В економічній літературі висловлюють різноманітні думки щодо структури господарського механізму. Автори використовують різноманітні критерії дослідження і принципи диференціації підсистем господарського механізму. Так, розглядаючи блочну систему його моделей, з якої випливає лінійно-послідовна підсистема з виділенням ієрархічних рівнів господарювання, частіше всього виокремлюють три найважливіші підсистеми господарського механізму: економічну, соціальну, організаційно-технічну. Кожна з підсистем складається з самостійних блоків елементів, що подають загальну структуру господарського механізму у вигляді схеми, яка по горизонталі включає три групи: загальні функціональні, спеціальні функціональні підсистеми та підсистеми забезпечення. До складу господарського механізму включають планування, економічні важелі та стимули, організаційну структуру органів управління та їх функціональну субординацію, різноманітні форми трудової ініціативи працівників та їх участі в управлінні.
У цілому можна погодитися з блочною структурою господарського механізму, але без виділення окремих підсистем як основних і допоміжних.
Знаючи структурні складові господарського механізму і користуючись визначеним набором категорій, можна побудували модель структури господарського механізму управління торгівлею (рис. 3).
У сучасній науці управління є різні підходи до класифікації функцій управління торгівлею. Перший полягає у виділенні загальних, універсальних функцій, до яких належать планування, організація, координація, контроль, мотивація. Другий підхід до класифікації функцій ґрунтується на критерії оцінки особливостей об'єкта управління. У цьому випадку визначають цілу систему окремих або конкретних функцій, які на підприємстві здійснюють відповідні служби.
Серед численних класифікацій загальних функцій управління господарським механізмом найбільш прийнятною для торгівлі є планування, організація, координування, мотивація, облік, аналіз і контроль. Ці основні функції управління реалізуються процесами комунікації та прийняття рішень. Разом з тим необхідно зазначити, що кожна керуюча система, включаючи і систему управління сталим розвитком торгівлі, має свої особливості. З урахуванням розглянутих раніше завдань до складу основних функцій управління сталим розвитком торгівлі належать: управління економічним розвитком; управління ресурсами; вибір організаційних форм; функціонування торгівлі; управління соціальним розвитком; гармонізація параметрів сталого розвитку; контроль та аналіз торговельної діяльності.
Економічна підсистема господарського механізму торгівлі характеризує економічний вплив на об'єкт управління за допомогою методологічного, інформаційного, програмного, технічного, фінансового і кадрового забезпечення. Організаційна підсистема складається зі спеціальних функціональних блоків, які включають управління господарськими зв'язками підприємства, науково-технічним прогресом і маркетинговими дослідженнями, а також якістю товарів і послуг. Соціальна підсистема господарського механізму торгівлі містить управління соціальним розвитком працівників підприємства, психологічні методи управління, участь колективу підприємства в управлінні.
Особливості господарського механізму в торгівлі по-різному проявляються на різних етапах розвитку галузі. Теорія і практика дають змогу виділити основні взаємопов'язані чинники, які впливають на розвиток господарського механізму в торгівлі:
• форма власності;
• обсяг і внутрішньогалузева структура господарства;
• поглиблення і розширення господарських зв'язків;
• науково-технічний прогрес;
• концентрація матеріальних і трудових ресурсів;
• ступінь підготовки кадрів;
• рівень життя населення;
• стан економічної науки;
• особливі умови внутрішньої та зовнішньої економічної політики держави.
Одним з малодосліджених в економічній літературі чинників, що справляють комплексний вплив на господарський механізм у торгівлі, є форма власності. В умовах перехідної економіки в економічні відносини включаються різноманітні форми власності. їх рівноправність і конкуренція між ними, як показує світовий досвід, відбивається передусім на загальному підвищенні ефективності торгівлі. Недолік статистичних даних не дає змоги повною мірою проаналізувати і порівняти вплив різноманітних форм власності на результат господарської діяльності, але і з наявних даних про кількість підприємств роздрібної торгівлі різноманітних форм власності та товарооборот можна зробити певні висновки. Так, в Україні в цілому в державній власності перебуває 5,3 % підприємств роздрібної торгівлі, у приватній 17,6, колективній — 77,1 %. їх товарооборот становить відповідно 16,2,8,5,75,3 % від загальноукраїнського.
Наступним чинником, що безпосередньо впливає на вдосконалення господарського механізму торгівлі, є характеристика кількісних та якісних змін у матеріально-технічній базі, що викликані вдосконаленням техніки, застосуванням прогресивних засобів управління і забезпечують підвищення ефективності роботи галузі.
Рівень технічної оснащеності праці в торгівлі усе ще залишається низьким. Можна стверджувати, що є невідповідність між методами виробництва товарів народного споживання і способами їх просування, обробки в торгівлі та продажу споживачам. Незважаючи на те, що в торгівлі багатьма гастрономічними товарами операції з нарізання та розрубування займають до 40 % робочого часу продавців, цей процес ще недостатньо механізований, велика кількість товарів надходить у продаж у фасованому вигляді. Ручна праця переважає й у розвантаженні товарів. Таке становище стало причиною недооцінки можливостей науково-технічного прогресу в торгівлі, але вітчизняний та зарубіжний досвід свідчить про більші можливості в галузі механізації й автоматизації торговельних процесів у поєднанні з прогресивними формами торгівлі.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ VI. МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ“ на сторінці 2. Приємного читання.
