Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ

Курс фінансів

Джерела фінансування бюджетного дефіциту поділяються на внутрішні та зовнішні складові. Внутрішні – це надходження, які мобілізуються шляхом емісії та розміщення державних боргових цінних паперів на внутрішньому ринку та залучення кредитів від операцій на вітчизняному кредитному ринку. Закономірним є те, що кошти надходять переважно від: центрального банку, резидентів (юридичних і фізичних осіб) і нерезидентів. При цьому продаж резидентам і нерезидентам державних цінних паперів проводиться на ринку за конкурентних умов. Державні органи управління здійснюють регулювання обсягів продажу шляхом установлення норми дохідності, ціни відсічення та величин траншів.

До зовнішніх джерел належать боргові зобов'язання країни, які розміщуються на міжнародному фондовому ринку, а також кредити, залучені на міжнародному кредитному ринку. Це можуть бути кошти міжнародних фінансових організацій, іноземних держав та зарубіжних комерційних банків. Вони залучаються як в процесі продажу боргових цінних паперів, так і за рахунок залучення кредитів на основі угод. З метою координації взаємодії зовнішніх інвесторів з питань надання, погашення та обслуговування коштів, що передаються в інші країни на умовах позики, створено Паризький і Лондонський клуби. Паризький клуб – це організація кредиторів, яка здійснює координацію процесів надання та обслуговування кредитних ресурсів урядами, державами, установами та банками під державні гарантії. Лондонський клуб – це об'єднання позичальників, до складу якого входять тільки недержавні приватні комерційні банки. Способи мобілізації коштів Урядом України, що залучаються з метою фінансування дефіциту державного бюджету, відображено на рис. 11.3.

Способи мобілізації коштів Урядом України

Рис. 11.3. Способи мобілізації коштів Урядом України

Проведення боргових операцій передбачає здійснення запозичень та погашення зобов'язань. Вони поділяються на внутрішні і зовнішні. Фінансування Державного бюджету України за борговими операціями зображено на рис. 11.4.

Фінансування Державного бюджету України у 2007 р. за борговими операціями

Рис. 11.4. Фінансування Державного бюджету України у 2007 р. за борговими операціями

За перші сім місяців 2006 р. фінансування дефіциту загального фонду Державного бюджету України здійснювалося за рахунок залишків коштів на рахунках Державного казначейства України (табл. 11.2). З початку року до 3-го серпня їх обсяг зменшився з 12,6 млрд грн до 1,4 млрд грн. Протягом серпня – грудня 2006 р. здійснювалося накопичення коштів на рахунках Уряду. Вони зросли на 9,2 млрд грн та досягли 10,6 млрд грн станом на 31 грудня 2006 р.

Таблиця 11.2. Залишки коштів на рахунках Державного казначейства України

ПоказникСтаном на 01.01.2006 р.Станом на 03.08.2006 р.Станом на 31.12.2006 р.
Залишки коштів12,601,3610,60

У 2007 р. урядом було прийняте рішення про підвищення рівня прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Для забезпечення фінансування державних видатків з урахуванням таких змін збільшено обсяги фінансування Державного бюджету з15,71до18,79 млрд грн. Проте, слід звернути увагу, що таких результатів передбачено досягнути за умов, коли обсяги державних запозичень залишаються незмінними. Не збільшено також плани щодо залучення коштів від приватизації. Забезпечення таких програм передбачено здійснювати шляхом використання залишків коштів, накопичених на Єдиному казначейському рахунку Уряду України.

Важливою умовою є те, що кошти, одержані від приватизації, доцільно використовувати з метою фінансування лише заздалегідь визначених бюджетних видатків. Зокрема, переважну їх частку слід спрямовувати на проведення структурної перебудови економіки, оздоровлення приватизованих підприємств, збільшення державної участі в капіталі стратегічних компаній тощо. Проте, необхідно враховувати і проблеми соціального розвитку держави. Тому частину ресурсів, залучених від приватизації, доцільно спрямовувати на фінансування поточних видатків, враховуючи напружені соціальні програми, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Важливе значення має визначення підходів до зведення місцевих бюджетів з дефіцитом. Воно може здійснюватися з певних причин. До них, з одного боку, можна віднести фактори, що впливають на формування бюджетних доходів та проведення видатків для всіх елементів бюджетної системи. Це, зокрема, зменшення обсягів ВВП, звуження бази оподаткування, розширення масштабів тіньової економіки, збільшення державних видатків та ін.

Разом з тим, зведення бюджетів з дефіцитом на рівні територій залежить і від інших чинників. До таких результатів призводить збільшення повноважень, що передаються з державного на місцеві рівні, непідкріплених відповідними фінансовими ресурсами. Потреба в дефіцитному фінансуванні видатків виникає також за умов неповного або несвоєчасного перерахування місцевим органам самоврядування передбачених трансфертів. Дефіцит може виникати також у випадках невиконання планових завдань з формування власних доходів місцевих бюджетів, недоодержання закріплених доходів та ін.

Бюджетним кодексом України зведення місцевих бюджетів з дефіцитом досить жорстко регламентуються. Зокрема, передбачено (ст. 72), що бюджет АР Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно для бюджету розвитку. Щодо обласних, районних, районних у містах, селищних та сільських бюджетів, то їх зведення з дефіцитом взагалі не допускається. Певною мірою такі обмеження є обґрунтованими.

Обмеженими є також можливості залучення коштів для фінансування дефіциту місцевого бюджету. За рішенням ради відповідного рівня виконавчі органи можуть залучати позики лише для покриття тимчасових касових розривів. Це можуть бути лише короткострокові позики від фінансово-кредитних установ терміном до трьох років та в межах поточного бюджетного періоду. Згідно з Бюджетним кодексом України, ст. 73 забороняється надання позик з одного бюджету іншому.

Суттєві обмеження запроваджено щодо застосування видів запозичень. Залучати внутрішні запозичення (поверх покриття тимчасових касових розривів) має право виключно Верховна Рада АР Крим та міські ради. Стосовно зовнішніх запозичень, то їх дозволено здійснювати лише міськім радам з чисельністю населення понад 800 тис. мешканців (Бюджетний кодекс України, ст. 16).

Передбачені певні вимоги і щодо обслуговування запозичень, які здійснюються до місцевих бюджетів. Загальна сума видатків на обслуговування боргу не може перевищувати 10% від видатків загального фонду бюджету протягом бюджетного періоду. У випадках порушення графіка погашень рада не може здійснювати нові запозичення протягом п'яти наступних років (Бюджетний кодекс України, ст. 74).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Курс фінансів» автора Кудряшов В.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • ВСТУП

  • Розділ 1. ФІНАНСИ, ЇХ СТРУКТУРА І ФУНКЦІЇ

  • Функції фінансів

  • Фінансова система та її складові

  • Фінансова політика та інструменти її проведення

  • Розділ 2. КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ

  • Джерела фінансування діяльності суб'єктів господарювання

  • Порядок формування статутного капіталу акціонерного товариства

  • Зміна величини статутного капіталу

  • Формування доходів і витрат підприємства

  • Прибуток акціонерного товариства, його розподіл та використання

  • Методика розрахунку доходів на акцію

  • Розділ 3. ЦІННІ ПАПЕРИ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ФІНАНСОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

  • Характеристика основних видів цінних паперів

  • Форми випуску цінних паперів

  • Операції з цінними паперами та порядок їх проведення

  • Розділ 4. ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА

  • Податкова система і принципи її побудови

  • Характеристика податкової системи України

  • Податкова політика та напрями реформування податкової системи України

  • Розділ 5. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ ТА ЇХ ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ

  • Державні цільові фонди та їх класифікація

  • Державні підприємства та їх фінансова діяльність

  • Розділ 6. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНА СИСТЕМА

  • Бюджетна система України та її складові

  • Місцеві бюджети і бюджетне регулювання

  • Розділ 7. ВИКОНАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ ЗА ДОХОДАМИ І ВИДАТКАМИ

  • Видатки державного бюджету та їх класифікація

  • Критерії ефективності витрачання бюджетних коштів

  • Організація касового обслуговування державного бюджету

  • Розділ 8. ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ ТА НАПРЯМИ ЙОГО РЕФОРМУВАННЯ

  • Пенсійна система України і напрями її перебудови

  • Джерела формування доходів і структура видатків Пенсійного фонду України

  • Розділ 9. ФІНАНСОВІ ОСНОВИ ОРЕНДИ, ЛІЗИНГУ І КОНЦЕСІЙ

  • Орендна плата та її складові

  • Лізинг і лізингові платежі

  • Фінансові операції при передачі майна в концесію

  • Розділ 10. ПРИВАТИЗАЦІЯ МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

  • Способи приватизації майна державних підприємств

  • Визначення ціни об'єктів приватизації

  • Способи продажу державної частки акцій ВАТ

  • Розділ 11. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ І ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ
  • Державний кредит і його основні форми

  • Державні гарантії та умови їх надання

  • Розділ 12. ДЕРЖАВНИЙ БОРГ І БОРГОВА ПОЛІТИКА

  • Характеристика державного боргу України

  • Боргова політика і управління державним боргом

  • Розділ 13. ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ

  • Витрати домогосподарств і їх складові

  • Фінансові операції домогосподарств

  • Розділ 14. МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ

  • Іноземні інвестиції, їх залучення і використання в Україні

  • Проведення фінансових операцій в особливих зонах

  • Співпраця України з міжнародними фінансовими організаціями

  • Розділ 15. ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА МІЖНАРОДНА ЛІКВІДНІСТЬ УКРАЇНИ

  • Операції з капіталом та фінансові операції

  • Міжнародна ліквідність та міжнародна інвестиційна позиція України

  • Розділ 16. ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА І УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ

  • Бюджетна політика та її інструменти

  • Державний фінансовий апарат і його структура

  • Функції Міністерства фінансів України

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ