TextBook Або взяти таке: вони хапають солодощі й притім насміхаються із власної дитинності — вчепилися за соломинку життя й насміхаються, що таки не випускають її.
Мудрість їхня проголошує: «Дурень той, хто залишається жити, і ми такі самі дурні! Це і є найдурніше в житті!»
«Життя — це тільки страждання»,— так кажуть інші й не брешуть. То подбайте ж, щоб вас не стало! Подбайте ж, аби скінчилось життя, що є тільки стражданням!
І нехай ось чого вчить ваша чеснота: ти повинен сам себе вбити! Ти повинен сам себе вкрасти!
«Пристрасть — це гріх,— кажуть ті, що проповідують смерть.— Дайте нам відступитись і не народжувати дітей!»
«Важко народжувати дітей,— кажуть другі.— Та й нащо їх народжувати? Народжують тільки нещасні!» Ці теж проповідують смерть.
«Треба мати співчуття,— кажуть треті.— Забирайте все, що маю! Забирайте мене самого! Тим менше мене триматиме життя!»
Якби вони мали співчутливу натуру, то своєму ближньому відбили б охоту жити. Бути злими — ось що було б їхньою справжньою добротою.
Та вони прагнуть звільнитися від життя — що їм до того, що своїми ланцюгами й дарами вони ще міцніше сковують інших!
І навіть ви, для кого життя — тяжка праця й неспокій,— хіба ви не досить життям стомились? Хіба ви не визріли вже для того, щоб проповідувати смерть?
А вам, любителі праці тяжкої й усього швидкого, нового і невідомого, доводиться кепсько, ваша сумлінність — це втеча й бажання забутися.
Якби ви в життя більше вірили, то менше б зупинялися на митях. Та для чекання у вас снаги не стає,— і навіть для того, щоб ледарювати!
Всюди лунає голос тих, хто проповідує смерть,— і світ повниться тими, кому слід проповідувати смерть.
Або «вічне життя» — мені байдуже, аби лиш вони відбули туди якнайшвидше!
Так казав Заратустра.
ПРО ВІЙНУ І ВОЇНІВ
Ми пощади не чекаємо ні від ворогів наших найкращих, ані від тих, кого ми всією душею любимо. Тож дозвольте сказати вам правду!
Брати мої у війні! Я люблю вас усією душею; я був і є вам рівня. А крім того, я ваш найкращий ворог. Тож дозвольте сказати вам правду!
Я знаю про ненависть і заздрощі у ваших серцях. Щоб позбутися ненависті й заздрощів, вам бракує величі. Тож будьте доволі великі, щоб не соромитися самих себе.
А якщо ви не можете стати подвижниками пізнання, то будьте принаймні його вояками. Бо вони — супутники і попередники цього подвижництва.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Так казав Заратустра. Жадання влади» автора Фрідріх Ніцше на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша Переднє слово Заратустри“ на сторінці 24. Приємного читання.