З позиції активності та ініціативи підприємства з питань ціноутворення прийнято розрізняти активну та пасивну стратегію ціноутворення. Активну стратегію ціноутворення здійснюють підприємства, які більш або менш автономно встановлюють ціни на свою продукцію, орієнтуючись на ринкові умови реалізації. Пасивна стратегія цін характеризується пасивністю підприємства при встановленні цін, їх орієнтацією, перш за все, на дії конкурентів. Застосовуючи активну стратегію ціноутворення, підприємство може реалізувати різні тенденції щодо рівня цін та їх руху в часі.
Виділяють:
• 1. Стратегію високих цін. Вона використовується, перш за все, для нових видів продукції, в умовах дефіцитного ринку та на іміджеві та модні товари.
• 2. Стратегія вилучення є продовженням стратегії високих цін у випадках небезпеки виникнення конкурентів.
• 3. Стратегія низьких цін може бути доцільною тоді, коли товар має дуже гнучкий (еластичний) попит, існує безпосередня небезпека конкурентів. У цьому випадку підприємство робить ставку не на прибуток, який отримується з одиниці продажу продукції, а на максимізацію маси отриманого прибутку завдяки великому обсягу збуту.
• 4. Стратегія проникнення полягає у встановленні низької ціни лише у разі впровадження товару на ринок з подальшим підвищенням рівня цін.
• 5. Стратегія пульсації характеризується систематичними змінами цін. Відчутне зниження ціни стимулює покупця і розширює можливості збуту, після чого ціни починають поступово зростати.
Визначення стратегії ціноутворення—це складне завдання, в якому слід врахувати:
• стадію та динаміку життєвого циклу товару;
• можливості збільшення попиту (орієнтація на попит);
• наявність і активність конкурентів (орієнтація на стан ринку); —повні та змінні витрати на виробництво та реалізацію продукції
• (орієнтація на витрати), які визначають мінімальний рівень ціни, що забезпечує беззбитковість діяльності підприємства.
На відміну від підприємств-виробників, торговельні підприємства обмежені в своїй ціновій поведінці більшою кількістю факторів. Якщо підприємство-виробник встановлює ціну реалізації в діапазоні "собівартість виробництва—попит покупців", то торговельне підприємство вимушене враховувати не тільки рівень своїх витрат на реалізацію товарів (витрати обігу), але й цінову політику виробника, а також споживчий попит.
Встановлення факторів, які впливають на розмір доходів торговельного підприємства, дозволяє виявити основні напрями пошуку резервів його збільшення. Обсяг доходів торговельного підприємства від реалізації товарів залежить від кількості реалізованих товарів, ціни їх закупівлі та ціни реалізації.
Відповідно, основними резервами зростання доходів є:
—зниження ціни закупівлі товарів; —підвищення ціни реалізації товарів; —зростання обсягів реалізації товарів.
Основні шляхи мобілізації кожної групи резервів можна показати таким чином:
• 1) За рахунок зниження ціни закупівлі через: —скорочення кількості посередників при закупівлі товарів; —використання системи цінових знижок у процесі закупівлі партій товарів;
• закупівлю окремих товарів за кордоном при сприятливому співвідношенні курсів національної та іноземної валют;
• здійснення прямих товарообмінних (бартерних) операцій при сприятливому співвідношенні рівня цін на обмінювані товари;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економіка торгівлі» автора Автор невідомий на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Характеристика доходів торгового підприємства“ на сторінці 2. Приємного читання.
