікація заходів захисту від бур'янів

  • 3. СІВОЗМІНИ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ УКРАЇНИ

  • 3.2. Розміщення парів і польових культур у сівозмінах

  • 3.3. Класифікація сівозмін

  • 3.3.4. Сівозміни на зрошуваних землях

  • 3.3.5. Сівозміни на осушених землях

  • 3.3.6. Лучні сівозміни

  • 3.3.7. Сівозміни з овочевими і баштанними культурами

  • 3.3.8. Спеціальний сівозміни

  • 3.3.9. Проектування, впровадження і освоєння сівозмін

  • 4. МЕХАНІЧНИЙ ОБРОБІТОК ҐРУНТУ

  • 4.2. Заходи, способи і системи обробітку ґрунту

  • 4.2.2. Безполицевий обробіток ґрунту

  • 4.2.3. Поверхневий обробіток ґрунту

  • 4.2.4. Спеціальні заходи щодо обробітку ґрунту

  • 4.3. Заходи створення глибокого родючого орного шару ґрунту

  • 4.4. Мінімалізація обробітку ґрунту

  • 4.5. Системи обробітку ґрунту під культури польових сівозмін

  • 4.6. Особливості обробітку ґрунту на меліорованих землях

  • 4.7. Проблема ущільнення ґрунтів ходовими системами сільськогосподарських машин

  • 5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ
  • 5.7. Смугове розміщення сільськогосподарських культур

  • 5.8. Контурно-меліоративна організація землекористування

  • 6. ПІДГОТОВКА НАСІННЯ І СІВБА

  • 7. СИСТЕМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА

  • 7.2.2. Ведення землеробства в Лісостепу

  • 7.2.3. Ведення землеробства в Степу

  • Список рекомендованої літератури

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи