Перехід до ринкової економіки ініціює необхідність у самостійній грошовій політиці й досить активному використанні грошово-кредитних регуляторів з метою забезпечення товарно-грошової збалансованості.
В основу грошово-кредитної політики держави повинен бути покладений критерій економічної безпеки країни. Проведення грошово-кредитної політики в країні у відриві від реальних економічних і соціальних процесів загрожує небезпекою у сфері всіх соціально-економічних процесів у країні.
Грошово-кредитна політика держави повинна виходити зі стратегічних цілей, що включають:
• зміцнення національної валюти;
• підвищення стабільності банківської системи;
• оздоровлення фінансів підприємств і галузей;
• досягнення балансу прибутковості різних секторів економіки;
• створення умов для економічно ефективного руху капіталу.
Внутрішній фінансовий ринок взаємопов'язано функціонує з валютним ринком — системою валютних відносин. Як правило, здійснюється ринкове й державне валютне регулювання. Перше, засноване на конкуренції, породжує стимули розвитку, а друге спрямоване на подолання негативних аспектів регулювання валютних відносин. Співвідношення між ними часто змінюється. За умов кризових потрясінь, воєн, післявоєнної розрухи переважає державне валютне регулювання,
часом досить жорстке. При поліпшенні валютно-економічного стану відбувається лібералізація валютних операцій, заохочується ринкова конкуренція в цій сфері. Але держава завжди зберігає валютний контроль з метою регламентації й нагляду за валютними відносинами.
У системі регулювання ринкової економіки важливе місце посідає валютна політика — сукупність заходів, здійснюваних у сфері міжнародних, валютних та інших економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей країни. Вона спрямована на досягнення головних цілей економічної політики в рамках "магічного чотирикутника" — забезпечити стабільність економічного росту, стримування зростання безробіття й інфляції, підтримки рівноваги платіжного балансу.
Валютна система — це один із механізмів, що зв'язує окремі національні економіки в єдине світове господарство.
Сучасні економісти пропонують своїм урядам різноманітний арсенал інструментів валютного регулювання. Зазвичай рекомендується форсувати експорт і стримувати імпорт шляхом або політики дефляції — зменшення грошової маси в обігу шляхом вилучення частини надлишкових, порівняно з потребами грошового обігу, паперових грошей, або політики девальвації, тобто зниження курсу національної валюти стосовно якої-небудь іноземної валюти, золота.
Дефляційна політика, тобто обмеження внутрішнього попиту, пов'язується з наступом на життєвий рівень населення і загрожує загостренням соціальних конфліктів. Звичайно вона може більш-менш ефективно проводитися за умов високої зайнятості, значних невикористаних виробничих потужностей і т.п. За умов низької кон'юнктури, наявності великої армії безробітних політика дефляції може призвести до подальшого падіння виробництва й зайнятості. У цій ситуації зазвичай переходять до політики девальвації своєї валюти. Девальвація дає, хоча й тимчасові, але все-таки переваги країні-експортерові, яка починає розширювати експорт і скорочувати імпорт. Використання імпортної продукції (ціни на яку підвищуються при девальвації) для виробництва вітчизняних товарів неминуче веде до зростання витрат і відповідно до зростання внутрішніх цін. Введення імпортних обмежень провокує небезпеку прийняття відповідних жорстких заходів з боку торговельних партнерів.
Якщо держава застосовує політику твердого валютного контролю, завжди є лазівки, що створюють підґрунтя для "чорних ринків" валютної спекуляції.
На ринку обміну попит та пропозиція на валюту пов'язані наявними відносинами між внутрішніми й зовнішніми цінами. Якщо внутрішні ціни у певний період часу зростають із більшою швидкістю, ніж зовнішні ціни основних зовнішніх постачальників даної країни, необхідність в імпортних продуктах зростає, оскільки купувати за кордоном дешевше, ніж усередині країни. При цьому відбувається скорочення експорту. Такий тиск імпорту веде до зростання потреби у валюті для операцій на зовнішньому ринку, а це призводить до розбалансованості валютних операцій і може спричинити кризу в країні, що безпосередньо стосується національної економічної безпеки.
Щоб утримувати рівновагу між внутрішніми та зовнішніми цінами, необхідно підвищувати вартість іноземної валюти, тобто знецінювати, або девальвувати, національну грошову одиницю стосовно іноземної.
Теоретичні основи формування системи фінансової безпеки
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна безпека» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ФІНАНСОВА БЕЗПЕКА“ на сторінці 5. Приємного читання.
