Обсяг і структура державного боргу відіграють важливу роль в макроекономічному розвитку країни, вирішенні соціальних проблем та динаміці міжнародних відносин. Зокрема, державний борг здійснює прямий і непрямий вплив на бюджетну політику, грошово-кредитний механізм, податкову систему, рівень інфляції, обсяги і напрями використання внутрішніх і зовнішніх заощаджень, залучення іноземних інвестицій та ін. На мікрорівні боргові зобов'язання держави впливають на величину залучення кредитних ресурсів підприємствами та установами, ціноутворення, формування процентних ставок, можливості мобілізації іноземних інвестицій для конкретних проектів та ін.
З метою досягнення позитивного впливу державного боргу на розвиток економіки доцільно проводити зважене управління його обсягами, структурою та динамікою. Треба враховувати, що державний борг завжди має раціональні межі, перевищуючи які, він із стабілізуючого перетворюється на фактор, який починає гальмувати розвиток фінансової системи. Управління державним боргом без урахування об'єктивних вимог та інтересів суб'єктів фінансових відносин нерідко призводить до негативних наслідків. Результатом може стати зниження рівня боргової безпеки держави, погіршення її фінансової стійкості, блокування зарубіжними інвесторами і навіть банкрутство.
Боргова політика – це діяльність, спрямована на визначення засад та напрямів формування, використання, погашення та обслуговування ресурсів, залучених за умов боргу. Проведення державної боргової політики має за мету сприяння стабільному економічному розвитку, стимулювання приросту ВВП та досягнення повної зайнятості, стримування інфляційних процесів, забезпечення фінансування соціальних програм, формування достатніх обсягів кредитних ресурсів для розвитку підприємницької діяльності, залучення необхідних обсягів
(і відповідної структури) іноземних інвестицій та ін. Для досягнення поставлених цілей використовуються певні методи управління державним боргом. В умовах перехідної економіки завдання такого управління значно ускладнюються. Причиною є незбалансованість між різними елементами фінансової системи, хронічний дефіцит фінансових ресурсів як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях, нестійкість позицій держави на міжнародних ринках та ін.
Слід звернути увагу на те, що мета державної боргової політики має передбачити врахування державного боргу не тільки як зобов'язань, а і як активу, спрямовуватися на досягнення оптимальних обсягів і структури державного боргу та забезпечення ефективного використання залучених активів.
На період до 2011 р. в Україні прогнозується зменшення частки державного боргу відносно ВВП. Такий підхід має певні позитивні сторони. Проте, якщо зменшення боргу супроводжуватиметься зниженням темпів розвитку економіки, стримуванням процесів проведення її структурної перебудови, затримками у впровадженні інновацій, призупиненням приростів інвестиційної діяльності, то такі заходи не можна вважати доцільними.
Заслуговує на увагу підхід до переорієнтації уряду на внутрішні запозичення. Можна погодитися з тим, що такі операції сприятимуть пожвавленню розвитку національного фондового ринку. Проте курс на збільшення державних внутрішніх запозичень може стати основою зменшення обсягу кредитних ресурсів, що буде пропонуватися вітчизняним товаровиробникам. За таких умов центральний банк замість призупинення тенденції до збільшення зовнішнього корпоративного боргу створюватиме умови для його нарощування.
Для забезпечення макроекономічної стабільності та зменшення боргового навантаження на видатки державного бюджету передбачено низку заходів. До них, зокрема, віднесено забезпечення розвитку ринку облігацій внутрішньої державної позики та сприяння здешевленню вартості грошових ресурсів для економіки. Для цього передбачається здійснити перетворення державних цінних паперів на універсальний та надійний інструмент управління ліквідністю фінансових установ, зокрема випуск облігацій внутрішньої державної позики на постійній основі, забезпечення постійного двостороннього котирування облігацій внутрішньої державної позики, випуску їх для некомерційних інвесторів.
Прийнято курс на утримання обсягу державного боргу відносно ВВП на економічно безпечному рівні та збереження відношення витрат на обслуговування державного боргу до дефіциту державного бюджету на рівні, не більше одного до трьох. Передбачається досягнення оптимізації структури боргу за валютою та строком погашення, зокрема збільшення частки боргу в національній валюті. Важлива роль відведена зменшенню вартості внутрішніх запозичень та сприяння зниженню вартості зовнішніх державних запозичень. Для збільшення попиту на облігації зовнішньої державної позики пропонується спростити процес їх придбання для резидентів, зокрема недержавними пенсійними фондами, компаніями зі страхування життя тощо.
Ще одним важелем підвищення ефективності боргової політики держави визначено удосконалення системи управління ліквідністю єдиного казначейського рахунку. До стратегічних завдань віднесено також застосування в процесі управління державним боргом операцій з дострокового погашення та інших активних операцій з управління державним боргом.
Управління державним боргом відіграє важливу роль в забезпеченні раціональних обсягів залучення і використання коштів на умовах позик. Особливе значення в процесі проведення таких операцій належить погашенню і обслуговуванню ресурсів, мобілізованих таким чином. У світовій практиці використовують декілька способів погашення державного боргу:
• 1) проведення передбачених умовами позик виплат основного боргу в установлені строки;
• 2) здійснення рефінансування позик;
• 3) викуп боргу або обмін боргових зобов'язань на інші активи, які перебувають в державній власності;
• 4) списання боргу повністю або частково, що здійснюється за ініціативою боржника та за рішенням кредиторів;
• 5) анулювання (повна відмова від виплати) боргу.
Рефінансування державного боргу – це погашення боргу за рахунок коштів, мобілізованих в результаті емісії і розміщення нових боргових цінних паперів або проведення реструктуризації позик. Кожний із названих способів рефінансування боргу має позитивні та негативні аспекти. Залучення коштів у процесі розміщення нових боргових цінних паперів держави є більш сприятливим для кредиторів. Адже в такому разі умови погашення боргу залишаються незмінними, а строки його погашення не пролонгуються. Такі операції є більш затратними для держави. Негативним моментом у використанні цього способу є і те, що відбувається накопичення боргу. В умовах здійснення невиваженої політики управління боргом така тактика може призвести до виникнення так званої перевернутої піраміди, коли проводиться погашення поточних боргів за рахунок нових емісій. Врешті-решт цей спосіб може спричините те, що фінансування боргу стане нераціональним і навіть збитковим для держави порівняно з іншими способами.
Реструктуризація боргу – це прийняття нового плану погашення боргу. Реструктуризація може проводитися за рахунок:
• 1) пролонгації боргу;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Боргова політика і управління державним боргом“ на сторінці 1. Приємного читання.
