Проведення фінансових операцій в особливих зонах

Курс фінансів

З метою прискорення процесу формування ринкових структур, надання пільг для розвитку окремих галузей і територій в Україні створено спеціальні (вільні) економічні зони. При проведенні фінансових операцій резидентами України враховується також і те, що в окремих країнах або територіях запроваджено особливі зони інвестиційної діяльності, які мають пільгові режими оподаткування й організації діяльності іноземних підприємств. Вони одержали назву офшорних зон. Спеціальні (вільні) економічні й офшорні зони відіграють важливу роль у проведенні фінансових операцій резидентів і нерезидентів України.

Спеціальна (вільна) економічна зона (СБЗ) – це частина території України, на якій законодавством установлено спеціальний правовий режим економічної діяльності. Для цього в СБЗ приймається особливий порядок застосування законодавства України. Зокрема, на території СЕЗ установлюються пільгові умови проведення фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання. До них належать митні пільги, сприятливіші умови проведення валютно-фінансових розрахунків, податкові пільги та ін. Особливі умови створюються для забезпечення діяльності як національних, так і іноземних юридичних і фізичних осіб. СЕЗ створюється відповідно до рішень Верховної Ради України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України, місцевих рад або місцевих державних адміністрацій. В окремих випадках СЕЗ створюються за указами Президента України.

Основними цілями створення СЕЗ є залучення іноземних інвестицій, нарощування експорту товарів та послуг, збільшення поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції, використання нових технологій, впровадження ринкових методів господарювання, сприяння розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів та прискорення соціально-економічного розвитку України. Умови для досягнення таких цілей створюються як в межах СЕЗ, так і в межах територій пріоритетного розвитку (ТПР). СЕЗ і ТПР можуть бути різних функціональних типів: зовнішньоторговельні, торгово-виробничі, науково-технічні, туристично-рекреаційні та ін. Передбачається також створення комплексних СЕЗ, які виконують різні функції.

При створенні СЕЗ і ТПР враховуються економіко-географічні умови, наявність транспортних мереж і комунікацій, ресурсний потенціал території, забезпечення об'єктами виробничої та соціальної інфраструктури, екологічні умови та ін. В Україні створено 12 СЕЗ і 9 ТПР. Зокрема, це такі СЕЗ як "Сиваш", "Славутич", "Донецьк", "Азов", "Закарпаття", "Яворів", "Трускавець", "Ковель", "Миколаїв", "Порт Крим", "Порто-франко", "Рені". ТПР створено на території Донецької, Закарпатської, Сумської, Житомирської, Чернігівської, Луганської, Волинської областей, в АР Крим і в м. Харкові.

Управління соціально-економічним розвитком територій, на яких створено СЕЗ і ТПР, здійснюють органи господарського розвитку (адміністрації зон). Вони формуються місцевими органами влади і місцевими державними адміністраціями. Адміністрація зони є юридичною особою. Вона може бути створена місцевою владою або її повноваження передаються уже наявній структурі. До функцій адміністрації зони, зокрема, належать: розробка і реалізація стратегії розвитку зони, укладання угод з інвесторами, забезпечення залучення фінансових ресурсів у зону, організація підготовки та перепідготовки кадрів, будівництво об'єктів виробничої та невиробничої інфраструктури, укладання угод оренди земельних ділянок і об'єктів інфраструктури та ін.

Особливості організації СБЗ щодо проведення фінансових операцій розглянемо на матеріалах СЕЗ "Миколаїв". Цю зону створено у межах земельних ділянок і акваторій, на яких розташовані державна холдінгова компанія "Чорноморський суднобудівний завод", СП "Дамен Шип'ярд Океан", державне підприємство "Суднобудівний завод імені 61-го комунара", а також прилеглих територій, що належать Миколаївській міськраді. До пільг, що впроваджено в зоні, належать:

• звільнення від ввізного мита строком на п'ять років;

• встановлення нульової ставки ПДВ строком на п'ять років;

• звільнення на три роки від оподаткування прибутку;

• оподаткування прибутку за ставкою, що дорівнює половині, діючою в наступні три роки;

• звільнення від оподаткування тієї частини прибутку підприємств суднобудівної промисловості, яка спрямовується на розвиток виробництва протягом десяти років, починаючи з четвертого року реалізації інвестиційного проекту;

• повне звільнення на період реалізації проекту від сплати земельного податку;

• відміна вимоги обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті СБЗ.

При проведенні фінансових операцій в Україні треба також враховувати, що в багатьох країнах встановлюються пільгові умови в офшорних зонах. Річ у тім, що при проведенні жорсткої монетарної, фіскальної та кредитної політики приватний капітал намагається знайти сприятливіші умови інвестування в інших державах. Певну роль в цьому напрямі відіграє і зростання тіньового капіталу, обсяги якого в Україні оцінюються в межах 30% від офіційного товарообігу. З метою залучення капіталу шляхом створення для нього більш сприятливих режимів і створюються офшорні зони, перші з яких почали діяти в другій половині XX ст. А в останні роки їх кількість помітно зросла.

Офшорна зона (юрисдикція) – це країна або окрема територія країни, де для певних типів іноземних компаній встановлено пільги з оподаткування, зменшені або зовсім відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту, частково або повністю відмінені митні і торговельні обмеження. Органи державного управління, які створюють такі зони, намагаються залучити додатковий капітал на свою територію з метою підвищити рівень зайнятості, одержати доходи, підвищити попит на товари та послуги та ін. Досягається це за рахунок скорочення оподаткування, зменшення вимог до заснування фірми, скорочення юридичних та фінансових обмежень їх діяльності. Залучення капіталу за таких умов одержало розвиток в таких державах, як Кіпр, Мальта, Мен, Коста-Рика, Багамські, Віргінські та Бермудські острови та ін. Далі до них приєдналися держави та окремі території у складі держав: Ірландія, Бахрейн, Андорра, Ліхтенштейн, Ліберія, Сінгапур, Інгушетія та ін.

Офшорна компанія – це компанія, зареєстрована в юрисдикції з низьким рівнем оподаткування за умов здійснення фіксованої оплати зборів у період заснування. Умовою надання пільг для компанії є те, що її власниками мають бути іноземні особи, а прибутки створюються за межами зони. Найчастіше офшорний бізнес одержує розвиток в банківській справі, страхуванні, торгівлі, будівництві, наданні транспортних послуг, інвестиційній діяльності, проведенні операцій з цінними паперами та ін. Основними організаційними формами підприємств в офшорних зонах є офшорна компанія з обмеженою відповідальністю, офшорний філіал і офшорне партнерство.

Важливим для іноземного інвестора є те, що в зоні забезпечується конфіденційність діяльності власників компанії. Під час її заснування акціонерами часто записують не справжніх інвесторів, а юристів, які и реєструють, і трастові компанії. Відповідальними особами компанії стають номінальні директори, які не здійснюють контроль і управління, а виконують накази реальних власників. Обмеження в одержанні інформації про справжніх власників офшорної компанії практично не дає можливостей (за виключенням проведення спеціального розслідування, узгодженого з міжнародними судовими установами) визначити коло пов'язаних осіб.

Перевагами офшорних компаній з погляду підприємницької діяльності є:

• анонімність і конфіденційність під час проведення фінансових операцій;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Проведення фінансових операцій в особливих зонах“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ФІНАНСИ, ЇХ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

  • Функції фінансів

  • Фінансова система та її складові

  • Фінансова політика та інструменти її проведення

  • Розділ 2. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

  • Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання

  • Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

  • Зміна величини статутного капіталу

  • Формування доходів і витрат підприємства

  • Прибуток акціонерного товариства, його розподіл та використання

  • Методика розрахунку доходів на акцію

  • Розділ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Характеристика основних видів цінних паперів

  • Форми випуску цінних паперів

  • Операції з цінними паперами та порядок їх проведення

  • Розділ 4. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

  • Податкова система і принципи її побудови

  • Характеристика податкової системи України

  • Податкова політика та напрями реформування податкової системи України

  • Розділ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ

  • Державні цільові фонди та їх класифікація

  • Державні підприємства та їх фінансова діяльність

  • Розділ 6. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

  • Бюджетна система України та її складові

  • Місцеві бюджети і бюджетне регулювання

  • Розділ 7. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ І ВИДАТКАМИ

  • Видатки державного бюджету та їх класифікація

  • Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

  • Організація касового обслуговування державного бюджету

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ

  • Пенсійна система України і напрями її перебудови

  • Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

  • Розділ 9. ФІНАНСОВІ ОСНОВИ ОРЕНДИ, ЛІЗИНГУ І КОНЦЕСІЙ

  • Орендна плата та її складові

  • Лізинг і лізингові платежі

  • Фінансові операції при передачі майна в концесію

  • Розділ 10. ПРИВАТИЗАЦІЯ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Способи приватизації майна державних підприємств

  • Визначення ціни об'єктів приватизації

  • Способи продажу державної частки акцій ВАТ

  • Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ

  • Державний кредит і його основні форми

  • Державні гарантії та умови їх надання

  • Розділ 12. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ І БОРГОВА ПОЛІТИКА

  • Характеристика державного боргу України

  • Боргова політика і управління державним боргом

  • Розділ 13. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

  • Витрати домогосподарств і їх складові

  • Фінансові операції домогосподарств

  • Розділ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

  • Іноземні інвестиції, їх залучення і використання в Україні

  • Проведення фінансових операцій в особливих зонах
  • Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Розділ 15. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА МІЖНАРОДНА ЛІКВІДНІСТЬ УКРАЇНИ

  • Операції з капіталом та фінансові операції

  • Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України

  • Розділ 16. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

  • Бюджетна політика та її інструменти

  • Державний фінансовий апарат і його структура

  • Функції Міністерства фінансів України

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ