Боргова політика і управління державним боргом

Курс фінансів

• 4. Організацію обслуговування державного боргу в обсягах і структурі, узгоджених з кредиторами.

Мобілізація коштів з метою формування фонду фінансових ресурсів для забезпечення погашення і обслуговування державного боргу може проводитися у прямих та непрямих формах. До першої групи належать емісія і розміщення боргових цінних паперів держави як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; залучення кредитів державними органами управління як вітчизняних, так і зарубіжних кредиторів, проведення взаємозаліків заборгованостей між державами та ін. Непрямі форми охоплюють проведення додаткових первинних емісій центральним банком; накопичення заборгованості з виплати заробітної плати в державному секторі економіки, а також пенсій, компенсацій та інших платежів населенню, передбачених законодавством; продаж зобов'язань держави фінансовим установам (як правило з дисконтом); проведення роботи з ліквідації бюджетної заборгованості суб'єктів господарської діяльності та ін.

Важливим є питання про розміри раціональних обсягів коштів, що використовуються з метою погашення та обслуговування державного боргу. Експерти вважають, що при цьому необхідно брати за основу показник у 1,5–2,0% від обсягу ВВП за умов забезпечення 4–5% темпів економічного зростання.

Напрями управління державним боргом

Рис. 12.3. Напрями управління державним боргом

До основних показників, що дають змогу провести аналіз результативності управління державним боргом, належать: частка суми державного боргу відносно ВВП, співвідношення між величиною державного боргу та обсягами експорту товарів і послуг, відношення загальної суми річних боргових платежів до прибутків, що одержано від експорту товарів і послуг, а також до ВВП. Так, за розрахунками спеціалістів Світового банку, критичним є рівень державного боргу, що становить 50% від ВВП. Межовою вважається частка державного боргу до обсягів експорту, у розмірі 20–25%.

Важливим напрямом управління державним боргом є проведення дострокового викупу його частини. В Україні такі операції ще не здійснюються, але їх проведення може стати доцільним. Прикладом може бути досвід Росії. Зокрема, проектом основних напрямів боргової політики Росії у 2006– 2008 pp. передбачається продовжити достроковий викуп найбільш дорогого держборгу. Майже 40% російського зовнішнього держборгу припадає на заборгованість колишнього СРСР за кредитами, реструктуризованими Паризьким клубом кредиторів. У зв'язку з цим визнається необхідність трансформації клубної заборгованості у ринкові інструменти або її суттєве скорочення.

У 2005 р. Мінфіном України проведені операції з перетворення зовнішнього боргу на внутрішній, здійснено спроби виправити досягнутий дисбаланс: зовнішні зобов'язання на початок року становили 75% всього боргу. Така політика дала певні результати. За дев'ять місяців частка зовнішніх зобов'язань зменшилася до 71,7% у гривневому еквіваленті, у доларовому вираженні зниження цієї частки вагоміше – з 76 до 70,7%.

Проте, переорієнтування на проведення внутрішніх державних запозичень може мати і негативні наслідки, зокрема, виникає загроза появи "ефекту витіснення". Замість збільшення вкладень в економіку суб'єкти господарювання купують більше безризикових зобов'язань держави. Такі заходи можуть призвести до стримування темпів зростання обсягів ВВП.

Згідно з Прогнозом показників зведеного бюджету України за основними видами доходів, видатків і фінансування на 2008–2010 pp., схваленого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2006 р. № 1359, важливою умовою підтримки макроекономічної стабільності у середньостроковій перспективі визначено дотримання економічно безпечного рівня бюджетного дефіциту (що не перевищуватиме 3% ВВП). Формування бюджету з дефіцитом пояснюється наявністю значних потреб у ресурсах на проведення реформ в усіх сферах, розвитку інфраструктури та підвищенні якості адміністративних і соціальних послуг. Прийнято також, що рівень дефіциту державного бюджету у відсотках до ВВП залишатиметься стабільним та не буде перевищувати 2,55%. Важливим є і те, що обсяг фінансування дефіциту бюджету за рахунок боргових джерел і надходжень від приватизації не буде перевищувати величини капітальних видатків бюджету на відповідний рік.

У проведенні управління державним боргом використовуються різні способи. До них належать: продаж вимог простроченого боргу, проведення дострокового викупу боргу, здійснення трансформації внутрішнього боргу у зовнішній, формування розвитку ринку державних цінних паперів, проведення заміщення боргів. Запровадження таких способів в Україні тільки розпочалося. Удосконалення управління державним боргом передбачає обґрунтування їх більш раціонального використання.

Прикладом продажу прав вимоги простроченого боргу перед державою може бути проведення 21 аукціону з продажу боргів перед державою у грудні 2006 p. ЗАТ "Українська між- банківська валютна біржа" 26 грудня 2006 р. проведений двадцять перший відкритий аукціон з продажу Мінфіном прав вимоги погашення простроченої понад три роки заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою, або під державні гарантії.

Навчальний тренінг

Контрольні запитання

• 1. Що таке державний борг?

• 2. Які фактори впливають на формування державного боргу?

• 3. Дайте визначення капітального і поточного державного боргу.

• 4. Які зобов'язання відносять до прямого і гарантованого боргу?

б. В яких випадках державний борг розцінюється як активний і пасивний?

• 6. Дайте визначення внутрішнього та зовнішнього боргу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Боргова політика і управління державним боргом“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ФІНАНСИ, ЇХ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

  • Функції фінансів

  • Фінансова система та її складові

  • Фінансова політика та інструменти її проведення

  • Розділ 2. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

  • Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання

  • Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

  • Зміна величини статутного капіталу

  • Формування доходів і витрат підприємства

  • Прибуток акціонерного товариства, його розподіл та використання

  • Методика розрахунку доходів на акцію

  • Розділ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Характеристика основних видів цінних паперів

  • Форми випуску цінних паперів

  • Операції з цінними паперами та порядок їх проведення

  • Розділ 4. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

  • Податкова система і принципи її побудови

  • Характеристика податкової системи України

  • Податкова політика та напрями реформування податкової системи України

  • Розділ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ

  • Державні цільові фонди та їх класифікація

  • Державні підприємства та їх фінансова діяльність

  • Розділ 6. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

  • Бюджетна система України та її складові

  • Місцеві бюджети і бюджетне регулювання

  • Розділ 7. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ І ВИДАТКАМИ

  • Видатки державного бюджету та їх класифікація

  • Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

  • Організація касового обслуговування державного бюджету

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ

  • Пенсійна система України і напрями її перебудови

  • Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

  • Розділ 9. ФІНАНСОВІ ОСНОВИ ОРЕНДИ, ЛІЗИНГУ І КОНЦЕСІЙ

  • Орендна плата та її складові

  • Лізинг і лізингові платежі

  • Фінансові операції при передачі майна в концесію

  • Розділ 10. ПРИВАТИЗАЦІЯ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Способи приватизації майна державних підприємств

  • Визначення ціни об'єктів приватизації

  • Способи продажу державної частки акцій ВАТ

  • Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ

  • Державний кредит і його основні форми

  • Державні гарантії та умови їх надання

  • Розділ 12. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ І БОРГОВА ПОЛІТИКА

  • Характеристика державного боргу України

  • Боргова політика і управління державним боргом
  • Розділ 13. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

  • Витрати домогосподарств і їх складові

  • Фінансові операції домогосподарств

  • Розділ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

  • Іноземні інвестиції, їх залучення і використання в Україні

  • Проведення фінансових операцій в особливих зонах

  • Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Розділ 15. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА МІЖНАРОДНА ЛІКВІДНІСТЬ УКРАЇНИ

  • Операції з капіталом та фінансові операції

  • Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України

  • Розділ 16. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

  • Бюджетна політика та її інструменти

  • Державний фінансовий апарат і його структура

  • Функції Міністерства фінансів України

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ