Розділ «ЛІТОСФЕРА І РЕЛЬЄФ»

Внутрішня будова Землі. Поняття "літосфера"

Абсолютний геологічний вік

Оскільки в земній корі немає гірських порід, які утворилися б давніше ніж 4,6 млрд років тому, то вважають, що в цей період виникла первісна земна кора. Вона сформувалася з остигаючої магми і мала незначну середню товщину. Припускають, що 3.млрд років тому середня потужність твердої оболонки Землі становила 2 км, 1 млрд років — 10 км, а на сьогодні сягає 20 км. За прогнозами вчених процес формування земної кори завершиться через 1,5 млрд років. її середня товщина досягне 26 км.

Визначення віку земної кори стало можливим після того, як на початку XX ст. було винайдено явище радіоактивності. Суть цього явища полягає в тому, що атоми деяких важких хімічних елементів, розпадаючись, поступово перетворюються на легкі елементи. Період, за який кількість атомів важкого елемента стане наполовину меншою, точно розраховується за математичною формулою. За наявності у товщі гірських порід атомів урану, торію, калію, рубідію тощо можна з точністю встановити час утворення гірської породи.

Вік, виражений у роках, що минули від моменту утворення породи, називають абсолютним.

Етап у розвитку Землі (5,5—4,6 млрд років тому) називають догеологічним, а з початку формування земної кори (4,6млрд років) відраховують геологічний етап. Його назва походить від науки геології, яка вивчає процеси, що відбуваються на поверхні і в надрах Землі, а також її будову, походження та розвиток.

Мінерали і гірські породи, що складають земну кору. Вивітрювання

Геохронологічна шкала та відносний геологічний вік

Вік гірських порід, особливо осадових, можна встановити також за рештками живих організмів, знайдених у їхніх шарах. Це можливо завдяки тому, що протягом конкретних проміжків геологічного часу були поширені певні, притаманні їм види живих організмів.

Беручи до уваги розвиток органічного світу, геологічний етап розвитку Землі підрозділяють на геологічні ери, а їх, у свою чергу, на більш дрібні проміжки часу — періоди та епохи. Назви ер відображають розвиток життя на Землі. Так, палеозойська ера означає еру давнього життя, а кайнозойська — сучасного. У палеозої панували морські безхребетні, риби, земноводні й спорові рослини, у мезозої — плазуни та голонасінні рослини, а в кайнозої — ссавці й покритонасінні рослини.

Дві найдавніші й найтриваліші ери в геологічному етапі розвитку Землі, коли існували тільки найпростіші організми, називають архейською і протерозойською. їх відклади дуже змінені метаморфізмом і містять дуже мало викопних решток. Часто ці дві ери називають докембрієм. У свою чергу, гірські породи чи тектонічні структури, ЯКІ сформувалися давніше за кембрійський період палеозою, датують як докембрійські.

Така періодизація геологічного етапу розвитку Землі прийнята в усьому світі. її зображають у вигляді геохронологічної шкали, яка відображає послідовність етапів геологічної історії, розвитку органічного світу.

Отже, за рештками живих організмів у гірських породах, використовуючи геохронологічну шкалу, можна з'ясувати, коли утворились ці відклади (в яку еру, період). За викопними рештками встановлюють, які шари є давнішими, а які молодшими, тобто визначають відносний геологічний вік.

Типи земної кори

Внутрішні сили, що зумовлюють зміни земної кори

Походження материків і океанів

Усю геологічну історію формування земної кори можна розглядати як безперервний зв'язок подій, що спричинені рухом плит.

Відомості про вік вивержених порід дають можливість встановити, що формування земної кори на певних етапах її розвитку відбувалося з різною інтенсивністю. Короткі епохи підвищеної магматичної і тектонічної активності, що супроводжувались інтенсивним горотворенням (тектоно-магматичні епохи), змінювались тривалими періодами відносного спокою. Упродовж

трьох останніх ер таких епох виділяють п'ять: байкальська, каледонська, герцинська, кіммерійська та альпійська. їх також відображають у геохронологічній таблиці.