Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями

Курс фінансів

Важлива роль в системі міжнародних фінансів належить залученню фінансових ресурсів інших країн та міжнародних фінансових організацій. Вони використовуються з метою сприяння підприємницької діяльності, залучення коштів для фінансування дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, проведення структурних перебудов в економіці, реалізації окремих цільових соціально-економічних програм та забезпечення інших напрямів розвитку. Країна може залучити фінансові ресурси з різних джерел:

• 1) міжнародних фінансових організацій: Міжнародного валютного фонду (МВФ), Світового банку (СБ), Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Міжнародної фінансової корпорації (МФК);

• 2) іноземних держав та міжнародних організацій, наприклад, Європейського союзу (ЄС);

• 3) юридичних та фізичних осіб-нерезидентів.

Основними програмами співробітництва з іноземними інвесторами є:

• залучення кредитів на коротко-, середньо- і довгостроковий періоди;

• розміщення на міжнародних і внутрішніх фінансових ринках цінних паперів;

• одержання грантів, субсидій, стипендій.

Важливу роль відіграє співпраця України з МВФ. Ця міжнародна фінансова організація створена 1944 p., метою заснування якої є підтримка розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва шляхом встановлення норм регулювання валютних курсів і контролю за їх дотриманням, створення багаторівневої системи платежів та усунення валютних обмежень, а також надання кредитних ресурсів своїм членам у разі виникнення валютних ускладнень. З метою забезпечення країн – членів МВФ додатковою ліквідністю фонд випускає спеціальні права запозичення (СПЗ). Вони здійснюються у вигляді записів на рахунках МВФ пропорційно до квот країн-учасниць.

СПЗ використовуються лише через центральні банки і міжнародні організації як компонент міжнародних ліквідних та резервних засобів. СПЗ застосовуються для регулювання платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, проведення розрахунків, підтримки національних валют. Загальна сума внесків країн-учасниць до фондів МВФ у кінці 1990-х років становила понад 145 млрд СПЗ. Членами МВФ стали 181 держава. При цьому, частка їх в статутному фонді неоднакова. Приблизно 18% голосів мають СІЛА, Японія – 6,33%, 6,19 – Німеччина, по 5,11% – Англія і Франція. Україна вступила в МВФ у 1992 р., и квота у МВФ становила 0,64% від капіталу фонду. Це дає їй можливість претендувати на кредити в сумі до шести млрд дол. США.

МВФ здійснює активну кредитну діяльність. Використовується декілька механізмів кредитування, які можна поділити на три групи: звичайний механізм, спеціальні механізми та пільгове кредитування. Кожна держава – член МВФ має право на одержання кредитів. В окремих випадках фонд може надавати кредити і державам, які не є його членами. Члени МВФ мають право на одержання кредитів на суму, що не перевищує 25% їх внесків до фонду. Кредити надаються з використанням таких механізмів, як механізм резервної частки (стенд-бай) та розширеного фінансування. Кредитування за програмами стенд-бай проводиться для забезпечення ресурсами програм макроекономічної стабілізації. Механізм розширеного фінансування (EFF) використовується з метою усунення диспропорцій у платіжному балансі, що спричинені структурними проблемами. Держава для одержання кредиту має розробити заходи, спрямовані на врівноваження платіжного балансу. Кредити надаються на строк від 4,5 до 10 років.

Спеціальні режими фінансування запроваджені для надання допомоги у розв'язанні проблем дефіциту платіжного балансу країни. Використовуються такі механізми, як механізм компенсаційного фінансування (CFF) та надзвичайної кредитної лінії. Перша форма кредитування надається тим членам Фонду, які мають фінансові втрати внаслідок непередбачених зовнішніх обставин. Надзвичайні кредитні лінії відкриваються для врегулювання проблем платіжного балансу, спричинених впливом міжнародної фінансової кризи.

Пільгове кредитування здійснюється з метою підтримки платіжного балансу країн, що розвиваються за умов його кризового стану. До пільгового режиму кредитування належать: механізм розширеного фінансування структурної перебудови (ESAF), механізм боротьби з бідністю та економічного зростання. Пільгове кредитування передбачає надання пільгових позик і грантів членам фонду з низьким рівнем доходів та хронічним дефіцитом платіжного балансу. Метою надання такого кредиту є підтримка програм структурної перебудови.

Надання кредитів фондом проводиться за умов виконання країною певних вимог. Основними умовами надання кредитів є розширення меж відкритості економіки країни-реципієнта і зменшення державного регулювання. Та це не завжди вигідно позичальникові. Послаблення митних бар'єрів нерідко призводить до пригнічення внутрішнього товаровиробника зарубіжними конкурентами. Тому часто експерти зауважують, що кредити МВФ – це один із інструментів відкриття внутрішніх ринків для поширення товарів із більш розвинутих країн. А кредити, які надаються міжнародними фінансовими організаціями, є чинниками перетворення країни на "придаток" (сировинний, з розвитком шкідливих виробництв, високим рівнем фінансової небезпеки) промислово розвинутих держав.

Разом з тим, в умовах перехідної економіки відмова від використання кредитів міжнародних фінансових організацій не є обґрунтованою. За умов проведення виваженої політики їх залучення та ефективного використання кредитування країн зарубіжними інвесторами перетворюється на важливий фактор економічного зростання. Зокрема, таке кредитування сприяє вирішенню багатьох важливих проблем, таких як:

• проведення фінансування дефіциту державного бюджету і платіжного балансу;

• фінансування залучення критичного імпорту;

• підтримка національної валюти;

• проведення трансформації економіки;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ФІНАНСИ, ЇХ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

  • Функції фінансів

  • Фінансова система та її складові

  • Фінансова політика та інструменти її проведення

  • Розділ 2. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

  • Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання

  • Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

  • Зміна величини статутного капіталу

  • Формування доходів і витрат підприємства

  • Прибуток акціонерного товариства, його розподіл та використання

  • Методика розрахунку доходів на акцію

  • Розділ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Характеристика основних видів цінних паперів

  • Форми випуску цінних паперів

  • Операції з цінними паперами та порядок їх проведення

  • Розділ 4. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

  • Податкова система і принципи її побудови

  • Характеристика податкової системи України

  • Податкова політика та напрями реформування податкової системи України

  • Розділ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ

  • Державні цільові фонди та їх класифікація

  • Державні підприємства та їх фінансова діяльність

  • Розділ 6. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

  • Бюджетна система України та її складові

  • Місцеві бюджети і бюджетне регулювання

  • Розділ 7. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ І ВИДАТКАМИ

  • Видатки державного бюджету та їх класифікація

  • Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

  • Організація касового обслуговування державного бюджету

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ

  • Пенсійна система України і напрями її перебудови

  • Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

  • Розділ 9. ФІНАНСОВІ ОСНОВИ ОРЕНДИ, ЛІЗИНГУ І КОНЦЕСІЙ

  • Орендна плата та її складові

  • Лізинг і лізингові платежі

  • Фінансові операції при передачі майна в концесію

  • Розділ 10. ПРИВАТИЗАЦІЯ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Способи приватизації майна державних підприємств

  • Визначення ціни об'єктів приватизації

  • Способи продажу державної частки акцій ВАТ

  • Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ

  • Державний кредит і його основні форми

  • Державні гарантії та умови їх надання

  • Розділ 12. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ І БОРГОВА ПОЛІТИКА

  • Характеристика державного боргу України

  • Боргова політика і управління державним боргом

  • Розділ 13. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

  • Витрати домогосподарств і їх складові

  • Фінансові операції домогосподарств

  • Розділ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

  • Іноземні інвестиції, їх залучення і використання в Україні

  • Проведення фінансових операцій в особливих зонах

  • Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями
  • Розділ 15. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА МІЖНАРОДНА ЛІКВІДНІСТЬ УКРАЇНИ

  • Операції з капіталом та фінансові операції

  • Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України

  • Розділ 16. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

  • Бюджетна політика та її інструменти

  • Державний фінансовий апарат і його структура

  • Функції Міністерства фінансів України

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ