Розділ «ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ УКРАЇНИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ»

Область гірського Криму з помірно континентальним кліматом охоплює найвище Головне пасмо і передгір'я. Тут температура повітря однакова і становить у січні -8°...-9 °С, в липні — +15°...+16 °С, а кількість опадів різна: у передгір'ях — 400—500 мм, на Головному пасмі — 900—1200 мм.

Клімат Південного узбережжя Криму субтропічний середземноморський, з додатними температурами протягом року. Річна кількість опадів — 350—550 мм, максимум яких припадає на зимові місяці. Тому літо тут спекотне й посушливе.

У Кримських горах формуються поверхневий та підземний стоки. Річки тут короткі, їхні долини місцями каньйоноподібні. Багато річок гірської частини Криму на довгий період пересихають або переходять у підземні води. Найбільші річки — Салгир, Альма, Бельбек, Чорна. Усі річки Криму беруть початок у горах.

До підземних вод належать карстові, які часто виходять на поверхню у вигляді джерел, що живлять річки.

Ґрунтовий покрив Кримських гір дуже строкатий і змінюється з висотою. У передгір'ї поширені дерново-карбонатні гірсько-лісостепові, а на Південному березі Криму — коричневі ґрунти. На північних схилах Головного пасма, яке зайняте лісовою рослинністю, поширені бурі лісові, а на вершинах плато (яйлах) розвинуті гірсько-лучні ґрунти. Південний схил Головного Кримського пасма не має суцільного ґрунтового покриву — він переривається тут скельними породами, кам'яними осипищами.

Рослинність Кримських гір характеризується значним розвитком лісів; У розподілі рослинності проявляється вертикальна поясність. Передгір'я — це смуга кримського лісостепу, яка являє собою чергування степу з ділянками лісу. Тут росте дуб пухнастий, скельний і звичайний, клен польовий,

берест, з чагарників — дерен, граб східний, глід, шипшина, з трав - ковила, типчак.

На північному схилі Головного пасма до 700 м над рівнем моря переважають дуб скельний, клен, ясен, липа, граб. Вище, до висоти 1300 м,- букові ліси з домішками граба, берези, липи. Біля верхньої межі зустрічаються невеликі ділянки соснових лісів. На гірських плато-яйлах збереглися лише невеличкі ділянки лісу з бука і сосни. Основна площа яйл зайнята гірськими луками та лучними степами. Тут значно поширені альпійська фіалка, звіробій, безсмертник, осока, типчак.

Для Південного берега Криму характерні чагарникові зарості, які складаються з "держидерева", чагарникових форм дуба пухнастого і граба східного. Сучасний краєвид утворюють кипарис, кедр, лавр, магнолія. Завдяки сприятливим ґрунтово-кліматичним умовам можна вирощувати субтропічні культури: мигдаль, інжир, хурму, гранат.

Тваринний світ Кримських гір різноманітний. У лісах живуть олень, козуля, муфлон (дикий родич домашньої вівці з о. Корсика), куниця кам'яна, борсук, лисиця" заєць, білка. З птахів: гриф чорний, пугач, сойка, синиця, кропивник, соловей, чайка, лебідь, чапля.

Надзвичайно гарна природа, теплий клімат і море роблять Південний берег Криму одним із найкращих курортних районів.

Найвідомішими природозаповідними об'єктами Гірського Криму є заповідники: Кримський, Ялтинський, Карадазький, "Мис Мартьян", а також Нікітський ботанічний сад.

Природні комплекси морів, що омивають Україну

Своєрідними природними комплексами є моря Світового океану. Територію нашої країни омивають два з них — Чорне та Азовське.

Чорне море займає площу 420,3 тис. км2. Найбільша протяжність Чорного моря — від Батумі до Бургаса — 1150 км, найменша між мисом Сарич і мисом Керемпе — 265 км.

Береги Чорного моря, крім північно-західних, порізані мало. Прилеглі до України акваторії Чорного моря утворюють великі лимани: Дністровський, Тілігульський, Дніпровсько-Бузький; затоки: Одеську, Каламіцьку, Каркінітську, Феодосійську. Найбільші з небагатьох островів Чорного моря — Джарилгач, Довгий, Березань, Зміїний — лежать переважно поблизу берегів.

Середня глибина моря становить 1256 м, а максимальна — 2245 м. У північно-західній частині є широка смуга (до 200 км) мілководдя з глибинами до 100 м.

На місці сучасного Чорного моря 30—40 млн років тому був величезний солоний океан Тетіс, який простягнувся від Атлантичного до Тихого океану. Горотворчі процеси мільйони років тому назад створили Альпи, Карпати, Кавказькі гори, які розчленували океан Тетіс на окремі солонуваті басейни. Один із них — Сарматське море — охоплював район майбутніх Чорного, Азовського та Каспійського морів. Зв'язок цього моря з Середземним то утворювався, то знову зникав. Нарешті, близько 7—5 тис. років до н. е., Чорне море остаточно з'єдналося із Середземним. Тоді почалося його засолення і заселення морськими рослинами і тваринами. Цей процес триває і дотепер.

Геологічна чаша Чорного моря неоднорідна. Північно-західна частина акваторії — це околиця давньої докембрійської Східноєвропейської платформи. Основна частина моря, в тому числі глибоководна улоговина, розмішена в межах альпійської складчастої області. Між докембрійською платформою та глибоководною улоговиною розташована зона палеозойської Скіфської плити.

Щорічно річки приносять у Чорне море близько 310 км3 прісної води. Верхньою течією з Азовського моря у Чорне надходять опріснені води, а глибинною течією через Босфор вливаються солоні води з Мармурового моря. Щорічно Чорне море віддає у вигляді випаровування в атмосферу 360 км3, решта виноситься поверхневим стоком у Мармурове та нижньою течією в Азовське моря.