Розділ «1.2. Концептуальні засади сценарного аналізу»

Наведена методика на першому етапі фактично ґрунтується на застосуванні методу Делфі, результати якого використовують для обчислення оцінок ймовірностей можливих сценаріїв розвитку майбутнього відповідно до описаної процедури. Набір найімовірніших сценаріїв і становить основу для передбачення майбутнього.

Метод аналізу ієрархій розроблений американським математиком Томасом Л. Сааті (Thomas L. Saaty) і ґрунтується на його дослідженнях у сфері неструктурованого прийняття рішень (Non-structured Decision Making). Незважаючи на те що метод Сааті на ранніх етапах застосування (початок 90-х років XX ст.) вважали лише допоміжним інструментом для прийняття рішень, згодом його почали використовувати у розв'язуванні задач візуалізації майбутнього, що зробило його цікавим для технологічного передбачення.

На відміну від інших методів, які використовують у цій сфері знань, ідея методу Сааті полягає в обов'язковій умові "фокусування" або "сходження" до чогось єдиного у висновках експертів та діях численних виконавців складного передбачуваного процесу. Тобто в цьому разі метод ґрунтується на "причинній" перспективі процесів, закладених в основу розроблення сценаріїв майбутнього.

Застосування методу основане на використанні т. зв. ієрархічних мереж у побудові моделі, призначеної для розрахунку ймовірностей виникнення кожного можливого сценарію в майбутньому. Причому на початку дослідження група фахівців, яка керує виконанням досліджень, повинна хоча б вербально (у словесній формі) визначити, чим є реально можливі сценарії майбутнього. Ймовірність виникнення або ступінь невизначеності кожного можливого сценарію з'ясовують застосуванням алгоритмів цього методу і моделі ієрархічних мереж. Модель ієрархічної мережі, яку використовують для цього типу задач, зображено на рис. 1.2.

Рис 1.2. Структура ієрархічної мережі Сааті

Метод морфологічного аналізу запропонував у 1969 р. швейцарський математик і астроном Ф. Звіскі для вивчення нових геометричних форм, яких можуть набувати створювані технологічні системи. Метод ґрунтується на застосуванні системного підходу і для цього потребує ідентифікації т. зв. характеристичних параметрів Пі, і = 1,..., К, для досліджуваних систем.

Розглянемо конкретний випадок. В автомобільну галузь для створення нового покоління автомобілів здійснюють інвестування. Передусім слід визначити групу характеристичних параметрів, які найбільшою мірою впливають на досягнення нових якостей створюваного автомобіля. Наприклад, деякі з важливих характеристичних параметрів можуть бути закладені в такі блоки автомобіля: П1 - рухома система (колеса та інше); П2 - система гальмування; П3 - двигун; П4 - система передач; П5 - комп'ютерна система керування; П6 - система електричного живлення автомобіля.

Після проведення (формування) набору характеристичних параметрів необхідно визначитися з множинами значень кожного з них або із т. зв. можливими морфологічними просторами. Наприклад, для характеристичного параметра "П3 - двигун" можливий морфологічний простір має такий вигляд:

Загальний можливий морфологічний простір для створюваної системи визначають як перетин можливих морфологічних просторів для всіх характеристичних параметрів:

Нехай для умовного автомобіля маємо таку кількість характеристичних параметрів: П1 = 2; П2 = 3; П3 = 3; П4 = = 4; П5 = 4; П6 = 5. Тоді морфологічний простір буде містити 2x3x3x4x4x5 = 1440 можливих рішень.

З можливого морфологічного простору створюваної системи М{системи} виокремлюють т. зв. морфологічний простір реального досягнення МРД{системи}Н М{системи}, у якому як рішення залишаться тільки ті елементи, які можуть бути реально досягнуті. Отже, розв'язання проблеми технологічного передбачення із застосуванням методу морфологічного аналізу досягають тоді, коли елементи можливих морфологічних просторів для різних характеристичних параметрів сумісні, тобто перетин цих просторів не є порожнім простором М{системи}0.

Третій етап

На цьому етапі використовують емпіричну, дев'яти крокову процедуру побудови сценаріїв, показану на рис. 1.3, яка відома під назвою "метод написання сценаріїв", її розробив фахівець із Великої Британії (Манчестер) у галузі технологічного передбачення Д. Лоувирідж.

Рис. 1.3. Процедура побудови сценаріїв

Четвертий етап

Експертне оцінювання в задачах сценарного аналізу

Нехай досліджувана система містить скінченну множину О0 об'єктів Оn, О0 = {Оn | n = 1, N}. Кожний об'єкт On є О0 характеризує скінченна множина Qo показників Qj, Qо = = {Qj/j=1,J}. Сформовано групу Еo експертів Еk, Еo = {Еkk = 1, К}. Кожний експерт Еk є Еo виконує в режимі он-лайн експертизу на підставі наданої йому інформації у формі шкали якісного та кількісного оцінювання показників. Експерт самостійно виконує оцінювання і не має інформації про оцінки інших експертів. Оцінку j-го показника n-го об'єкта k-й експерт визначає для кожного рівня s є So, So = [1, S] у вигляді нечіткої змінної

Оцінку j-го показника для всіх s = 1, S формує комп'ютерна система експертного опитування в режимі он-лайн у вигляді:

де визначають результати оцінювання k-м експертом ступеня можливості реалізації оцінки Qknjs для s = 1, S (табл. 1.5).

Таблиця 1.5. Градації s шкали для оцінювання j-гo показника n-го об'єкта