Розділ «ПРОМИСЛОВІСТЬ»

Галузева структура та спеціалізація

За різними ознаками промисловість поділяють на видобувну й обробну, важку й легку, виробництво засобів виробництва (група "А") та виробництво предметів споживання (група "Б").

До видобувної промисловості належить група галузей, що займаються видобутком і заготівлею різних видів сировини та палива із надр Землі, вод і лісів. Серед них гірничодобувна, рибальство, мисливство, лісозаготівля тощо. Під обробною промисловістю розуміють сукупність галузей, що зайняті обробкою або переробкою сировини й напівфабрикатів. Найважливіші галузі обробної промисловості: машинобудування, чорна й кольорова металургія, хімічна промисловість та ін. Співвідношення між цими двома групами галузей характеризує рівень розвитку країни. Чим більше обробна промисловість перевищує видобувну, тим вищим є рівень розвитку господарства країни.

Сукупність галузей промисловості, які виробляють переважно засоби виробництва, тобто

знаряддя праці (машини, обладнання та ін.) і предмети праці (сировину, паливо та ін.), називають важкою промисловістю. До неї належать паливна, енергетична, металургійна, машинобудівна, хімічна та лісова промисловість, а також промисловість будівельних матеріалів. Легка і харчова галузі промисловості виробляють предмети споживання (тканини, одяг, продукти харчування тощо).

Загальна характеристика розвитку і розміщення промисловості

Паливно-енергетичний комплекс

Структура, місце і роль у господарському комплексі

Вугільна промисловість

В Україні видобуваються два види вугілля: кам'яне і буре. Вони мають різну теплотвірну здатність. Для бурого вугілля вона настільки низька, що його невигідно перевозити. Затрати на його транспортування роблять одиницю отриманого тепла вдвічі дорожчою, ніж з такої ж кількості антрациту, і втричі, ніж з такої ж кількості нафти. Вугілля видобувають двома способами: відкритим (кар'єрним) і закритим (шахтним). Тому основними підприємствами галузі є шахти, кар'єри, а також збагачувальні та брикетні фабрики. На збагачувальних фабриках вугілля очищують від домішок, а на брикетних — вугільний порошок пресують у брикети.

Донецький басейн — головна вугільна база країни, в якому видобувається 90% вугілля. Складні умови видобутку (велика глибина — до 1400 м, тонкі пласти) зумовлюють досить високу собівартість видобутого вугілля.

Вугілля Львівсько-Волинського басейну використовується для поліпшення паливного балансу

західних областей України. Собівартість його видобутку нижча, ніж у Донецькому басейні, через меншу глибину (300—900 м) й більшу товщину пластів (до 1,5 м). Через невисоку якість вугілля воно використовується як енергетичне паливо, хоч є цінною хімічною сировиною. Основними центрами вуглевидобутку є Нововолинськ, Чер-*воноград.

Буре вугілля Дніпровського буровугільного басейну видобувається досить давно. Найбільшими центрами вуглевидобутку тут є Олександрія (Кіровоградська обл.), Ватутіно (Черкаська обл.), Коростишів (Житомирська обл.). Видобуток ведеться, в основному, відкритим способом, оскільки глибина залягання пластів невелика (40—60 м).

Нафтова і газова промисловість

Проблеми й перспективи розвитку

Проблеми галузі полягають у тому, що нафтопереробні підприємства потребують подальшої модернізації, щоб суттєво підвищити вихід світлих нафтопродуктів (бензину, дизельного палива) із сирої нафти. Підприємства продовжують працювали далеко не на повну потужність.

Для України необхідно задіяти термінал (пристосування для викачування нафти з танкерів) поблизу Одеси, а також нафтопровід Одеса—Броди для перекачування нафти у прямому напрямку (зараз працює у зворотному — реверсному режимі). Це дало б можливість імпортувати нафту з країн Закавказзя та Середньої Азії, а також отримувати доходи від транспортування нафти до Центральної та Західної Європи.

Необхідно обмежувати власне споживання сирої нафти.