Розділ «Частина перша Переднє слово Заратустри»

Так казав Заратустра.

ПРО НОВИХ ІДОЛІВ

Десь іще є народи й отари, та не у нас, брати мої,— в нас держава.

Держава? Що це таке? Ну гаразд! Наставляйте ж вуха, бо тепер я скажу вам своє слово про смерть народів.

Державою називають найхолоднішу з усіх холодних потвор. Холодно бреше вона, і ця брехня виповзає з вуст її:

— Я, держава, і є народ.

Брехня це! Творці, ось хто сотворив народи і наділив їх вірою і любов'ю: так вони життю слугували.

То руйнівники багатьом наставляють пастки, називаючи їх державою,— вони почепили на людей меча і накинули їм сотні бажань.

Де ще існує народ, там він не розуміє держави і ненавидить її як лихе око і зневагу прав та звичаїв.

Ось вам моє знамення: кожен народ говорить своєю мовою про добро і зло — мови цієї сусід не тямить. Він мову свою знаходить у звичаях і правах.

Одначе держава бреше всіма мовами про добро і зло — і що не слово, то брехня, і що не майно, то крадене.

Все в ній — обман, краденими зубами кусає вона, ця єхидна. Навіть нутро її — це обман.

Словоблудство в добрі і злі — ось вам знамення, що таке держава. Воістину, в цьому знаменні — жадання смерті! Воістину, воно підморгує тим, хто проповідує смерть!

Забагато люду народжується — для зайвих придумана держава!

Дивіться, як вона вабить до себе оту зайвину! Як вона її душить, жує і ремиґає!

«Немає на світі нічого за мене більшого — я перст вказівний Господній»,— гарчить потвора. І не лише довговухі та короткозорі стають навколішки!

О, навіть вам, душі високі, вона нашіптує свої похмурі брехні! О, вона вгадує щедрі серця, що охоче марнують себе!

Так, навіть вас, переможці старого Бога, держава розгадує! Стомились ви у борні, і ось ваша втома служить новому ідолові!

Героями і праведниками хотів би себе оточити новий ідол! Охоче ніжиться він у сонячному сяйві сумління — холодна потвора!

Все ладен він дати вам, новий ідол, якщо ви прийдете до нього з поклоном; так він купує собі блиск ваших чеснот і погляд ваших гордих очей.