Розділ «Частина перша Переднє слово Заратустри»

Ваблячи вас, він забирає собі оту зайвину! І для того вигадав те пекельне поріддя, коня смерті, що брязкає збруєю божественної шани!

Так було вигадано смерть для багатьох, смерть, що славить себе як життя,— воістину щира послуга всім, хто проповідує смерть!

Державою я називаю те, де всі, добрі й лихі, п'ють отруту, державою, де всі, добрі й лихі, гублять самі себе, державою, де повільне самогубство зветься «життям».

Погляньте ж на тих зайвих! Вони крадуть твори винахідників і скарби мудрих,— освітою називають вони крадіжку свою,— і все обертається в них на хворобу і неміч!

Погляньте ж на тих зайвих! Вічно вони хворіють, вибльовують свою жовч і називають це газетою. Вони ковтають один одного, та не можуть перетравити.

Погляньте ж на тих зайвих! Багатства збивають вони і з ними стають дедалі злиденніші. Влади хочуть вони, неспроможні, і передусім важеля влади — багато грошей!

Погляньте, як лізуть ті прудкі мавпи! Вони деруться один по одному, а потім зариваються в нечисть — усе глибше й глибше.

Всі вони хочуть допастися до трону — вони схибнулися на цьому, ніби на троні щастя сидить! Нерідко на троні нечисть сидить, а часто й сам трон стоїть у нечисті.

Як на мене, всі вони божевільні, мавпи, що кудись деруться, надто гарячі голови. Як на мене, смородом несе від їхнього ідола, холодної потвори; смородом несе від усіх цих прислужників ідола.

Брати мої, чи хочеться вам задихнутися в чаду їхніх пащ і в їхній зажерливості? Краще вже бийте вікна й стрибайте на свіже повітря!

Уникайте ж поганого запаху! Відступіться від ідолопоклонства зайвих!

Уникайте ж поганого запаху! Відійдіть від диму людських жертв!

Для великих душ світ ще й досі вільний. Для самітників і для тих, хто усамітнюється вдвох, ще багато вільного місця, де повівають пахощі тихих морів.

Ще доступне вільне життя для великих душ. Воістину, хто мало має, той не такий одержимий,— хвала ж невеликій бідності!

Тільки там, де немає держави, постає людина, яка не зайва,— там починається пісня потрібних і мудрість єдина й незамінна.

Там, де нема держави,— дивіться туди, брати мої' Хіба ви не бачите веселки і мостів, що ведуть до надлюдини?

Так казав Заратустра.

ПРО МУХ НА ТОРГОВИЩІ

Втікай, друже мій, у самотність! Я бачу, тебе приголомшив галас великих мужів і покололи жала малих.

Гідно уміють гори і ліс помовчати разом з тобою. Знову стань схожим на своє улюблене дерево з розлогою кроною,— наслухаючи, тихо схилилось воно над морем.