Правоохоронні органи становлять певним чином відокремлену за ознакою професійної діяльності самостійну групу органів держави, що мають чітко визначені завдання, які полягають або у виконанні функцій щодо поновлення порушеного права, наприклад, у галузі цивільних правовідносин, або у покаранні правопорушника, якщо поновити порушене право неможливо, або у відновленні порушеного права і в покаранні одночасно, якщо можливість відновити порушене право є, але правопорушник заслуговує ще і на покарання. Вирішуючи ці завдання, правоохоронні органи захищають життя, честь, гідність, здоров'я, майно громадян, а також власність держави, суспільних і приватних організацій, природу, тваринний світ тощо.
Тому необхідно відрізняти правоохоронну діяльність від право-застосовної, яка, на думку С. С. Алексєєва, є системою різнорідних дій основного та допоміжного характеру і "полягає у розробленні та фактичному здійсненні організаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити перетворення розпорядження правових норм у життя".
У свою чергу, правоохоронні органи, що здійснюють управлінські функції з боротьби з економічною злочинністю, виконують також профілактичні виховні завдання, хоча це й виходить за межі суто правозастосовних операцій, тим більше, що виховна діяльність правоохоронних органів накладає відбиток і на їх роботу з огляду на застосування юридичних норм.
Система правоохоронних органів — це система суб'єктів, що здійснюють правоохоронну діяльність. Суб'єктами цієї системи є: держава через законодавчий, виконавчі, судові органи, президентські структури, прокуратуру тощо; деякі громадські організації та об'єднання; окремі громадяни, яким державою делеговано певні повноваження з урахуванням відповідного розподілу серед них компетенції, форм і засобів здійснення.
Відповідно до викладеного вище сьогодні до правоохоронних органів України можна віднести органи:
• прокуратури;
• внутрішніх справ;
• служби безпеки;
• митні;
• охорони державного кордону;
• державної податкової служби;
• установ виконання покарань;
• інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.
Розвиток правоохоронної системи в Україні відбувається у складній ситуації. Ефективність правоохоронної діяльності об'єктивно дестабілізує низку факторів, серед яких основними є:
• соціальна й економічна нестійкість держави, гострий дефіцит фінансових ресурсів;
• неповнота і протиріччя законодавчої та нормативно-правової бази.
Проте правоохоронна система досить динамічна, вона повинна постійно розвиватися і вдосконалюватися, формувати нові структурні елементи та ліквідувати застарілі, які втратили функціональні значення.
Системотворчий фактор правоохоронних органів має пріоритетне завдання. Він безпосередньо впливає на сутність діяльності правоохоронних органів.
Реалізація завдань, що стоять перед правоохоронними органами, забезпечується на основі поєднання у правоохоронній діяльності соціально-правових та організаційних принципів з дотриманням моральних і юридичних правил незалежно від структурної належності того чи іншого органу або посадової особи. У свою чергу, кожен із правоохоронних органів вносить вагомий внесок у діяльність із забезпечення економічної безпеки держави.
Взагалі правоохоронна діяльність — це вид (правова форма) державної діяльності, яка здійснюється спеціально уповноваженими державними органами і спрямована на забезпечення у державі законності та правопорядку, захист прав та інтересів як окремої особи, тав і колективів, організацій та установ, а також держави загалом, шляхом застосування заходів державного примусу і громадського впливу, у суворій відповідності із законом та при дотриманні встановлено: для них процедури (порядку), з притягненням винних до юридично: відповідальності.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ДІЯЛЬНІСТЬ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ПРОТИДІЇ ЗЛОЧИНАМ У СФЕРІ ЕКОНОМІКИ“ на сторінці 2. Приємного читання.
