Розділ «ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ УКРАЇНИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ»

Фізико-географічне районування України

Природно-господарська характеристика природних зон України: мішаних лісів, лісостепової, степової

Природно-господарська характеристика Українських Карпат і Кримських гір

Карпати простяглися велетенською дугою на 1500 км від Братислави до Залізних Воріт. Східні Карпати в межах України називають Українськими, або Лісистими. Вони простягаються у довжину на 280 км, а в ширину — на 100—110 км. Область Українських Карпат розташована на південному заході країни.

Виникнення Карпат зумовлене альпійськими горотворчими процесами.

Абсолютні висоти гірської системи коливаються від 120—400 м біля підніжжя до 500—800 м у міжгірних улоговинах та 1500—2000 м вздовж основних хребтів. Усі найвищі вершини — Говерла, Петрос, Бребенескул, Піп Іван — зосереджені у масиві Чорногора.

Клімат Карпат визначається географічним положенням гір та значною висотою над рівнем моря. На їх територію впливає континентальне Й морське повітря помірних широт, а інколи сюди проникають арктичні повітряні маси. Клімат Карпат дуже вологий з порівняно низькими річними температурами повітря. Температура січня у Передкарпатті становить -4в.^-3°С, у Закарпатті - (-2 °С), а в горах - (-6°...-12 °С). Зима м'яка і багатосніжна. У Карпатах трапляються значні відхилення від середніх температур.

Середні температури липня в Передкарпатті становлять +18°...+19 °С, Закарпатті — +20 вС, у горах — +7°...+13 °С. Опади у передгір'ях — 900 мм, у верхів'ях гір — до 1000—1500 мм.

У Карпатах бере початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Надвірнянська і Солотвинська Бистриці.

Ґрунти у Карпатах різноманітні і відповідно до кліматичних умов розміщуються вертикальними поясами. У Передкарпатті сформувалися дерново-підзолисті ґрунти, вище 1200—1400 м — бурі гірсько-лісові грунти, на висоті 1500—1600 м — сіро-бурі, вище 1600 м (під субальпійськими луками) — гірсько-лучні.

На Закарпатській низовині переважають дерново-підзолисті ґрунти. Рослинний світ Карпат характеризується великою різноманітністю. Гори займають лише 6,1 % території України, а на їхніх схилах росте 1950 видів квіткових рослин і 10 видів хвойних. Рослинність Карпат змінюється з ви-. сотою. У передгір'ях ростуть мішані ліси, що складаються з дуба, граба, ялини. На висоті від 600 до 1200 м розкинулися букові і буково-ялинові ліси. Вище за 1200 м переважають смереково-ялинові, які в підверховин-ній смузі змінюються смерековими. Вершини гір (вище 1500 м) вкриті альпійськими луками з низькорослою травою і великими яскравими квітами.

У Карпатах охороняються неогенові релікти: тис ягідний, водяний горіх плаваючий, сосна кедрова європейська, сосна звичайна, ялівець козячий, ясенець білий, ковила найкрасивіша.

Самобутність природи Карпат зумовлює багатство і своєрідність фауни. Типовим представником дубових і букових лісів є дикий кабан, а широколистяних карпатських лісів — козуля й благородний олень. Цінними хутровими звірами є заєць-русак, лисиця, лісова куниця, горностай. Рідкісним в Карпатах став борсук. Зменшилася і кількість таких хижих звірів, як вовк, рись та дикий кіт.

У мисливських господарствах успішно відновлюють зубрів — представників минулих епох.

Багатим і різноманітним є світ птахів — ластівки, лелеки, шпаки, горлиці, зозулі, іволги, вівчарики, веретенники, зяблики та десятки інших птахів.

В Українських Карпатах створено понад 1500 природозаповідних об'єктів. Найбільший серед них — Карпатський ПНП.

Кримська гірська фізико-географічна країна розташована на півдні Кримського півострова. Простягається вона вздовж північного узбережжя Чорного моря на 180 км від мису Херсонес до міста Феодосія. Кримські гори є складчасто-бриловою системою альпійської геосинклінальної зони. Формування Кримської складчастої області почалося ще в мезозойську еру. У кайнозої на межі палеогенового і неогенового періоду, внаслідок альпійської складчастості, гірський Крим піднявся на висоту понад 1500 м. Потім відбувалися ерозійне розчленування південних схилів гір і врізання річкових долин. Нові підняття в Криму спостерігалися в кінці неогену — на початку антропогену і супроводжувалися значними розломами.

Кримські гори складаються з трьох паралельних пасм — Головного, Внутрішнього і Зовнішнього, що поступово знижуються з півдня на північ і простягаються з південного заходу на північний схід. Такі пасма з асиметричними схилами — довгим і пологим та крутим і коротким, що перерізає

ці пласти, називають кусстами. Головне пасмо утворене тріасовими та юрськими глинистими сланцями, вапняками, пісковиками і конгломератами. Внутрішнє — крейдовими й палеогеновими вапняками. У будові гірського Криму беруть участь також магматичні породи, які остигали біля поверхні у надрах землі. Виходи цих твердих порід утворили екзотичні гори Аю-Даг, Кастель тощо.