Розділ «3.4. Моральна відповідальність педагога»

- правовими і морально-вольовими якостями особистості;

- авторитарним і демократичним стилями керівництва;

- індивідуальним стилем діяльності педагога та усталеними традиціями педагогічного колективу;

- абсолютизацією знань морально-правових актів і неадекватним реальним морально-правовим забезпеченням реалізації цих знань;

- кількісним визначенням обсягу морально-правової відповідальності педагога і відсутністю умов його виконання;

- станом автономності та залежності педагога. Психологічні, або особистіші, суперечності виникають між:

- потребами і неможливістю творчої реалізації особистості педагога;

- свідомим і несвідомим у розумінні морально-правової відповідальності педагога;

- морально-правовими нормами і ціннісними орієнтаціями особистості педагога;

- науковим і буденним рівнями морально-правової відповідальності;

- позитивним і негативним впливами колективу у вихованні морально-правової відповідальності педагога.

Способи вирішення суперечностей у формуванні моральної відповідальності педагога слід шукати, ґрунтуючись на аналізі причин виникнення й створення реальних умов для їх подолання.

Із метою удосконалення виховної роботи у закладах освіти доцільно спрямовувати зусилля на розв'язання таких завдань:

1) на довузівському етапі створити систему професійної орієнтації і профвідбору учнівської молоді до професійної діяльності, яка б уможливила врахування не лише покликання дитини до обраної діяльності, а й певного рівня розвитку її здібностей, схильностей та інтуїції. Із погляду педагогічної прогностики це потребує утворення спеціальних наукових центрів із залученням багатьох науковців та практикантів; розроблення програм профвідбору з урахуванням диференціації та інтеграції знань та ін.;

2) на вузівському етапі основна увага має зосереджуватися не стільки на тому, щоб студент засвоїв необхідну інформацію і виробив певні навички, скільки на формуванні потреби у діях, постійному прагненні до професійного зростання. За таких умов необхідно навчати майбутніх учителів моделювати педагогічні ситуації, застосовувати знання у процесі розв'язання практичних завдань і вдосконалення педагогічної практики. Це потребує ґрунтовної і всебічної психолого-педагогічної підготовки;

3) на етапі професійної підготовки найважливішими є самоактуалізація педагога, його практичне вміння використовувати знання і морально-правову інтуїцію з метою гуманізації процесу навчання, розвитку і виховання дитини. Педагог, який тривалий час перебуває у ситуації морально-правового нігілізму та безправ'я, втрачає не лише власну відповідальність, а й здатність формувати її в учнів, студентів, не може орієнтуватися у визначенні взаємин з учнями та колегами. Він перестає активно діяти як на рівні інтуїції, так і на рівні логіки. Подолання такого стану уможливлять гуманізація і демократизація, створення меритократичного суспільства, в якому можливість отримати респектабельну посаду, матеріальний і соціальний захист залежить від рівня освіченості, здібностей, таланту, культури і людяності особистості.

Отже, педагог є суб'єктом моральної відповідальності, яка втілюється у виборі рішення між різними варіантами відповідної дії, а наявність соціально-педагогічних та особистісних суперечностей забезпечує динаміку цієї відповідальності.