Розділ «ГЕОГРАФІЯ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ»

Кількість населення світу і його динаміка

Станом на початок 2007р. кількість населення світу становила близько 6,565 млрд осіб. Уявлення про її зміни у давні часи мають оцінювальний характер. Так, вчені припускають, що 35—40 тис. .років тому на Землі налічувалося усього близько 1 млн особин виду Homo sapiens (людина розумна). Станом на початок нашої ери, за розрахунками науковців, на планеті проживало понад 200 млн, у 1000 р.- 300 млн, у 1500 р.- 425 млн осіб. Таке незначне зростання кількості населення спостерігалося впродовж всього періоду аграрної цивілізації, тобто до другої половини XVII ст.

Від середини XVII ст. з поширенням промислової революції у більшості європейських країн темпи приросту населення почали помітно зростати. Це й ознаменувало, на думку вчених, перехід до другого періоду демографічного розвитку. Так, у 1820 р. кількість населення досягла 1 млрд осіб, у 1927 p.— 2 млрд, 1959 p.— 3 млрд, 1974 p.— 4 млрд, 1987 p.— 5 млрд, а у 1999 р.~ 6 млрд. За прогнозами міжнародних експертів у 2013 р. кількість землян досягне 7 млрд, у 2028 p.— 8 млрд і у 2054 р. — 9 млрд.

Найвищі у світовій історії темпи приросту населення (до 2 % нарік) спостерігалися на початку 1960-х pp. Тоді й виникло поняття демографічний вибух, яким характеризують надзвичайно швидкі темпи зростання кількості населення.

Особливо швидкими темпами зростає кількість населення у країнах, що розвиваються. Якщо у 1950 р. частка населення у них становила 67 % від всього населення Землі, то у 2000 p.— 80 %.

Природний рух та відтворення населення

Демографічна політика

Статевий та віковий склад населення

Статево-віковий склад населення дуже тісно пов'язаний з особливостями процесу відтворення населення і значно меншою мірою залежить

від зовнішніх міграційних процесів. Для наочності уявлень про віковий і статевий склад населення у світі достатньо розглянути і проаналізувати статево-вікову піраміду двох країн, які мають добре виражені ознаки першого (високорозвинута країна) та другого (країна, що розвивається) типу відтворення населення. їхнє порівняння дозволяє встановити істотні відмінності, що зумовлені відмінностями у природному русі населення.

Піраміди традиційно розглядають знизу вгору. У країнах з другим типом відтворення, основа піраміди (кількість дітей) є дуже широкою, а у країнах з першим типом відтворення вона звужена порівняно до старших поколінь. Тобто ця та середня частини пірамід чітко відображають тенденції у народжуваності: в одному випадку збільшення числа народжених, в іншому — зменшення. Частка дітей і підлітків (осіб віком до 15 років) у країнах Азії, Латинської Америки зазвичай перевищує 30 %, а в Африці в цілому становить 43 %.

Ширина верхньої частини пірамід залежить, передусім, від величини середньої тривалості життя у конкретній державі. Оскільки в розвинутих країнах з першим типом відтворення вона значно вища, то чисельними є вікові групи старшого віку (понад 65 років). їхня частка в окремих європейських країнах (Італії, Греції, Швеції) становить близько 18 % (Монако — 23 %). У країнах, що розвиваються, питома вага людей старшого віку складає всього 5 % (Замбія, Судан, Нігер, Уганда та ін.— 2 %). Для більшої наочності можна порівняти- й очікувану середню тривалість життя у них. У Яионщ Сан-Маріно, Швейцарії вона, за даними 2004 р., становила 81 рік, в Андоррі — 84, в африканських (Мозамбіку, Малаві) — 37,5, а Замбії — 37 років.

Зниження народжуваності завжди призводить до старіння нації, тобто збільшення частки населення старшого віку. Це стало характерним для багатьох європейських країн.

Права і ліва сторони статево-вікової піраміди відображають співвідношення чоловіків і жінок у різних вікових групах. Чоловіків у світі трохи більше, ніж жінок (за даними 2005 р. на 44 млн). Однак кількість держав, в яких переважає населення жіночої статі, є більшою (понад 100). Передусім, це всі високорозвинуті країни, а також всі інші європейські країни. І хоча у середньому хлопчиків народжується більше, ніж дівчаток, але надалі їхні частки приблизно вирівнюються, а в старших вікових групах спостерігається й помітне переважання жінок. Це зумовлено тим, що різною є середня тривалість життя: у жінок вища, ніж у чоловіків.

Етнічний (національний) склад населення. Найчисленніші народи і мовні сім'ї

Релігії народів світу

Сьогодні на Землі виділяють три світові релігії (ті, що поширені не в окремих, а багатьох країнах світу) — християнство, іслам і буддизм. Найрозповсюдженішою серед них є християнство (країни Європи, Америки й Австралії, а також Азії та Африки, куди воно прийшло завдяки місіонерській діяльності європейців), У ньому основними напрямками є католицизм (понад 1,1 млрд осіб), протестантизм (понад 0,5 млрд осіб) і православ'я (близько 300 млн віруючих, що належать до різних автокефальних церков). У деяких країнах світу (зокрема, у США, Канаді) розвиваються всі ці напрямки. Водночас у Латинській Америці, більшості країн Європи пануючою релігією є католицизм, у Греції, Болгарії, Грузії, Україні та ін.— православ'я, у Великій Британії, Швеції, Норвегії — протестантизм. Протестантизм домінує також в Австралії, Новій Зеландії, Південній Африці.

Поширення іншої світової релігії — ісламу (мусульманства) — має компактніший характер. У цій світовій релігії існують два головні напрямки: суннітський (окрім священної книги — кора-ну, визнають розповіді і висловлювання пророка Мухамеда — сунни) і шиїтський. У сучасному мусульманському світі переважають сунніти, водночас шиїти живуть, в основному, у двох країнах — Ірані та Іраку.

Ще більш географічно обмежений ареал поширення третьої світової релігії — буддизму (близько 360 млн жителів), прихильниками якого є непальці, бірманці, частина віруючих жителів Індії, Шрі-Ланки, країн Індокитаю, Китаю, Монголії.