Розділ «ТЕМА 6. ОБЛІК ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ»

32 - кошти, залучені до бюджетів;

33 - кошти, які підлягають розподілу;

34 - кошти, тимчасово віднесені на доходи бюджету;

35 - рахунки розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, які у Державній казначейській службі України;

36 - рахунки розпорядників бюджетних коштів, які не перебувають на казначейському обслуговуванні;

37 - рахунки інших клієнтів та банків;

38 - рахунки за нез'ясованими сумами, несквитованими дебетовими сумами та інші транзитні рахунки;

39 - рахунки органів Державної казначейської служби.

Рахунок 31 містить такі групи рахунків третього порядку: 311 "Кошти загального фонду Державного бюджету"; 312 "Кошти спеціального фонду Державного бюджету, які направляються на спеціальні видатки; 313 "Коште, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами Державного бюджету", 314 "Кошти загального фонду місцевих бюджетів"; 315 "Кошти спеціального фонду місцевих бюджетів, які направляються на спеціальні видатки"; 316 "Кошти, які розподіляються між загальним і спеціальним фондами місцевих бюджетів". Кожен із цих груп рахунків має деталізацію за балансовими рахунками четвертого порядку.

Рахунки 161 та 164 призначені для обліку тих коштів, які перераховані до бюджету, але надійдуть за призначенням у наступному звітному періоді. Наприклад, перерахування здійснено наприкінці місяця, а зарахування коштів – на початку наступного місяця. Ці кошти можуть ураховуватися в балансі про виконання бюджету за звітний період.

Основним джерелом формування ресурсів бюджету є доходи. Надходження від підприємств і організацій відбувається шляхом перерахування коштів з рахунків платників на рахунки бюджету в Державній казначейській службі за допомогою платіжних доручень, які виписують самі платники – юридичні особи. У платіжних дорученнях зазначають: код (МФО) органу державної казначейської служби, номер бюджетного рахунка, номер платіжного документа, ідентифікаційний код платника податків, призначення платежу, код бюджетної класифікації доходів, код відомств згідно з відомчою класифікацією, сума платежу.

Приймання платежів до бюджету від населення оформляють квитанцією- повідомленням. У ній зазначають прізвище, ім'я та по батькові платника, його адресу, назву податкового органу, який видав платіжне повідомлення, назву платежу і його суму на даний строк сплати. Квитанція залишається у платника, а повідомлення – в установі, яка прийняла платіж.

Крім сільських рад, платники перераховують одержані доходи на бюджетні рахунки у Державну казначейську службу на підставі супровідної відомості. Під час перерахування доходів додають платіжні документи (платіжні доручення та квитанції-повідомлення).

Платіжні доручення та квитанції-повідомлення – основні первинні документи, якими оформляють зарахування платежів у доходи бюджету й вихідні для обліку доходів бюджету.

Квитанції-повідомлення заповнюють платники на підставі платіжних повідомлень, які фіскальний орган вручає платникам у визначені строки. У платіжному повідомленні зазначають суму й строки платежів і наводять розрахунок цієї суми.

Територіальні органи Державної казначейської служби перевіряють одержані з банку-платника документи:

– наявність штампа банку;

– наявність підпису бухгалтера банку;

– відповідність сум платіжних документів випискам банку;

– правильність зарахування податків, платежів відповідно до кодів бюджетної класифікації.