Розділ «1.2. Концептуальні засади сценарного аналізу»

4) укрупнений поділ згенерованих ідей на дві часові групи: актуальні для майбутнього (наприклад, на період не менше ніж 5 років) та актуальні у поточний проміжок часу і тому непридатні для передбачення;

5) відбір і документування тих ідей і підходів до розв'язання проблеми, що будуть використані на подальших етапах передбачення. Такий відбір може здійснювати інша група людей, відповідальна за прийняття рішень. Вона також задає перелік критеріїв, з урахуванням яких експерти повинні згенерувати свої ідеї.

Отже, на етапі попереднього вивчення проблеми доцільно послідовно використовувати обидва названі методи. Під час першого ознайомлення з проблемою використовують метод сканування для формулювання і кластеризації всіх конструктивних ідей і підходів до її розв'язання в широкому діапазоні (фокусі) досліджень. Після цього для кожного з попередньо визначених напрямів досліджень, що відповідають своєму кластеру, вивчають проблему з урахуванням групи заданих критеріїв (у вузькому фокусі досліджень) за допомогою методу мозкового штурму. Відібрані і задокументовані ідеї та підходи до розв'язання сформульованої проблеми далі використовують для підготовки рішень на подальших етапах передбачення.

Другий етап

На етапі якісного аналізу проблеми використовують іншу групу методів.

За більш ніж сорокалітню історію свого існування метод Делфі набув значного розвитку, різноманітних інтерпретацій і широкого практичного застосування, але його основна ідея залишилася незмінною. Вона полягає в необхідності одержання висновку групи експертів про поведінку в майбутньому однієї чи кількох пов'язаних між собою характеристик досліджуваної системи. Отримані результати використовують для побудови можливих сценаріїв її поведінки. Із цією метою розробляють опитувальні форми для збирання оптимальних оцінок значень досліджуваних характеристик, запропонованих експертами.

Практичне застосування методу Делфі полягає у виконанні таких етапів:

1) підбір групи експертів відповідно до характеру і теми досліджуваної проблеми;

2) формулювання цілі, яку передбачають досягнути завдяки розв'язанню проблеми;

3) розроблення опитувальної форми для сформованої групи експертів;

4) опитування експертів відповідно до розробленої форми;

5) статистичне оброблення даних опитування для синтезу нових результатів;

6) аналіз кожним експертом отриманих результатів і надання йому можливості врахувати відповіді та висновки усієї групи;

7) у разі коригування деякими експертами своїх відповідей після пункту 6 виконання повторного оброблення даних опитування згідно із пунктом 5.

Пункти 5-7 виконують доти, поки експерти не припинять коригувати свої відповіді. Отриманий після цього результат вважають консенсусним. Іноді, після багаторазового виконання пунктів 5-7, у відповідях експертів не настає стабільності. Це вказує на неможливість розв'язання сформульованої проблеми або на невдалий підбір експертів. У таких випадках необхідно повторити пункти 1-7.

Консенсусне рішення експерти аналізують додатково для його інтерпретації і розроблення сценаріїв розвитку досліджуваної системи.

Метод перехресного впливу спочатку також ґрунтується на використанні експертних оцінок щодо подій, які могли б охарактеризувати майбутнє на певному відрізку часу. Наприклад, намагаючись досліджувати майбутній розвиток індустрії телекомунікацій, необхідно насамперед визначити, які важливі події, що можуть статися, найповніше відображали б сценарії розвитку цього сектору промисловості.

Як тільки буде визначено найважливіші події Пі, = 1...,N, здатні адекватно охарактеризувати сценарії майбутнього в конкретному секторі промисловості, оцінюють ймовірності здійснення кожної з цих подій. їх визначають як прості або вихідні ймовірності Р0(П1),Р0(Пn).

Наступним кроком є побудова т. зв. матриці перехресного впливу, яка визначає взаємовплив подій. Вона має розмірність N х N, де N - кількість вибраних подій. Наприклад, передбачення роблять щодо розвитку умовної галузі промисловості, для якої було визначено чотири важливі майбутні події. На думку експертів, з якими проводили консультації, перша подія (П1) впливає на третю подію Пз, друга подія (П2) - на четверту (П4), а четверта - на другу (П2).

Потім оцінюють ймовірності того, що ці події відбудуться: РП(Пі), і = 1, ... , N... Для цього використовують методи моделювання складних систем, зокрема імітаційного моделювання, стохастичного моделювання та деякі інші. Після того, як оцінки ймовірностей РП(Пі), і = 1,..., N, отримано, виконують ще один етап моделювання із застосуванням тих самих методів одержання оцінок реалізації кожного можливого сценарію (рс(Сj)), j = = 1,..., 2n, кількість яких визначає число 2n.