Розділ «5. ЗАХИСТ ҐРУНТІВ ВІД ЕРОЗІЇ І ДЕФЛЯЦІЇ»

Просапні (навіть при повному їх розвитку) в 2-3 рази поступаються за ґрунтозахисною ефективністю культурам звичайної рядкової сівби. Щоб сформувати ерозійно стійку поверхню, їх вирощують після стерньових попередників або в смугах, чергуючи з озимими зерновими чи багаторічними травами. Не рекомендується розміщувати просапні на схилах крутістю понад 3°. У вологі роки ефективне щілювання міжрядь під час першого обробітку (А. А. Бей та ін.).

Ґрунтозахисна здатність післяжнивних решток залежить від їхньої кількості й положення. Для захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії потрібно мати 600-700 шт./м2 стерні колосових культур висотою 18-22 см. Найбільшу ефективність забезпечує стояча стерня при сівбі культур упоперек основного стоку. Така поверхня вітростійка, а змив ґрунту зменшується в 10-12 разів порівняно з відкритим зяблевим фоном. При зрізі менше 10 см на полі залишається 200-350 шт./м2 післяжнивних решток. Навесні внаслідок розкладання стерні (30-50% вихідної кількості) залишається 80-150 шт./м2, в результаті чого навіть плоскорізний обробіток не забезпечує надійного захисту ґрунту. На сильноеродованих ґрунтах на поверхні залишають усю подрібнену солому, використовуючи її як добриво і захисний екран.

Для формування стійкої поверхні рештки просапних культур (соняшник, кукурудза) необхідно подрібнити лущильниками ЛДГ-15 та іншими і рівномірно розподілити на поверхні поля.

5.6. Протиерозійний обробіток ґрунту

5.6.1. Заходи щодо протиерозійного зяблевого обробітку ґрунту

При лущенні стерні й дискуванні ґрунту після зернових колосових культиваторами і плоскорізами (КПШ-5 і КПЕ-3,8 та ін.) зберігається до 70% стерні, яка, прикриваючи ґрунт, у 3-5 разів знижує еродуючу силу дощу і запобігає утворенню ґрунтової кірки при зливах. Завдяки цьому зменшується небезпека змиву ґрунту і втрат опадів із стоком.

Плоскорізи КПШ-5 і ОПТ-3-5 особливо ефективні для лущення стерні в Степу і Лісостепу на полях, засмічених гірчаком повзучим, будяком польовим, а протиерозійні КПЕ-3,8 і чизель-культиватори КЧП-5,4 - на Поліссі на неглибоких ґрунтах, засмічених кореневищними і коренепаростковими бур'янами.

Після просапних, особливо кукурудзи, післяжнивні рештки якої довго мінералізуються в ґрунті, показники якості й протиерозійної стійкості обробітку ґрунту вищі при застосуванні для лущення стерні дискових борін і лущильників.

При його проведенні тут повніше подрібнюються вегетуючі бур'яни, корені й післяжнивні рештки і вони більше змішуються з розпорошеним верхнім шаром ґрунту. В результаті підвищується проективне вкриття поверхні, армування мульчею рослинних решток верхнього шару і його стійкість як проти змиву, так і проти видування.

Знищення однорічних бур'янів при лущенні стерні повніше досягається, коли протиерозійні культиватори і плоскорізи агрегатують з голчастими боронами БИГ-3А при зволоженому ґрунті та з приставкою ПВР-3,5 при сухому.

У разі випадання інтенсивних злив шаром понад 40 мм ґрунт обробляти плос-корізом мілкіше 8-10 см недоцільно. В цьому разі мілкорозпушений шар не може вмістити цих опадів, а піднятий водою з гладенької поверхні дна борозни ґрунт може змиватися суцільним шаром на всю глибину обробітку. Це явище особливо небезпечне на довгих угловинних схилах і на полях з малою кількістю післяжнивних решток (горох).

Оранка. На зораних упоперек схилу полях стік талих і дощових вод регулюють переважно борознами і гребенями, сформованими при оранці. Як тимчасові гідрологічні рубежі вони перехоплюють і відводять стік з полів у яри та балки; при оранці ж по горизонталях або впоперек схилу зменшують змив ґрунту, а вздовж - збільшують його і сприяють утворенню вимоїн та ярів, тому що в більшості випадків вони мають вигляд канав, по яких збирається і відводиться стік. Швидкість стоку по борознах у цьому разі в 2-3 рази більша, ніж на рівному схилі, а еродуюча енергія потоку в 6-7 разів вища, ніж на ділянках без борозен.

Як протиерозійний захід оранка найефективніша на однобічних схилах довжиною до 400 м і крутістю не більшою ніж 2°. За своєчасного та якісного проведення вона забезпечує додаткове затримання 80-100 м3/га талих вод, зменшення змиву ґрунту в 4-6 разів і підвищення врожаю зернових культур на 1,5-2 ц/га.

Вважають, що стокорегулювальна ефективність більше залежить від глибини обробітку і менше - від способу. Глибокорозпушений орний шар - основний резервуар для поглинання талих вод, особливо при швидкому таненні снігу і глибокому промерзанні ґрунту взимку. Ґрунтопоглиблення необхідне для поліпшення фізико-хімічних властивостей дерново-глейових ґрунтів і окультурення підорного шару всіх середньо- і сильнозмитих. Тут воно на кожний сантиметр поглиблення понад 20 см зменшує стік води на 1-2 мм і змив ґрунту на 0,5-0,6 т/га.

Вплив глибокого розпушування ґрунту на його водопроникність незначний на легких супіщаних і піщаних ґрунтах і посилюється на важких, де вбирання води ґрунтом затримується наявністю ущільненої підошви.

Глибоке розпушування зменшує кількість мікропор, де вода утримується з більшою силою і тим самим прискорює проникнення її в глибину, поліпшує розвиток кореневої системи, що, в свою чергу, підвищує рівень продуктивного використання вологи і поживних речовин.

Періодична оранка в сівозміні сприяє створенню глибокого, гомогенного в біофізико-хімічному відношенні орного шару, що забезпечує ефективний ріст більшості сільськогосподарських культур, нормальну віддачу мінеральних добрив, тривалу післядію гною. Ефективність оранки досить висока при нормальному і підвищеному зволоженні в умовах вирівняного ерозійно незагрозливого рельєфу. Разом з тим беззмінний полицевий обробіток погіршує ґрунтову структуру, збільшує його рівноважну щільність, знижує загальний вміст і посилює рухомість органічної речовини, послаблює ерозійну стійкість ґрунту, характеризується надмірно високим непродуктивним випаровуванням ґрунтової вологи.

До недоліків оранки на ґрунтах, що зазнають ерозії, слід віднести її слабку протиерозійну роль внаслідок відкритості фону й велику брилуватість у посушливі роки на ґрунтах, де до їхнього складу входить понад 30% фізичної глини. Брили навесні швидко висихають, а потім важко розробляються. Це ускладнює вибір оптимальних строків боронування, призводить до великих непродуктивних втрат вологи на випаровування, потребує додаткових обробітків і тим самим посилює розпорошення ґрунту та послаблює його протиерозійну стійкість проти змиву влітку під час злив.

Щоб якісно виорати в конкретних умовах, важливо правильно вибрати тип плуга і обладнати його відповідними корпусами. На полях, де велика кількість післяжнивних решток, кращу якість обробітку забезпечують плуги, в яких більша відстань між корпусами і кліренс, а стовпи корпусів круглої форми.

Безполицевий обробіток. Обробіток ґрунту плоскорізними знаряддями в системі ґрунтозахисного землеробства ефективний за посушливих умов на ґрунтах легкого і середнього механічного складу і на полях, які зазнають переважно вітрової ерозії. Виконують його широкозахватними культиваторами-плоскорізами КПШ-5, ОПТ-3-5 при обробці на глибину 12-18 см і плоскорізами-глибокорозпушувачами КПГ-250А, ПГ-3-5, ГУН-4, ПГ-3-100 та іншими на глибину 20-30 см.